№6(29)(2014)

Для української банківської системи сьогодні настали далеко не найкращі часи: проблеми з ліквідністю, недовіра населення та інвесторів, вкрай нестабільна економічна ситуація в державі. За таких умов іноземний банківський капітал зазвичай вважає за краще не затримуватися в країні надовго, адже надто високі ризики діяльності відображаються на фінансових показниках бізнесу.

Однак поки фінансові установи з європейським капіталом виходять з українського ринку, їхні позиції досить успішно займають російські банки, поступово збільшуючи власний вплив на банківський сектор України.

Експансія зі Сходу

Сьогодні частка російського капіталу серед усіх банків неукраїнського походження складає 42 %, а загальна сума кредитних боргів перед «дочками» російських фінустанов у 2013 році становила $100 млрд, або 12 % від загального обсягу заборгованості на ринку.

На українському ринку позиції російських банків поки виглядають практично непохитно. Якби не політична та військова конфронтація між країнами, російська частка банківських послуг найімовірніше мала б всі шанси значно збільшитися.
Ще з часів фінансової кризи 2008-2009 років, на відміну від банків із західними інвестиціями, російські здобули реноме надійних фінансових установ, продемонструвавши достатній запас міцності для успішного функціонування в умовах стагнації економіки. У той час як західні банкіри згортали цілі напрями своєї діяльності в Україні, відмовляючись, наприклад, від роздрібного кредитування фізичних осіб, росіяни залишалися таким собі острівцем стабільності та не припиняли активної діяльності.

Причин для такої фінансової потужності російського банківського капіталу декілька, майже всі вони криються в здатності швидко пристосовуватися до особливостей українського фінансового сектору.

Для європейських інвесторів було надзвичайно важко адаптуватися до українського ринку, враховуючи низький рівень його прозорості, закоренілу корупцію та недосконалу систему державного нагляду. Усі ці риси тією чи іншою мірою характерні також і для банківського ринку самої РФ, завдяки чому російські банківські інвестори краще підготовлені до діяльності в Україні, аніж їх західні конкуренти.

Варто відзначити, що найбільші російські гравці на вітчизняному ринку – це банки з державною формою власності. «Промінвестбанк», «Сбербанк Росії» та «ВТБ Банк» є одними з найбільших фінустанов в Україні за активами, які займають сьоме, восьме та тринадцяте місця відповідно. Окрім цього на українському ринку функціонують також і дочірні банки «Сбербанку» та «ВТБ» – ВіЕс Банк та «БМ Банк», які в класифікації НБУ входять до IV групи найменших банків.

Очевидно, що з потужною державною підтримкою фінустановам значно простіше конкурувати з приватними структурами, для яких першочергове значення мають фінансові результати. Для державних банків, особливо російських, подібні критерії виявляються визначальними далеко не завжди.

Показово, що навіть багатостраждальний «Пром­інвестбанк», 94 % якого в 2009 році придбав російський «Внешэкономбанк», незважаючи на фантастичні збитки у 2013 році в розмірі 2,575 млрд грн, продовжує відносно нормально функціонувати на українському ринку та навіть реалізовувати декілька великих фінансових замовлень.

Третьою конкурентною перевагою російського банківського капіталу над західним в умовах нашого ринку є тісні зв’язки російського та українського бізнесу. Європейцям при виході на вітчизняний ринок доводиться починати бізнес фактично з нуля, а чи не єдиною їхньою конкурентною перевагою є відомий у Європі (хоча це і не гарантує, що назву банку знатимуть в Україні) бренд, а також досвід виходу на нові сегменти ринку.

Російські банки не завжди мають такий досвід, однак на їхньому боці тісна та довготривала співпраця з українським фінансово-промисловим капіталом. Іншими словами, саме російські банки обслуговують діяльність російських компаній в Україні (як-от «Петрокоммерц» співпрацює з компанією «Лукойл») і нерідко вони ж займаються проектами вітчизняного бізнесу на території Російської Федерації.

Саме тому багатьом російським фінустановам значно легше розпочати співпрацю з великими клієнтами в Україні, які, у свою чергу, можуть розраховувати на більшу лояльність самого банку, аніж це могло б бути при роботі із західною фінустановою.

Звідси випливає ще одна причина витіснення західних банків російськими з українського ринку: під час кризи неплатоспроможності європейські банкіри займали доволі жорстку позицію стосовно невчасних платежів за кредитами (такі неплатники автоматично вважалися недобросовісними), у той час як росіяни спокійно йшли на перемовини з клієнтами, домовляючись з ними щодо реструктуризації, списання чи відстрочки платежів.

Все це суттєво покращило імідж російських банків, які таким чином здобули реноме лояльних фінустанов серед потенційної і наявної клієнтури. Разом з тим така жорстка позиція західних банкірів в умовах тотальної неплатоспроможності як юридичних, так і фізичних осіб в Україні призвела до того, що велика частка кредитів взагалі не поверталася, що зумовило серйозне зниження рентабельності західного банківського капіталу в Україні та навіть банкрутство деяких фінустанов.

У подібній ситуації опинився «Банк Форум», який у 2008 році належав німецькому Commerzbank. Сьогодні у фінустанові працює тимчасова адміністрація, готуючи її до ліквідації.

Окрім цього, важливо зрозуміти, чому та чи інша фінустанова вирішила розпочати бізнес у нашій державі. Більшість комерційних банків з країн Європи (Німеччина, Польща, Нідерланди, Австрія, Італія та інші) вперше вийшли на український банківський ринок на початку – в середині 2000-х років, коли вітчизняна економіка демонструвала непогані темпи зростання. Наприклад, у 2004 році ВВП України збільшився на 12,1 %, завдяки чому український бізнес почав відчувати значну потребу в кредитуванні, причому відсоткова ставка за довгостроковими кредитами в Україні на той час знаходилася на значно вищому рівні, аніж у країнах Європи. Тобто саме легкий прибуток за рахунок високих відсотків у малоконкурентному ринковому середовищі й привабив західних банкірів у вітчизняній банківській сфері.

Разом з тим, коли після кризи попит на кредитування в Україні катастрофічно знизився, а докризові кредити у більшості випадків перейшли до безнадійних, рентабельність західних банків значно знизилася, що, враховуючи проблеми на традиційних ринках, змусило західний капітал залишити український ринок.

Цим і скористалися російські банки, для яких Україна є другим (після Росії) за пріоритетністю сегментом діяльності, тоді як для гігантів континентального масштабу (наприклад, UniCredit Group, ING Bank чи Commerzbank) наша країна є лише одним з десятків напрямів розширення бізнесу. Очевидно, що за таких умов український ринок для російських банків є значно важливішим, аніж для фінустанов із західним капіталом, що зумовлює нерівноцінну концентрацію зусиль росіян та європейців у розвитку банківського бізнесу в Україні.

Рентабельність по-російськи

Сьогодні в нас функціонує десять російських банків, чотири з яких входять до найбільших банків України з активами понад 21 млрд грн. Окрім вже згаданих «Промінвестбанку», «Сбербанку Росії», а також «ВТБ Банку», які належать російському уряду, до цієї групи входить також приватний «Альфа-Банк», що посідає за розміром активів десяте місце серед усіх українських банків.

Ще п’ять російських фінустанов входять до IV групи банків з об’ємом активів менше 3 млрд грн. У загальній класифікації НБУ «БМ Банк» знаходиться на 59 місці, «Енергобанк» – на 72-му, ВіЕс Банк – на 74-му, а банки «Петрокоммерц-Україна» та «Траст» взагалі входять лише до другої сотні списку, посідаючи 103-тє та 137-ме місця відповідно.

Банк «Русский Стандарт» – єдина російська фінустанова, що входить до ІII групи українських банків з активами понад 3 млрд грн. Саме цей банк у 2013 році став однією з найбільш динамічних фінансових структур України. Так, всього за рік банк російського бізнесмена Рустама Таріко збільшив об’єм власних активів на 33,8 % (на 922 млн грн), а обсяг власного капіталу – на 88,5 % (на 157 млн грн), що забезпечило банку рентабельність капіталу на рівні 22 % та чистий прибуток у розмірі 57 млн грн.

Кращі показники чистого прибутку мають лише «Сбербанк Росії» – 573 млн грн, а також ВіЕс Банк (колишній «Фольксбанк», головним акціонером якого є «Сбербанк Росії»), що заробив у 2013 році 65 млн грн.

Блискучий показник прибутковості «Сбербанку» у 2013-му був підкріплений ще й 30-відсотковим (на 8,069 млрд грн) збільшенням обсягів активів фінустанови. При цьому власний капітал банку зріс на 18,3 %, або на 566 млн грн. Все це забезпечило дочірній структурі наймогутнішого банку РФ («Сбербанк» контролює майже третину російського ринку) рентабельність капіталу на рівні 17 %.

Дещо протилежна картина спостерігається в інших російських банках, особливо найбільших гравців ринку з державним капіталом: підсумки діяльності «Промінвестбанку» та «ВТБ Банку» на українському ринку в 2013 році можна назвати відверто невтішними. Так, активи багатостраждального «Промінвестбанку» за звітний період зменшилися на 1,581 млрд грн, а збитки склали неймовірних 2,575 млрд. «ВТБ Банк» закінчив рік з чистим збитком у 194 млн грн, втративши при цьому 8,927 млрд грн (26 %) своїх активів.

«Альфа-Банк» в групі найбільших банків у 2013 році отримав практично нульовий прибуток – 13 млн грн, однак при цьому зумів збільшити свої активи на 14,5 %, або на 3,705 млрд грн.

Разом з тим на початок травня 2014 року саме четвірка найбільших російських банків посідала лідируючі позиції в Україні за обсягами кредитно-інвестиційного портфелю.

Так, незважаючи на серйозні проблеми з фінансовими показниками, один з найбільших кредитних портфелів серед українських фінустанов має «Промінвестбанк» – 38,958 млрд грн (четверте місце на ринку), серед яких більше 36,2 млрд припадає на комерційні кредити. При цьому кредитний портфель «Сбербанку Росії» складає 37,633 млрд грн, «Альфа Банку» – 26,423 млрд грн, а «ВТБ Банку» – 23,273 млрд грн.

Всі вказані фінустанови з російським капіталом входять у число 15-ти найбільших кредиторів України. Втім, для порівняння, беззаперечні лідери українського ринку фінансових послуг «ПриватБанк» та «Ощадбанк» мають значно більші кредитні портфелі в розмірі 162,333 та 97,775 млрд грн відповідно.

Фінансова війна

Російським фінансовим установам українські компанії заборгували майже 94,4 млрд грн – з них тільки на частку «Промінвестбанку» та «ВТБ» випадає 28,2 та 15,7 млрд грн відповідно.

Враховуючи кризовий стан української економіки, будь-який фінансовий ресурс, незалежно від країни походження, для вітчизняних підприємств є запорукою виживання та ледь не єдиним способом впоратися із суттєвими економічними труднощами.

Наприкінці лютого 2014 року «Промінвестбанк», «ВТБ» та «Сбербанк Росії» майже синхронно оголосили про припинення кредитування нових клієнтів в Україні. Тоді таке рішення російських фінустанов було сприйняте банківською громадськістю України як спроба Кремля через фінансовий інструментарій підірвати й без того слабку економіку нашої країни.

На кінець I кварталу 2014 року активи «Сбербанку Росії» склали 42,532 млрд грн, «Промінвестбанку» – 48,945 млрд грн, «ВТБ» – 29,460 млрд грн – все це надзвичайно вагомі ресурси, що можуть бути використані бізнесом для повернення української економіки на шлях зростання та розвитку. Тому припинення активної діяльності хоча б однієї з цих фінустанов негативно позначиться на вітчизняному фінансовому секторі, адже жоден з наявних гравців на українському ринку не має необхідних потужностей, щоб покрити частку російських банків.

Саме тому ні російські фінустанови, ні вітчизняні споживачі банківських послуг в Україні не зацікавлені у виході російських гравців з вітчизняного ринку, оскільки адекватної заміни їм поки немає. Відплив російського капіталу буде виправданим лише у випадку, коли кон­фронтація між Україною та Росією досягне найвищого рівня, наприклад, коли дійде до відкритої війни, через що робота будь-якого російського підприємства в нашій державі стане, м’яко кажучи, небажаною.

Втім, вже сьогодні численні громадські активісти закликають бойкотувати всі без винятку російські товари й банківський сектор зокрема. Особливо страждає «Сбербанк Росії», на офіси якого періодично нападають найбільш радикально налаштовані українці.

Загалом нинішня ситуація чітко демонструє, що незважаючи на жодні політичні конфлікти та суперечності, бізнес завжди залишається бізнесом, гроші та прибуток для якого є значно важливішими, аніж будь-які національні інтереси тієї чи іншої держави.