№6(29)(2014)

Як відомо, корупція – один із найвагоміших негативних факторів, що призводить до падіння рівня економічного і соціального розвитку України. Останнім часом про необхідність боротьби з нею дуже часто згадують політики, громадські діячі та активісти. Більшість людей знайомі із проявами корупції, адже вона торкнулась майже всіх сфер суспільного життя.

Для початку необхідно розкрити суть самого поняття.

Корупція – це протиправна поведінка посадових або службових осіб, яка полягає у використанні ними особливих прав і можливостей на займаній посаді з метою особистого збагачення, отримання на свою користь матеріальних благ.

Чинники, що призводять до корупції, можна поділити на три основні групи: економічні, юридичні і соціальні.

Економічні передумови полягають у недостатньому рівні доходів для повноцінного життя, високому рівні цін на продукти харчування та побутові товари, низькому рівні економічного розвитку окремих районів (територій, областей), безробітті, значному податковому навантаженні, соціальній незахищеності (в економічному аспекті) та ін.

Соціальні – полягають у відсутності виховних і соціально-орієнтованих програм, які сприяли б попередженню формування світогляду, що спричиняє корупцію, у недоліках виховання моральних та етичних норм поведінки в суспільстві, соціальній нерівності тощо.

Щодо юридичних передумов корупції, то вони перш за все полягають у відсутності чітких і дієвих, закріп­лених у нормативно-правових актах механізмах запобігання та протидії корупції, що слугували б вагомим стримуючим фактором корупції, відсутності ефективних юридичних засобів впливу на порушників антикорупційного законодавства тощо.

Для детальнішого ознайомлення читача із законодавством України, яке регулює правовідносини у сфері запобігання та протидії корупції, зазначу, що такі правовідносини регулюються зокрема: Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції»; Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»; Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП); Кримінальним кодексом України (КК України); міжнародними нормативними актами, ратифікованими Верховною Радою України (ВР України), що є частиною національного законодавства, Конвенцією ООН проти корупції; Цивільною конвенцією про боротьбу з корупцією; Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією.

Чинники, які сприяють розвитку та удосконаленню антикорупційного законодавства України, можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні – пов’язані з діяльністю держави на міжнародній арені, за результатами якої підписуються та ратифікуються конвенції, міждержавні угоди, міжнародні договори, інші міжнародні нормативно-правові акти, що є частиною національного законодавства та джерелом права України, а також нормативно-правові акти, закони України або зміни до них з метою імплементації норм права, закріплених у підписаних і ратифікованих міжнародних нормативно-правових актах до законодавчих актів України.

Зовнішні чинники зумовлені курсом зовнішньої політики країни, участю у міжнародних програмах співпраці та обміну досвідом у подоланні корупції, необхідністю отримання фінансової, консультаційної, правової допомоги інших країн та міжнародних інститутів.

Внутрішніми чинниками є: зростання рівня недовіри суспільства до суб’єктів владних повноважень; незадоволеність суспільства існуючими механізмами взаємодії з органами державної влади й управління, недієвими методами і засобами впливу на порушників антикорупційного законодавства; активізація діяльності громадських організацій та опозиційних політичних партій.

У свою чергу внутрішні чинники також призводять до необхідності внесення змін і доповнень до антикорупційного законодавства, хоч і не кардинальних, але все ж таки змін.

До речі, останні зміни до законодавства України щодо запобігання та протидії корупції були внесені 13.05.2014 р. прийнятим Законом України № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі – Закон № 1261).

Законом № 1261 здебільшого внесено зміни і допов­нення до розділів XIV, XIV-1 Загальної частини та розділів XV, XVII Особливої частини КК України щодо злочинів, пов’язаних з корупцією.

Якщо ж ознайомитись із положеннями Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію з ЄС), політичну частину якої було підписано Урядом України 21.03.2014 р., можна без сумнівів зробити висновок, що інститути влади та управління Європейського Союзу (ЄС) приділяють дуже значну увагу питанням боротьби з корупцією.

Відповідно до ст. 3 Угоди про асоціацію з ЄС голов­ними принципами для посилення відносин між Україною та ЄС визначено верховенство права, боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та тероризмом.

Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки полягатиме в укріпленні державних інституцій загалом та судових і правоохоронних органів зокрема, верховенстві права, спрямованому здебільшого на зміцнення, підвищення ефективності, неупередженості, незалежності та боротьбі з корупцією в судовій владі, що відбуватиметься на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод (ст. 14 Угоди про асоціацію з ЄС).

Співробітництву між державами безпосередньо у сфері боротьби зі злочинністю та корупцією присвячено ст. 22 Угоди про асоціацію з ЄС.

Загалом у тексті Угоди про асоціацію з ЄС визначено ще багато сфер співробітництва між державами, в яких прямо або опосередковано йдеться про боротьбу з корупцією та іншою незаконною, злочинною діяльністю.

Отже, на сьогодні в Україні є всі передумови для зміцнення юридичного підґрунтя запобіганню проявам корупції, адже наявні як зовнішні, так і внутрішні чинники, що впливають на удосконалення та дієвість норм антикорупційного законодавства.

Щодо усунення економічних та соціальних чинників, які призводять до корупції, що є більш пріоритетними в нинішніх умовах, то це питання гостріше і складніше, адже для його вирішення необхідні значніші фінансові та матеріальні ресурси, затрати часу і вкладені зусилля, ніж на подолання юридичних чинників.

Незважаючи на те що в Україні все ще залишається багато невирішених економічних і соціальних питань, перший крок на шляху до подолання корупції вже зроблено, а подальше поглиблення співробітництва з ЄС сприятиме поступовому, систематичному і плановому вирішенню нагальних питань, які стоять перед органами влади й управління та суспільством в цілому.