№1(12)(2013)

Останнє засідання Робочої групи з доопрацювання законопроекту «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності»
від 29.03.2012 р. №10285 відбулося ще у перших числах вересня у Федерації роботодавців України. На зібранні нарешті вдалося переконати представників АПУ у необхідності активізації співпраці над документом і схилити до вироблення спільних позицій.

Голова Аудиторської палати Іван Нестеренко запросив активістів зібратися наступного разу через місяць, тобто на початку жовтня, на майданчику АПУ. Пропозицію зустріли схвально, оскільки, створена відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. №3125-ХІІ, АПУ функціонує як незалежний орган і сформована на паритетних засадах з аудиторів та представників державних органів. Саме тому члени Робочої групи, до якої увійшли діючі аудитори, представники професійних об’єднань бухгалтерів та аудиторів, профільних міністерств, науковці, розцінили цей жест як гарний знак до налагодження співпраці та бажання до спільного пошуку компромісних рішень, які б принесли користь усій аудиторській спільноті.
Особливо актуальним у цьому контексті було вироблення спільних позицій стосовно засад діяльності Палати. Зокрема, у законопроекті №10285 дуже нечітко сформульована позиція щодо посади голови АПУ та його функцій як керівника організації, яка повинна опікуватися питаннями розвитку професії. Окрім цього, у ході роботи над документом виявилося, що в активістів Робочої групи та АПУ різні підходи до питань, пов’язаних із суспільним наглядом за аудиторською діяльністю, функціонуванням Комісії з сертифікації та освіти аудиторів, Комісії з контролю якості та професійної етики.
Проте очікування представників Робочої групи, багато з яких живуть і працюють у різних містах держави, на жаль, не виправдалися. Минув жовтень, за ним листопад і грудень. Закінчилися новорічні свята. Спочатку серед відмовок фігурувала теза про те, що працювати над документом недоречно, оскільки закінчується каденція Верховної Ради, а з приходом нового складу парламенту у будь-якому разі потрібно буде оновлювати законодавство. Потім говорилося про недосконалість законопроекту і необхідність його повної переробки. Тому, мовляв, не варто гаяти часу та сил на доопрацювання наявного. Пізніше з’явилися ентузіасти, які заявляли про готовність написати новий документ…

Хто у цій ситуації має рацію? Прагнучи розставити усі крапки над «і», ми звернулися до найактивніших учасників Робочої групи з проханням прокоментувати ситуацію. Президент Української асоціації сертифікованих бухгалтерів і аудиторів Андрій Клімов, зокрема, наголосив: «Я вважаю, що роботу над удосконаленням Закону України «Про аудиторську діяльність» обов’язково потрібно продовжувати. За останні два роки відбулося багато обговорень різних законопроектів, в яких брали участь представники органів державної влади та аудиторська спільнота в особі представників професійних громадських організацій та окремих аудиторів. Обговорено багато статей, але, на жаль, жодного разу не було досягнуто домовленості щодо моделі регулювання аудиторської діяльності.
І визначальну роль у цій ситуації відіграла саме Аудиторська палата України, представники якої на всіх засіданнях намагалися звести нанівець обговорення, не допустити зміни існу­ючого стану речей в українському аудиті. Така поведінка з боку представників АПУ викликає подив, оскільки саме Аудиторська палата має бути зацікавленою у побудові прозорої системи регулювання, яка буде визнаватися світовим співтовариством. Нагадаю, що Рішенням Єврокомісії 2011/30/EU від 19.01.2011 р. через невідповідність системи регулювання аудиторської діяльності вимогам Європейського Союзу Україна була виключена зі списку країн, робота аудиторів яких визнається в ЄС.

Ситуацію намагався виправити Кабінет Міністрів, за дорученням якого Міністерством фінансів був розроблений законопроект №10285. Таке ставлення АПУ до ініціатив зміни профільного закону може свідчити тільки про те, що команду, яка через фальсифікацію виборів повторно потрапила до АПУ, все влаштовує. Їм не потрібні зміни закону. Навіщо їм щось міняти, коли вони здійснюють регулювання цілої галузі професійних послуг, при цьому ніким не контролюються та ні перед ким ні за що не відповідають? На жаль, така безвідповідальність і призводить до стагнації в професії та скорочення кількості суб’єктів аудиторської діяльності».
Торкнувся Андрій Клімов і питання засідання Робочої групи з доопрацювання законопроекту: «Останнє засідання Робочої групи, яке відбулося у вересні 2012 року за люб’язного сприяння Федерації роботодавців України, закінчилося обіцянкою голови Аудиторської палати І. І. Нестеренка провести наступне зібрання на базі АПУ у жовтні того ж року. Але обіцянка досі залишається невиконаною. І це вже навіть не дивує, оскільки Аудиторська палата докладала максимум зусиль для дискредитації законопроекту, розробленого Мінфіном, та навіть вдавалася до переслідування аудиторів, які брали участь у роботі над ним.

У соціальних мережах була поширена інформація, що нібито АПУ створила якусь свою робочу групу з доопрацювання закону, але офіційних повідомлень з боку Аудиторської палати, як і запрошення до співпраці, аудиторам не надходило. Якщо АПУ дистанціюється від роботи з доопрацювання закону з представниками аудиторської спільноти, виходом, на мій погляд, повинне стати не очікування виконання головою АПУ своєї публічно даної обіцянки, а продовження роботи над текстом документа представниками органів державної влади та зацікавлених професійних громадських організацій бухгалтерів і аудиторів. Сподіваюся, що найближчим часом така робота буде поновлена».
На необхідності удосконалення законодавства наголосила член Робочої групи, завідувач відділу ДННУ «Академія фінансового управління», кандидат економічних наук Ірина Чумакова: «Одним із проблемних питань застосування чинного закону про аудиторську діяльність є його неурегульованість із антилегалізаційним законодавством (Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 р. №249‑IV
(в редакції від 18.05.2010 №2258‑VI), що зменшує ефективність національної системи фінансового моніторингу загалом, Закону №249-IV з профільною нормативно-правовою базою, якою регламентована діяльність аудиторів і аудиторських фірм.

Зокрема, з метою однозначного трактування норм Закону №249-ІV і відповідного їх виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) доцільно внести зміни до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. №3152-XII (в редакції Закону №140-V від 14.09.2006 р. (зі змінами). Цієї думки також дотримуються урядовці. У розробленому урядовому законопроекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності» (реєстр. №10285) запропоновано у ст. 19 «Обов’язки аудиторів і аудиторських фірм» Закону №3152-XII окремим пунктом зазначити, що вони зобов’язані «виконувати покладені на них законом обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу».

Одна з найактивніших прихильниць вдосконалення законопроекту №10285, член Методологічної ради з бухгалтерського обліку та фінансової звітності при Міністерстві фінансів України, директор ТОВ «Аудиторська фірма «Харків», заслужений економіст України Людмила Рубаненко неодноразово наголошувала, що готова боротися за поліпшення умов функціонування своєї професії і використати у цій боротьбі усі вагомі аргументи. Вона нагадала, що в грудні 2011 року Міністерство фінансів презентувало Концепцію змін до законодавства про аудиторську діяльність, спрямовану на підвищення якості аудиторських послуг, покращання бізнес-клімату та адаптацію до законодавства Європейського Союзу. Основні положення цієї Концепції знайшли свій розвиток у законопроекті Кабінету Міністрів «Про внесення змін до Закону України про аудиторську діяльність», який широко обговорювався професійною спільнотою та користувачами фінансової звітності суспільно значущих суб’єктів господарювання. Водночас нині процес реформування аудиту на законодавчому рівні практично зупинено.

«На мій погляд, якщо не вдається знайти консенсусу по всьому переліку змін, що пропонуються, – зауважила Людмила Рубаненко, – то потрібно внести ті зміни, без яких неможливо зупинити процес «знущання» над обов’язковим аудитом в Україні». При цьому вона пояснила, що має на увазі запровадження законодавчої норми, яка б заборонила проведення обов’язкового аудиту тими суб’єктами аудиторської діяльності, які не пройшли зовнішню перевірку внутрішньої системи контролю якості.
Людмила Рубаненко навела приклад. У Харківській області в 2012 році аудиторська фірма, яка має в своєму складі лише одного співробітника, провела понад 150 обов’язкових аудиторських перевірок. Якщо б АПУ відстежила якість надання такою фірмою аудиторських послуг, то, на її думку, результат був би негативним. А отримання негативного результату повинно на законодавчому рівні заборонити здійснення такими фірмами обов’язкового аудиту. Затягування з ухваленням змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» призведе лише до зростання негативних явищ у вітчизняному аудиті, переконана Людмила Рубаненко.
Віце-президент Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України Дмитро Олексієнко має власне бачення ситуації: «Нині ми спостерігаємо унікальну систему керування аудиторською діяльністю. Маємо єдиний орган, у якому зосереджено всі функції управління галуззю, навіть несумісні в системі управління. Не може один і той самий орган здійснювати затвердження всіх правил, їхнього контролю та рішень з апеляції. Всі аудитори в державі виявилися заручниками цієї системи, адже щорічно вони мусять проходити платне «підвищення кваліфікації» при АПУ, хоча це й не передбачено законом. Тестування за результатами такого «підвищення кваліфікації» є передумовою пролонгації аудиторського сертифіката, що дає право на здійснення діяльності. При цьому учбовий заклад, який створила АПУ, навіть не має відповідної ліцензії. АПУ не є органом, на який розповсюджується антикорупційне та регуляторне законодавство, вона нікому не підзвітна та не підпорядкована, а система ухвалення рішень, фінансова звітність і діяльність – непрозорі. Статус АПУ невизначений: вона не є офіційно регулятором, професійною організацією або державним органом».
Дмитро Олексієнко звернув увагу, що законопроектом №10285 чітко розмежовуються функції сертифікації, контролю якості аудиторських послуг та нагляду за цією діяльністю відповідно до європейських норм, що значно знижує можливості для проявів корупції в цій сфері. Крім того, пропонується не обмежувати чинність сертифіката аудитора в часі. Тобто аудитори стануть менш залежними від очільників АПУ. Саме ці нововведення, на думку Дмитра Олексієнка, є причиною шаленого опору та несприйняття урядового законопроекту з боку АПУ та підконтрольних їм компаній.
Віце-президент Спілки аудиторів України, заступник заві­дувача Центру впровадження результатів фінансово-економічних досліджень Академії фінансового управління Вікторія Лісіна висловила переконання, що реформа законодавства у сфері аудиторської діяльності назріла настільки, що цей процес відбудеться за будь-яких умов. «Аудиторське середовище потребує якісних змін, адже застій вже нині позначається на розвитку професії», – відзначила Вікторія Лісіна. Вона також акцентувала увагу на тому, що у роботі над законодавством потрібно закладати норми, актуальні не тільки для нинішнього дня, а й на майбутнє, щоб убезпечити ризики професії.
Говорячи про подальшу долю законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності», начальник управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Олег Канцуров підкреслив, що у будь-якому разі з початком роботи нового складу Верховної Ради документ потрібно буде вносити заново. На час підготовки публікації він не міг однозначно назвати нову дату внесення проекту до парламенту, однак підтвердив наміри працювати над удосконаленням законодавства, яким регламентується аудиторська діяльність в Україні.
Приводів для вдосконалення законодавства чимало, і про це говорять усі представники аудиторського середовища. Один із ключових аргументів – необхідність синхронізації з вимогами Директиви 2006/43/ЄС. На перші позиції виходить питання саморегулювання у професії. Напередодні Людмила Рубаненко пропонувала розробити проект за зразком ухваленого законодавства про адвокатуру. І хоча аудитори не адвокати, у Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можна знайти схожі засади функціонування органу, який регулює відносини у професії, зокрема, моменти самоорганізації професійного об’єднання.
Незважаючи на бажання аудиторів працювати у комфортному правовому полі та їхню готовність до його вдосконалення через оновлення законодавства, нині можна констатувати деякий період затишшя. У цьому зв’язку виникає настороженість: чи не призведе зволікання до занепаду професії? У нинішній ситуації, позначеній жорсткою конкуренцією вітчизняних аудиторських фірм та аудиторів з визнаними міжнародними аудиторськими структурами, існує загроза в кращому випадку втрати обличчя українського аудиту. Дуже важливою тут є позиція АПУ. Аудитори чекають не затягування розгляду питань чи виправдань – вони хочуть конкретних дій на захист своєї професії.