№11(58)(2016)

Україна славиться не тільки красою і різноманіттям своїх земель, а ще й рукотворними спорудами, пам’ятками прадавніх буремних часів. Як стверджують історики, в Україні існує більше п’яти тисяч різноманітних замків і фортець. Стіни стародавніх будівель зберігають пам’ять про історію та життя цілих поколінь.

Ми підготували для вас звіт про п’ять найвідоміших замків та фортець, які найкраще збереглися до сьогодні і відкриті для відвідування.

1 Кам’янець-Подільська фортеця

Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Кам’янець-Подільська фортеця вперше згадується 1374 року в грамоті князя Юрія Коріатовича, який у той час володів Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала ще в Х–ХIII століттях. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев’яну оборонну споруду: стіни та башти були переважно дерев’яними й лише частково кам’яними. Залишки давньоруських укріплень знайдені в різних частинах замку.

Перша значна розбудова замку відбулася наприкінці XIV — у першій половині XV століття, коли Поділля увійшло до складу польсько-шляхетської держави, а Кам’янець-Подільський став центром воєводства і важливим пунктом оборони Речі Посполитої на сході. Реконструкцію фортеці розпочав краківський воєвода Спитко Мельштинський, який володів Кам’янцем у 1395–1399 роках і загинув у битві з татарами. У середині XV століття замок перепланували: старі башти зміцнили, заклали десять нових (дві з них не збереглися). Друга реконструкція відбулася в середині XVI століття. Тоді під керівництвом військового інженера й архітектора Йова Претфеса збудували дві башти — Нову західну та Нову східну з криницею глибиною 36 м, а також Польну браму з мостом, рештки якого нещодавно були віднайдені реставраторами. На початку XVII століття, з появою далекобійної артилерії, перед західними стінами замку були зведені кам’яно-земляні бастіони, що отримали назву Нова фортеця.

Незважаючи на модернізацію, у 1672 році замок захопили турецькі війська на чолі із султаном Магометом IV. Причина поразки поляків полягала не в ненадійності укріплень, а в значній чисельній перевазі турецької армії. Турки відновили зруйновані укріплення, але жодних суттєвих змін у фортечний комплекс не внесли. Через те, що тут розташовувався турецький гарнізон, фортецю в народі почали називати «турецькою».

Після приєднання 1812 року Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, а Кам’янець-По­ді­льська фортеця втратила своє оборонне значення. Її почали використовувати для розміщення російського гарнізону, а згодом — як в’язницю. Зокрема, у Папській башті, яку також називають Кармелюковою, у XIX столітті було ув’язнено Устима Кармелюка.

Фортеця відрита для відвідування щоденно з 9.00 до 18.00. Орієнтовна вартість вхідних квитків: 25 грн – дорослий,

15 грн – студентський, дитячий.

2 Луцький Верхній замок

(замок Любарта)

Луцьк, Волинська область

Цей замок був побудований ще в XV столітті литовським князем Любартом, який одружився з місцевою княжною та прийняв православну віру. На сьогодні Луцький замок є одним із найбільших і найстародавніших в Україні. До речі, саме Луцький замок, а точніше одна з його веж, зображений на купюрі номіналом 200 гривень.

Будівництво Верхнього замку розпочалося у 1350-ті роки і було завершене аж у 1430-ті, хоча деякі елементи (наприклад, висота веж) ще змінювалися протягом наступних століть. З часу спорудження замок був резиденцією великого князя, а після Люблінської унії — резиденцією королівської влади, в якій були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції центру Волинського воєводства.

У 1429 році у князівському палаці, що розташовувався у Верхньому замку, проходив з’їзд європейських монархів, який мав на меті розв’язати політичні та економічні питання Центральної та Східної Європи і вирішити питання про коронацію Вітовта. Замок не­одноразово зазнавав нападу. Так, 1431 року під час Луцької війни він витримав облогу військ політичних противників великого литовського князя Свидригайла. У 1595 році фортеця була взята військовими загонами Северина Наливайка.

На території замку розташовувалися обидві кафед­ри — латинська Святої Трійці та православна Івана Богослова. У ньому проходили також зібрання та сеймики волинської шляхти обох віросповідань. У замку розташовувалися суди, які займалися питаннями міського та воєводського масштабу. В окремий період тут діяв особливий суд — Луцький трибунал, якому підпорядковувалися кілька воєводств.

У XVIII столітті через суспільні трансформації Речі Посполитої замок почав втрачати свої функції. Окольний замок припинив своє існування, а в XIX столітті, коли Волинь була анексована Російською імперією, і Верхній замок зазнав руйнувань. Залишилися руїни, які тільки на зламі XIX–ХХ століть почали оберігатися законом.

На території замку облаштовано кілька музеїв: живопису, дзвонів, кераміки, друку, зброї. Заклади працюють щоденно з 10.00 до 18.00. Вхід на територію замку — 10 грн з особи.

3 Свірзька фортеця

Село Свірж, Перемишлянський район, Львівська область

Недаремно в мушкетерській сазі Г. Юнгвальда-Хількевича Свіржу дісталася роль Бетюнського монастиря: образ фортеці, що височіє на пагорбі над велетенським плесом ставків, надзвичайно м’який.

З 1453 року і до початку XVII століття містечко Свірж належало роду Свірзьких, які й звели на березі ставка твердиню. З трьох боків вода захищає ренесансну споруду, а з четвертого за оборону відповідають міцні стіни й самотня оборонна башта (можливо, каплиця). Око кіномана її впізнає: це бастіон Сен-Жермен, в якому чотири мушкетери снідали під ворожими кулями в останній сцені кінофільму.

Саме напередодні Першої світової війни були завершені роботи з оновлення замку генералом Робертом Лямезаном-Салянсом (1869–1930 рр.). 2 вересня 1914 року садиба, підпалена російськими військами, згоріла разом із цінностями, родинними портретами й бібліотекою. Залишилися лише стіни. Після війни граф Роберт вперто займався реставрацією, залучивши як робітників трьох російських військовополонених. Уміли зруйнувати — вмійте й відновити.

Продовжив відбудову зять генерала — граф Тадеуш Коморовський (1895–1966 рр.). Реставрація тривала, як ви вже здогадалися, до вересня 1939 року. Під час Другої світової війни замок було пограбовано і частково зруйновано. У радянські часи його використовували як школу трактористів, пізніше тут планувалося влаштувати будинок творчості Союзу архітекторів. Сучасна доля споруди незрозуміла: у цьому рівнянні забагато невідомих.

Потрапити до фортеці можна в рамках одноденного екскурсійного туру по середньовічних замках Львівщини або окремо.

Маршрут екскурсійної поїздки:

Виїзд зі Львова — Свірж (огляд замку, костьолу, дозорної вежі) — Унів (відвідання Святоуспенської Унівської лаври, набирання води зі святого джерела) — Старе село (прогулянка замком) — Звенигород (огляд городища, похід у музей) — приїзд до Львова. Вартість екскурсії — 250 грн.

Індивідуальні відвідини фортеці — 25 грн з особи.

4 Білгород-Дністровська фортеця

Одеська область

Навіть якщо не знати, що Білгород — одне з найстародавніших міст світу, дивуватися в цьому райцентрі Одещини є чому: найбільша з українських фортець розташована саме тут, на високому скелястому березі Дністровського лиману на залишках антич­ного міста Тіри.

Два з половиною кілометри оборонних стін — це серйозно. Шкода, не всі із 34 башт збереглися до наших днів. Будували форпост протягом 200 років і генуезці, і молдовани, і турки. Найстаріша частина (ХІІІ століття) — Цитадель — своєрідна фортеця у фортеці.

Твердиню заклали генуезці. Вона мала контролювати Дністровський лиман.

Будували споруду з білого вапняку, розчином для якого служили яйця, товчений мармур, вугілля та кремній. Також до складу будівельних матеріалів входило просо, яке дозволяло підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах.

У 1440 році закінчено будівництво сегмента, який не був ані муром фортеці, ані її баштою. Цей сегмент зберігся. Він виступає за мури фортеці й майже впритул підступає до лиману. У стіну цієї будівлі вмуровані десять кам’яних ядер, які вважалися своєрідним оберегом (не вірте екскурсоводам, які розповідатимуть, що ці ядра застрягли під час битви). Жодної практичної оборонної доцільності сегмент із ядрами не має. Тривалий час історики та архітектори взагалі не могли визначити призначення цієї споруди.

Ядра на стіні — це так званий тетрактис — фігура з десяти точок, які формують дев’ять рівних правильних трикутників. Дехто вважає цю фігуру магічною. Її використовували у своїх обрядах друїди. Свого часу вона стала одним із символів масонської ложі. Це підтверджує думку багатьох істориків про те, що Білгород-Дністровську фортецю будували масони і незрозумілий сегмент було зведено спеціально для розміщення на ньому тетрактиса. Ще одним підтвердженням масонського сліду можна вважати табличку, знайдену в одній із башт: «Майстер Федорко закінчив будівництво у 1440 році». Майстром у той час називали голову масонської ложі.

Існує й інше пояснення акерманського тетрактиса, значно прагматичніше. Фахівці кажуть, що це просто один із різновидів сонячного годинника-календаря.

Білгород-Дністровська фортеця є однією з найбільших середньовічних фортець в Україні. Загальна площа — понад 9 га. Товщина стін коливається від 1,5 до 5 м, а висота стін та башт — від 5 до 15  м. З півночі фортечні мури майже впритул підступають до Дністровського лиману. З інших трьох боків фортецю оточує рів, сучасна глибина якого сягає 13–14 м. Внутрішня стіна рову на кілька метрів вища, ніж зовнішня.

Коли інші частини твердині підкорялися ворогу, у цитаделі ще можна було тримати оборону. Саме в цій частині замку мешкав комендант фортеці, розташовувалися військові штаби. Екскурсоводи розповідають про скарби, залишені колишніми власниками, про дивовижний водогін, перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім’я великого вигнанця античності — Овідія.

У серпні 1484 року 300-тисячне військо турецького султана Баязета ІІ і 50-тисячні загони кримського хана Менглі-Гірея оточили замок із берега та лиману. Після 16-денної облоги фортеця пала. На 328 років тут встановлюється турецьке панування. Але запорожцям регулярно вдавалося порушувати спокій османів: під стінами Акермана бували і Григорій Лобода, і Іван Сірко, і Семен Палій.

На території фортеці діє музей, у якому зібрані археологічні розкопки древньої Тіри, Акермана і самої Білгород-Дністровської фортеці. Фортеця відкрита для відвідин щоденно з 10.00 до 18.00 (можна скористатися і послугами екскурсовода). Вартість квитка складає 40 грн з особи.

5 Київська фортеця

Київ

Київська фортеця, або Нова Печерська фортеця, — єдина в Україні пам’ятка фортифікаційної споруди XVIII–XIX століть та одна з найбільших у світі кам’яно-земляних фортець, що збереглися до наших днів. Розташована на території Головного військового клінічного госпіталю Києва.

Внутрішні приміщення та архітектурні комплекси Київської фортеці мають прекрасну акустику під відкритим небом на території в кілька гектарів. Сьогодні ці чудові місця використовуються для проведення масових заходів, концертів і вистав під відкритим небом. Музей відіграє значну роль у культурно-освітньому житті столиці і дуже популярний серед туристів. У 2011 році отримав диплом фіналіста акції «Сім чудес України».

Фортеця була не лише оборонною спорудою: з XVII сто­ліття тут існували ще й місця для ув’язнення людей. З цією метою використовували так званий Косий капонір — напівпідземну споруду з товстими стінами з цегли і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці — звідси й назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї та артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в’язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі тощо. Пізніше тут ув’язнювали декабристів і учасників інших визвольних змагань.

Довгий час Київська фортеця вміщувала цілий комплекс споруд столиці, який формувався понад 15 століть. Цікавим є в цьому комплексі й Передмостове укріплення, яке ще називають «тен-де-пон», тобто з французької — голова мосту. Його спорудження пов’язують із веденням Російською імперією численних військових дій, які мали загрозу безпосередньо для Києва. Укріплення повин­но було захищати місто над Дніпром.

В експозиції музею представлена найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.

Час роботи музею: 10:00–17:00, вихідний — понеділок. Вхід на територію вільний.