Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.
Підприємство самостійно повинно прийняти рішення щодо характеру та ознак здійснюваних витрат. Якщо ремонт пов’язаний із підтриманням орендованого приміщення у робочому стані, то відповідно до положень п. 15 П(С)БО 7 такі витрати на ремонт потраплять до витрат залежно від того, з якою метою використовується приміщення: на рахунок 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» – у випадку, якщо це виробниче приміщення; на рахунок 92 «Адміністративні витрати» – якщо це офісне приміщення; на рахунок 93 «Витрати на збут» – якщо це складське приміщення.
Витрати орендаря на поліпшення приміщення як об’єкта операційної оренди (реконструкція тощо), що призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигід від використання об’єкта, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів (п. 8 П(С)БО 14 «Оренда», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181), за дебетом субрахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів». Після закінчення ремонтних робіт і введення об’єкта в експлуатацію в бухгалтерському обліку орендаря робиться запис: Кт 153 – Дт 117 «Інші необоротні матеріальні активи».
Амортизується такий необоротний матеріальний актив прямолінійним методом, про що зазначається в наказі про облікову політику підприємства.