№3-4(62-63)(2017)

Для банківської системи України нині скрутні часи. Підсумком минулого року стали рекордно високі збитки від діяльності банківського сектора. Тому поміркуймо над тим, що допоможе подолати кризу.

За 2014—2016 роки НБУ після численних попереджень поступово вивів з ринку 84 банки, тобто йдеться про зменшення кількості діючих відділень. Якщо на початок 2014 року в Україні їх було 19,3 тис., то станом на 01.01.2017 р. лишилося 10,3 тис.

Санація банків триватиме й у поточному, 2017 році. На 01.02.2017 р. в Україні працювали 93 банки, проте п’ять із них є проблемними, два — із непрозорою структурою власності, а щодо 30-ти триває процес докапіталізації. Очевидно, що частину невеликих банків закриють через недокапіталізацію, деякі «заморожені» банки самоліквідуються, перед іншими постане перспектива злиття або поглинання, як, наприклад, було оголошено про об’єднання АБ «Експрес-Банк» та АКБ «Індустріалбанк». Тому за прогнозами наприкінці року працюватимуть 75—80 установ.

До позитивних наслідків санації банківської системи України належать зростання капіталізації, більша прозорість і фінансова витривалість тих банків, які залишаються на ринку. Однак держава зазнає також певних соціально-економічних труднощів, зокрема:

• санація банківської системи передбачає навантаження на Державний бюджет України (збільшується прихований дефіцит бюджету та обсяг державного боргу) через вимушене фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Довідка. На початок 2017 року ФГВФОУ загалом заборгував НБУ 9 млрд грн, Міністерству фінансів України — 60 млрд грн, а обсяг уже повернених Фондом депозитів фізичним особам за 2014—2016 роки становив 81 млрд грн, зокрема за 2014 рік — 14 млрд грн, за 2015 рік — 50 млрд грн, за 2016 рік — 15 млрд грн. Загальна кількість постраждалих вкладників, що отримали відшкодування від ФГВФОУ за минулі три роки, становить 1,5 млн осіб.

Проведена в грудні 2016 року докапіталізація ПАТ «ПриватБанку» призвела до зростання загальної суми емітованих Міністерством фінансів України облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на 107 млрд грн, що збільшило обсяг державного боргу на цю суму.

• населення і суб’єкти господарювання втратять частину вкладів, бо не всі вкладники збанкрутілих банків зможуть отримати свої кошти.

Довідка. Чинне українське законодавство (Закони «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про банки і банківську діяльність») передбачає повне відшкодування вкладів у банках, що визнані неплатоспроможними, лише для фізичних осіб і в межах гарантованої максимальної суми 200 тис. грн. Натомість усі юридичні особи (підприємства та підприємці) можуть розраховувати лише на те, що їхні вимоги задовольнять після реалізації майна банку під час його ліквідації. Юридичні особи-клієнти банку перебувають на сьомій позиції в переліку його кредиторів (після заробітної плати співробітників, депозитів фізичних осіб у межах гарантованої державою суми 200 тис. грн, «великих» депозитів фізичних осіб понад гарантовану суму, зобов’язань перед Національним банком тощо). Отже, чинний порядок погашення зобов’язань збанкрутілих банків на практиці передбачає або тривалий (декілька років) термін повернення коштів юридичних осіб, або їх повну втрату, адже «вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги».

Голова НБУ В. Гонтарева зазначила, що станом на 01.07.2016 р. загальні втрати клієнтів неплатоспроможних банків становили 111 млрд грн, зокрема 59 млрд грн — це депозити населення, що їх не повертатиме Фонд гарантування (вклади понад 200 тис. грн), 52 млрд грн — кошти суб’єктів господарювання. Такий значний обсяг втрат підприємств корпоративного сектора й малого бізнесу зменшує обсяг їхніх обігових коштів, негативно впливає на фінансову стійкість, тому загалом погіршує динаміку виробництва.

За даними НБУ індекс виробництва базових галузей економіки України знизився за 2014 та 2015 роки відповідно на 10,2 % та 10 %, і лише протягом 2016 року зростання показника індексу виробництва базових галузей (ІВБГ) досягло 4,3 % за рік. Отже, фінансові проблеми банківської системи насамперед позначилися на бізнесові і середньому класі, а саме вони є базою для реформування та джерелом економічного зростання будь-якої успішної країни.

• довіра до банківської системи України загалом зменшилася, а на її відновлення потрібен тривалий час. Натомість зростає рівень довіри до українських банків з капіталом іноземного походження. Згідно з рейтингом довіри, складеним провідною в Україні інвестиційною компанією Dragon Capital, із 20 найбільш надійних банків — лише шість із капіталом українського походження: державні — «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Укргазбанк» та приватні — «Міжнародний інвестиційний банк», ПУМБ і «Мегабанк». Натомість 14 інших установ — це банки іноземних банківських груп в Україні.

Така ситуація загострює проблему подальшого збільшення частки іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України, що зросла з 32,5 % на початку 2015 року до рівня 55,5 % станом на 01.12.2016 р., що перевищило граничний показник 40 %, визначений наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 29.10.2013 р. № 1277 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України». Це становить небезпеку для монетарного суверенітету держави, усунути яку здатні заходи, спрямовані на відновлення домінуючої позиції банків з капіталом українського походження, що була втрачена у 2015—2016 роках.

Що стосується націоналізації ПАТ «ПриватБанк» 18.12.2016 р., це було виправдане рішення у справі вимушеної санації банківської системи України. Однак, на жаль, воно ускладнилося соціально-економічними наслідками, що їх активно використовують політики як інструменти гібридної війни.

Аналіз основних причин виникнення й накопи­чення критичної маси фінансових проблем ПАТ «ПриватБанк» дає підстави стверджувати, що цей банк здійснював вкрай ризиковану депозитну та кредитну політику, через що опинився на межі банкрутства. З огляду на його значення йшлося про реальну загрозу безпеці всієї банківської системи України. Націоналізація банку в умовах санації банківської системи видається єдиним вдалим кроком, що дав змогу цього уникнути.

Водночас, окрім позитивних наслідків націоналізації цього банку, в середньостроковій перспективі існують ризики для фінансової стабільності країни, головні з яких пов’язані з можливим зростанням інфляції та девальвації гривні внаслідок припустимого збільшення кількості готівки в обігу, видатків і дефіциту державного бюджету у разі можливого погіршення фінансового стану банку, викликаного претензійними діями з боку іноземних власників євробондів банку, що були конвертовані в його акції, а також через проблеми з поверненням «токсичних» кредитів банку.

Для оздоровлення фінансового стану ПАТ «ПриватБанк» у 2017 році й у подальшій перспективі необхідно у межах мінімізації інфляційних і девальваційних ризиків на рівні Кабінету Міністрів України тимчасово заборонити новому керівництву банку здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Для мінімізації бюджетних витрат, пов’язаних із ризиком погіршення фінансового стану банку, на рівні НБУ та Міністерства фінансів України потрібно врегулювати невизначену ситуацію з погашенням заборгованості ПАТ «ПриватБанк» по євробондах, які придбали зовнішні інвестори, на прийнятних для України умовах, що можуть передбачати часткове списання заборгованості, зміну відсоткової ставки, конвертацію в інші цінні папери з більш тривалим терміном погашення.

На рівні Національного банку України йдеться про встановлення тимчасових (терміном до року) індивідуальних для ПАТ «ПриватБанк» нормативів обов’язкового резервування залучених коштів, економічних нормативів НБУ, норм відрахування у страхові резерви під активні операції, що дасть змогу вивільнити значні додаткові ресурси для задоволення вимог вкладників і здійснення активних операцій та суттєво зменшить витрати банку.

На рівні Верховної Ради України потрібно запровадити податкові канікули (дозвіл не сплачувати податок на прибуток) для ПАТ «ПриватБанк» (або державних банків загалом), обов’язковою умовою яких є спрямування розрахункової суми податку на прибуток до статутного фонду банку.

Довідка. Згідно з даними НБУ за дев’ять місяців 2016 року ПАТ «ПриватБанк» сплатив до бюджету 138 млн грн податку на прибуток (за весь 2015 рік — 40 млн грн), що не відповідає масштабу діяльності найбільшого учасника банківського ринку України. Отже, позитивний вплив банку на державний бюджет протягом 2015—2016 років був мінімальним. Очевидно, це пов’язано із практикою «оптимізації» оподаткування завдяки доформуванню чи розформуванню страхових резервів під проблемні активи, що здійснюється за поточні витрати. Податкові канікули, а надто зміна топ-менеджменту банку на представників держави, створюють такі умови, коли приховувати прибуток задля уникнення оподаткування нема підстав, а це спонукає до адекватного оцінювання розміру прибутку та заохочує банк спрямовувати розрахункову суму податку на прибуток на збільшення статутного капіталу.

На рівні ПАТ «ПриватБанк» потрібно суттєво знизити відсоткові ставки за новими депозитними угодами фізичних осіб з урахуванням факту 100 % державного гарантування вкладів населення незалежно від суми, згідно з ухваленими законодавчими змінами, що дасть змогу суттєво зменшити процентні витрати банку.

Для мінімізації корупційних ризиків на рівні Національного банку України та нового керівництва ПАТ  «ПриватБанк» необхідно провести повний аудит діяльності банку, насамперед зробити аналіз його кредитного портфеля, що надасть можливість визначити його якість та перспективи обслуговування, повернення або часткової реструктуризації.

На рівні ПАТ «ПриватБанк» має відбутися продаж проблемного кредитного портфеля банку на відкритих торгах (можливо, за допомогою системи «ProZorro»), що дасть змогу вивільнити додаткові ресурси для задоволення вимог вкладників і здійснення активних операцій.

Для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України загалом у середньостроковій перспективі необхідно на рівні Національного банку України вдатися до таких рішень:

• прискорити рекапіталізацію банків, переглянувши чинний графік. Отже, йдеться про зростання мінімального розміру статутного капіталу банків до 300 млн грн із 01.01.2018 р. та до 400 млн грн із 01.01.2019 р. (замість попередньо визначених термінів: 300 млн грн — до 11.07.2018 р. та 400 млн грн — до 11.07.2019 р.);
• скоротити термін повернення валютного виторгу підприємств-експортерів (на першому етапі зі 120 до 60 днів, надалі — до 30 днів) і зробити суворішими штрафні санкції за невчасне надходження валюти в Україну;
• збільшити міжнародні резерви до прогнозованого НБУ на кінець 2017 року рівня у $21,3 млрд та $27,1 млрд на кінець 2018 року завдяки відновленню кредитування з боку МВФ; стимулювати експортні надходження держави, зокрема завдяки забезпеченню вчасного повернення в Україну валютних коштів підприємств-експортерів, реалізації домовленостей щодо підвищення розміру квот ЄС на український експорт та усуненню штучно створених транзитних перешкод для українських товарів, що потрапляють до країн СНД через територію РФ;
• забезпечити щомісячну (замість щоквартальної протягом останніх років) публікацію звітності певних банків на офіційному сайті регулятора, що має суттєво підвищити їх транспарентність перед клієнтами, вкладниками, аналітиками фінансового ринку, іншими фахівцями.

На рівні Кабінету Міністрів України та Національного банку України передбачаються такі кроки:

• стимулювання вчасного повернення в Україну валютних коштів підприємств-експортерів, передусім завдяки механізмові автоматичного відшкодування ПДВ (компетенція КМУ) і поетапному зниженню норм обов’язкового продажу їхнього виторгу: на першому етапі — із 65 % до 50 %, на другому — з 50 % до 25 %, на третьому — з 25 % до 0 % (компетенція НБУ);
• розроблення концепції остаточного виходу з капіталу державних банків у середньостроковій перспективі завдяки їхньому продажу приватним внутрішнім і зовнішнім інвесторам, які традиційно більш оперативно реагують на виклики, пов’язані з трансформаціями у фінансовій сфері.

На рівні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України потрібно збільшити мінімальну суму гарантування вкладів фізичних осіб, що не змінювалася вже майже п’ять років (із середини 2012 року), із 200 до 500 тис. грн.

На рівні Верховної Ради України потрібно вдатися до таких дій:

• унести зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» у частині визначення додаткової майнової відповідальності власників істотної участі банку, що стосується належного їм майна, у разі потрапляння банку до категорії неплатоспроможних, що унеможливить поширену в Україні практику ухилення від майнової відповідальності фактичних власників проблемних банків;
• ухвалити закон про кредитний реєстр (що є нормою для більшості розвинених країн) та законодавче врегулювання доступу до нього з боку банків та інших юридичних і фізичних осіб, що дасть змогу значно поліпшити якість кредитного портфеля банків завдяки відмові в наданні кредитів позичальникам з «поганою» кредитною історією та слугуватиме зміцненню фінансової стабільності банківських установ.

Впровадження таких заходів має попередити ризики, пов’язані з націоналізацією ПАТ «ПриватБанк», і забезпечити фінансову стабільність банківської системи України загалом у 2017 році та у середньостроковій перспективі.