№9(20)(2013)

Факт отримання виручки в розмірі, що перевищує 50 млн грн, сам по собі не свідчить про винність платника податків.

Сьогодні практично всі спеціалізовані, та й не спеціалізовані журнали і газети досить багато та детально говорять про радикальні зміни у сфері застосування звичайних цін. Тому ми не будемо глобально розглядати зміни, внесені до ст. 39 Податкового кодексу України, а звернемо вашу увагу на найбільш цікаві, з нашої точки зору, моменти.

Отже, з 1 вересня 2013 року набув чинності Закон України від 4 липня 2013 р. № 408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення».

Мета закону – унеможливити штучне формування підприємствами збитків і виведення прибутку в офшори для мінімізації оподаткування.
Українські законотворці при розробці законодавства в галузі трансфертного ціноутворення, як і більшість країн, використовували Методичні рекомендації Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 1995 року «Про трансфертне ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів».
При цьому вітчизняна версія у своїх фіскальних інтересах перевершила міжнародну практику. Так, наприклад, якщо у світовій практиці предметом контролю державного регулювання трансфертного ціноутворення є тільки зовнішньоекономічні операції суб’єктів господарювання, то положення нашого законодавства поширюються і на суб’єктів господарювання, що працюють на території України.
На перший погляд здається, що контроль за такими операціями позбавлений сенсу. Якщо обидві сторони сплачують податки до бюджету України, то заниження податку в однієї компанії призведе до завищення податку в іншої. Але не все так просто.
Багато компаній користуються пільговим режимом оподаткування, що дає їм змогу значно зменшити податкове навантаження. Крім того, через наявність у великої кількості організацій мільйонних податкових збитків вони не сплачують податок на прибуток.
Зазначені компанії можуть використовуватися для формування нетипових операцій з метою виведення прибутку з-під оподаткування. Тому операції на внут­рішньому ринку, які потенційно можуть використовуватися для оптимізаційних схем, також підлягатимуть контролю.
Трансфертне ціноутворення – це система визначення звичайної ціни на товари, роботи, послуги виключно в контрольованих операціях.
У платника податків контрольованими вважаються тільки ті операції, за якими загальна сума з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 млн грн (без ПДВ) за календарний рік.
Якщо такі операції (контрольовані) у вас є, то їх необхідно проаналізувати на предмет встановлення контрагентів, відносини з якими згідно з п.п. 39.2.1.1–39.2.1.3 ПКУ зумовлюють необхідність застосування звичайних цін.
На підставі вищевикладеного можна дійти висновк­у, що найважливішим для встановлення необхідності застосування звичайної ціни є вартісний критерій.
А от з ним не все так однозначно. Для розрахунку вартісного критерію в п.п. 39.2.1.1 – 39.2.1.2 ПКУ використовується поняття «операція по придбанню (продажу) товарів, робіт, послуг» на одному рівні з поняттям просто «операції», для податку на прибуток використовується термін «продаж», а для ПДВ – «постачання». Не все просто і з комісійною діяльністю та фінансовими послугами.
Будемо сподіватися, що конт­ролюючі органи своєчасно звернуть на це увагу й нададуть відповідні роз’яснення.
Хотілося б акцентувати вашу увагу на появі в підприємств з контрольованими операціями нової звітності, яку необхідно буде подавати в електрон­ному вигляді безпосередньо в Мін­доходів до 1 травня наступного року, за результатами минулого року, а за запитом податкових органів ще й документацію, яка включає в себе дані по контрагентах, пов’язаних особах, цінах тощо. А ось відповідальність фіскальних органів за розголошення такої інформації, на жаль, законодавством не передбачена.
Проте законотворцем передбачені досить серйозні штрафні санкції для платників податків за неподання або неповне подання звіту по контрольованих операціях, які складають 5 % від суми операції.
Якщо вам дуже пощастило, і жодного контрагента з об’ємом операцій у 50 млн грн та більше на вашому підприємстві немає, то контрольованими операціями і поданням звітності можете не перейматись. Однак це не звільняє вас від обов’язку застосовувати звичайну ціну, адже, крім ст. 39, у Податковому кодексі термін «звичайна ціна» продовжує «жити». Перелік ПДВ-шних і прибуткових специфічних операцій, які потребують застосування звичайних цін, досить значний, хоча й відбулося їх суттєве скорочення, звичайно, якщо вони не виростуть до рівня контрольованих.
Особливе занепокоєння викликає відсутність посилання на звичайну ціну при безкоштовній передачі товарів, робіт, послуг. А це означає, що податкові зобов’язання з ПДВ при договірній вартості «0» дорівнюватимуть нулю. Мабуть, щось недогледіли наші податківці!? Чекатимемо роз’яснень.
Ще хотілося б звернути увагу на відсутність у Податковому кодексі чітких методів визначення звичайної ціни в неконтрольованих операціях. Адже методи визначення звичайної ціни, дуже детально описані в ст. 39 ПКУ, відносяться суто до контрольованих операцій.
Українські компанії, починаючи з 1 вересня 2013 р., при укладанні договорів та здійсненні операцій зобов’язані враховувати вимоги закону стосовно трансфертного ціноутворення.
При цьому сам закон запущений за принципом «поїхали, потім заведеш», і станом на 01.09.2013 р. Кабінет Міністрів України не оприлюднив перелік держав або територій, які надають іноземним засновникам право сплачувати податки за зниженою ставкою, перелік офіційних джерел інформації про ринкові ціни.
Відсутні також порядок і про­цедура узгодження цін у контрольованих операціях та порядок розрахунку, контролю і застосування ринкового діапазону цін і рентабельності іноземних компаній.
Але, зважаючи на той факт, що цей закон перебуває під пильною увагою податкових органів, рекомендуємо підприємствам провести інвентаризацію угод, для того щоб виявити перелік операцій, які є предметом контролю трансфертного ціноутворення. Якщо такі є, то слід зробити наступні кроки:

• провести аналіз ваших угод, які є предметом контролю трансфертного ціноутворення, визначити критерії пов’язаності, суми договорів тощо;
• обрати найбільш прийнятний метод щодо визначення звичайної ціни з урахуванням специфіки та виду діяльності вашої компанії;
• розробити проекти документації з трансфертного ціноутворення для ваших контрольованих угод, провівши необхідне дослідження бази даних для підтвердження відповідності принципу «витягнутої руки» (ціни на угоди між взаємозалежними особами повин­ні відображати умови, які мали б місце між незалежними).

Радимо вам також взяти до уваги той факт, що процедура підготовки документації з трансфертного ціноутворення займає багато часу. Тому важливо буде оцінити, які додаткові трудові ресурси можуть знадобитися для виконання даного завдання. Також потрібно врахувати можливу необхідність у доробці існуючих IT-систем для спрощення збору інформації щодо контрольованих операцій з трансфертного ціноутворення.