№7(2012)

З набуттям чинності нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року отримання посвідчення адвоката значно ускладнилось у порівнянні з тим, коли діяв Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.

Так, ст. 2 старого закону встановлювала, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або, відповідно до міжнародних договорів України, дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Ось і всі вимоги, які раніше висувались до особи, яка бажала здобути статус адвоката.
На відміну від старого, у новому законі процедурі, як стати адвокатом, відведено замість однієї аж сім статей.
Отже, ст. 6 нового закону встановлює:
1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Не може бути адвокатом особа, яка:

• має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
• Виходячи з цього особа, яка має судимість за вчинення злочину невеликої тяжкості, тобто за який передбачено позбавлення волі до двох років (ст. 12 КК України), такого як, наприклад, шахрайство (ст. 190 КК України) або ж заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України), чи незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК України), може стати адвокатом! Людиною, якій ввіряється доля обвинуваченого та підсудного! Отакий у нас новий закон! Раніше такого не було! Зазначалось чітко: маєш судимість? Не бути тобі адвокатом. А тепер все інакше...
• визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
• позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
• звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.

3. Для цілей цієї статті:

• повна вища юридична освіта – повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
• стаж роботи в галузі права – стаж роботи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Остання вимога є досить суттєвою. Так, раніше можна було навчатись у вузі та одночасно працювати за спеціальністю. Принаймні це враховувалось до стажу. І вже по закінченні п’ятого курсу, маючи необхідний дворічний досвід роботи, юрист мав змогу одразу ж здавати іспит на адвоката. Вважаю такий підхід дієвим, оскільки вчорашній студент і одночасно молодий спеціаліст на іспиті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має змогу показати та розкрити свої знання як з практики, так і теорії. Однак, на жаль, відтепер стаж роботи в галузі права рахується лише після отримання диплома юриста, тобто повної вищої юридичної освіти.

Але й це ще не все. Нововведенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є стажування, яке раніше не вимагалось. Так, згідно зі старим законом, якщо особа відповідала необхідним вимогам (мала вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років, володіла державною мовою та була несудимою) та склала іспит кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, цього було достатньо для видачі їй свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Однак зараз цього вже замало і все буде інакше, оскільки процедура дещо змінилась та ускладнилась.
Так, відповідно до ст. 9 нового закону, особі, яка склала кваліфікаційний іспит, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури замість свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, яке дійсне впродовж трьох років із дня складення іспиту. Якщо ж особа не склала кваліфікаційний іспит, вона може бути повторно допущена до складання такого іспиту через шість місяців, а якщо повторно не склала – то лише через рік.

Отже, після отримання такого свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту особа підлягає стажуванню, яке здійснюється впродовж шести місяців під керівництвом адвоката, що має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років, за направленням ради адвокатів регіону. Від стажування звільняються особи, які на день подання заяви про складення кваліфікаційного іспиту мають один рік стажу роботи помічником адвоката. За результатами стажування рада адвокатів регіону на підставі звіту про оцінку адвоката, керівника стажування, приймає
рішення про:

• видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
• продовження стажування на строк від одного до трьох місяців (стаття 10 нового закону).

Отже, відтепер замість кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, а також приймає присягу адвоката України рада адвокатів регіону!
Слід звернути увагу, що текст присяги адвоката України також було змінено. Не зрозуміло тільки навіщо, адже майже двадцять років вона діяла, і, як то кажуть, від зміни місць додатків сума не змінюється.

Щодо ради адвокатів регіону зазначу наступне.
Розділ VII Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року розкриває нове поняття «адвокатське самоврядування». Для українських адвокатів це нове, і як воно діятиме на практиці, поки що не зрозуміло.
Отже, вказаний розділ встановлює, що Вищим органом адвокатського самоврядування України є з’їзд адвокатів України. З’їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України. До складу з’їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів. У свою чергу, конференція адвокатів регіону, рада адвокатів регіону, Рада адвокатів України та з’їзд адвокатів України – є організаційними формами адвокатського самоврядування. Ще є кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ревізійні комісії адвокатів регіонів і Вища ревізійна комісія адвокатури, через діяльність яких здійснюється адвокатське самоврядування.

Навіщо стільки подібних один одному органів, можу лише здогадуватись. Однак, як би там не було, тепер нам, адвокатам, з цим треба якось жити...
Але це вже тема для іншої статті.