№3(2012)

У цій частині Кодексу розглядаються певні ситуації, які можуть виникати в процесі діяльності аудитора чи аудиторської фірми. До подібних випадків належать:

• загрози професійній незалежності;
• конфлікт інтересів;
• повторні висновки;
• гонорари та інші типи винагород;
• маркетинг професійних послуг;
• подарунки та знаки гостинності;
• відповідальне зберігання активів клієнта;
• об’єктивність;
• незалежність по всім завданням (замовленням) з надання впевненості.

ПРОФЕСІЙНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Як взагалі сприймати етичні вимоги до незалежності аудитора? Перш за все, її слід розуміти як професійну свободу думки та дій фахівця від будь-якого тиску. Це означає, що аудитор не повинен бути підвладний емоціям, власним уподобанням чи антипатії, не є заручником обставин особистого життя або бізнесу, не піддається вмовлянням, погрозам інших осіб, а чесно говорить про результати перевірки, подобається це йому чи ні. Але така певна свобода стосується виключно професійної аудиторської діяльності. При цьому слід нагадати, що Правда у кожного своя,
а Істина – одна.
На сьогодні в межах часопису та контексті професійної незалежності рекомендуємо аудиторові дотримуватися таких правил:
• задокументувати всі дії, які допоможуть уникнути ризику втрати професійної незалежності (див. пп. 200.1-200.14 Кодексу (с. 19-25);
• краще відмовитися від замовлення, ніж прийняти пропозицію, а потім позбавитися або доброго імені, або сертифіката;
• максимально оцінювати заг­розу втрати незалежності та аудиторський ризик взагалі, навіть, коли вже неодноразово співпрацювали з тим самим замовником (тут цілком доречний вислів про те, що краще перестрахуватися, ніж обманутися);
• бути максимально виваженим у розмовах із персоналом обслуговуючої фірми, самим клієнтом, третіми особами (особливо з правоохоронних чи фіскальних органів), використовувати загальну аудиторську риторику;
• ніяким чином не давати привід стороннім особам думати, що ви оцінюєте ситуацію, стан справ так само, як хтось із представників замовника. Аудитор завжди повинен позиціонувати власне судження.

ПРОФЕСІЙНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ
Для забезпечення дотримання фундаментальних етичних принципів радимо аудитору наступне:
• при участі в тендері додавати в заявку інформацію, що вам потрібно буде спілкуватися з попередником;
• якщо вас змінює інший
ауди­тор, обов’язково надайте на­с­­­ту­­п­нику (за згодою керів­ниц­тва чи власника об’єкта) відомості про існуючі або потенційні ризики виконання замовлення чи роботи з персоналом. Формат такої інформації та її склад визначається МСА;
• перед початком перевірки зверніться до попереднього аудитора з проханням повідомити про обставини, які, на його думку, ви повинні знати.
КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ
Цікаво, що на відміну від української практики, зарубіжні аудитори (якщо вірити тексту п. 220 Кодексу) можуть бути безпосередніми конкурентами замовника у підприємницькій діяльності, або мати з клієнтом спільний бізнес, або надавати аналогічні послуги конкуренту клієнта. З огляду на вітчизняні реалії аудиторської практики, слід запропонувати представникам професії наступне:
• якщо існує конфлікт між структурними підрозділами замовника, одному з яких аудитор уже надає професійні послуги, не треба погоджуватися на співпрацю, якщо інша сторона цього не бажає;
• не слід під час проведення перевірки виступати арбітром у конфлікті між вищим керівництвом і виконавчим персоналом клієнта; між замовником і третіми особами;
• не бажано, виступаючи в судовому процесі як аудитор на боці клієнта, підтверджувати правоту дій останнього. У такому випадку потрібно обґрунтовано доводити свою думку стосовно ситуації, що розглядається;
• не можна надавати власний вердикт на аудиторський висновок чи акт ревізії або перевірки державних контро­люючих органів. У цьому випадку слід оприлюднювати лише особисте судження стосовно предмета перевірки іншого аудитора, ревізора, перевіряючого;
• у разі незгоди з професійною думкою чи рішенням щодо організації роботи керівника групи аудитора чи директора або власника аудиторської фірми, спеціалісту слід або призупинити свою діяльність, або вийти з групи виконавців, або звільнитися з аудиторської фірми;
• забороняється вимагати від аудитора зміни його професійного судження про результати перевірки, консультації або іншої професійної послуги, якщо така думка доведена та обґрунтована.

ПОВТОРНІ ВИСНОВКИ
Ситуації, коли від аудитора намагаються отримати повторні висновки про застосування стандартів обліку, аудиту звітності чи інших норм або принципів, практично не зустрічаються у вітчизняній практиці. Особливо якщо це просить фірма, яка не була клієнтом аудитора, або подібне робиться за дорученням компанії, що також не є замовником. Мабуть, це світовий досвід, відомий МФБ.
У такому випадку аудитору краще взагалі відмовитися від пропозиції. Кодекс рекомендує застосувати всі необхідні заходи, попередити клієнта щодо можливих обмежень у висновку, отримати дозвіл на спілкування з теперішнім аудитором та надати йому примірник висновку. Повторимо, що подібна ситуація не є типовою для України.

ГОНОРАРИ ТА ІНШІ ТИПИ ВИНАГОРОДИ
Згідно з п. 240.1 Кодексу (с. 29), професійний аудитор може запросити винагороду, яку вважає гідною! Шановні колеги, майте це на увазі, очікуючи перевірку якості ваших послуг із боку АПУ. Цитуємо далі: «Сам по собі той факт, що один аудитор може призначати нижчий гонорар, ніж іншій, не є неетичним»!

Але автори Кодексу водночас стверджують, що рівень призначеної нагороди може бути настільки низьким, що ускладнить виконання замовлення відповідно до вимог МСА. Подібні випадки створюють загрозу власних інтересів, професійної компетентності та належної ретельності. У таких ситуаціях ми пропонуємо аудиторові:
• обов’язково інформувати замовника про умови проведення перевірки з наданням обґрунтування та розрахунків розміру гонорару (при цьому можна посилатися на бюджет часу та рівень кваліфікації задіяного персоналу);
• попередньо (до початку роботи) підписати з клієнтом угоду про засади для визначення суми винагороди;
• розкрити інформацію про обсяг виконаної роботи, основу для розрахунку гонорару та його розмір;
• створює загрозу порушення фундаментальних принципів професійної етики отримання винагород за передачу замовлення іншому аудитору, а також пропозицію послуг третьої сторони (від продавця ІТ- чи програмного забезпечення, консультанта, юриста);
• неетичними є виплати гонорарів у випадках рекомендації вас замовнику іншим аудитором.

Примітка. У Кодексі є магічна цифра 15% від загальної суми винагород. Логіка її існування авторам незрозуміла, але це є застереженням, тому вважаємо за необхідне порадити всім аудиторам звернути увагу на п. 5 розділу «Дата набрання чинності» на с. 123 Кодексу!!!

МАРКЕТИНГ ПРОФЕСІЙНИХ ПОСЛУГ
Аудитор (аудиторська фірма) пропонує свої послуги шляхом розміщення певних рекламних матеріалів. До них слід віднести друковану продукцію, зміст сайтів, інформацію на офісних матеріалах і фірмових бланках тощо. Згідно з п. 250.2, аудитор при цьому не повинен дискредитувати професію, має бути чесним і правдивим.
Тому, спеціалістам при рекламуванні професійних послуг не рекомендується:
• робити перебільшені заяви про свою діяльність, кваліфікацію чи отриманий досвід;
• зневажливо говорити про роботу колег або висувати необґрунтовані порівняння з ними.
У контексті поданих застережень аудитору не слід:
• посилатися на власне членство або присутність своїх керівників в Аудиторській палаті України, керівних органах професійних громадських організацій, дорадчих органах при контролюючих державних організаціях, Верховній Раді або Кабінеті Міністрів, інших відомств;
• використовувати текст на зразок «Ми – кращі в регіоні, Ми гарантуємо…якість,…позитивний результат податкової перевірки,…повернення ПДВ»;
• зазначати на фірмових бланках і корпоративних аксесуарах власну назву (логотип) компанії поруч із знаками АПУ, професійної організації, іншого органу виконавчої влади;
• посилатися на закордонні серти­фікати або дипломи, які, начебто, мають співробітники – перевірити наявність або реальність їх отримання у вітчизняних умовах стороннім особам практично неможливо.
На нашу думку, доцільно надавати інформацію про членство у міжнародних професійних мережах, термін перебування на українському ринку аудиторських послуг, досвід роботи в тому чи в іншому сегменті економіки та права, а також цінову політику фірми (аудитора), перелік послуг, що реально надаються без залучення третіх осіб.
ПОДАРУНКИ ТА ЗНАКИ ГОСТИННОСТІ
Спираючись на західну практику, Кодекс етики МФБ (п. 260) попереджає, що клієнт може пропонувати аудитору або його родичам подарунки та знаки гостинності. Це створює загрозу дотримання фундаментальних етичних принципів, особливо коли такі пропозиції зроблено публічно.
В Україні система «стимулювання» аудиторів поки що не досягла подібного рівня, принаймні в авторів немає відповідної інформації. Але про всяк випадок рекомендуємо аудиторам наступне:
• під час надання послуг не приймати подарунки від персоналу або власників компанії, незалежно від ціни чи споживчої вартості (виключенням можуть бути канцелярські вироби з логотипом замовника). Це стосується і родичів усіх учасників аудиторської групи;
• не отримувати від клієнта (як особисто, так і на користь родичів) послуги (товари, матеріали, роботи) протягом перевірки або перед початком роботи за вартістю, нижчою за звичайну;
• уникати участі в корпоративах або інших розважальних заходах, організованих спеціально для аудиторів управлінським персоналом замовника.
При цьому, на нашу думку, використання службового транспорту, засобів зв’язку клієнта для професійного виконання власних обов’язків не є порушенням етичних норм.
Відповідальне зберігання активів замовника (розділ 270 Кодексу) нами не розглядалося через відсутність будь-яких даних про аудиторські послуги такого роду.
Аналіз етичних норм виконання завдань з аудиту та огляду (розділ 290 Кодексу) потребує особливої уваги, тому буде викладений окремо.
На останок – маленькі зауваження щодо етики професійної поведінки.
Певний досвід спілкування з вітчизняними спеціалістами свідчить, що на сьогодні практично є два варіанти «заходу до клієнта».
Перший – «обнадійливий». Аудитор уже на стадії ознайомлення з бізнесом, системою управління (обліку, внутрішнього контролю) заявляє, що всі виявлені недоліки можна бути швидко виправити. При цьому його беруть сумніви стосовно необхідності платити «такі податки», схему «оптимізації» яких і пропонує.
Другий – «лякливий». У цьому випадку аудитор одразу визначає суттєвість порушень чинного законодавства та озвучує статтю Кримінального кодексу України, яка поширюється на посадових осіб клієнта.
Мабуть, обидва підходи не­ети­чні з професійної точки зору. Замовник повинен бачити в аудиторі перш за все діагноста потенційних проблем, який намагатиметься спочатку їх виявити, а вже потім буде радитися щодо подальших дій. Етичною є практика, коли розкриті недоліки перш за все визначаються саме як невідповідності, суттєві або несуттєві. Після розмови з виконавцем та отримання пояснень з інших джерел, аудитор може кваліфікувати знайдені проблеми. При цьому він не має права публічно чи офіційно в документах персоніфікувати винуватця виявленої невідповідності. Ще раз нагадуємо, що аудитор – не суддя і не прокурор.
Деякі представники професії заздалегідь «педалюють» можливість знайдення суттєвих проблем або потім пояснюють власні помилки тим, що їм не надано необхідної інформації. Мабуть, це все ж таки невірно з етичної точки зору. Аудитор завжди повинен сам відповідати за результати власної роботи, намагатися виконати її якомога краще.