Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№11(58)(2016)
Глобальне економічне зростання нерозривно пов’язане з двома важливими аспектами: інноваціями та інклюзивністю. Це, у свою чергу, означає, що кожна країна може інтегруватися у світову економіку.
Сприятиме такому процесу започаткована G20 ініціатива «Один пояс і один шлях», проголошена на саміті у Ханчжоу (Китай) у вересні 2016-го, яка покликана зміцнити зв’язки між сусідніми країнами та підтримувати ініціативи спільного використання ресурсів і залучення капіталу до будівництва інфраструктури для всіх учасників світової спільноти.
Реформувати фінансову систему
Схвалення дев’яти пріоритетних напрямів розвитку структурних реформ, а також створення системи показників для подальшого вдосконалення оцінки та контролю за їх реалізацією покладено в основу рішень міністрів фінансів і керівників центральних банків G20 у квітні 2016 р. Це, зокрема:
Керівні принципи поліпшення та зміцнення фінансової системи, проголошені лідерами G20 у Програмі структурної реформи, полягають у забезпеченні фінансової стабільності, підвищенні інновацій, сприянні інституційним структурам у фінансуванні ринку, розширенні доступу до традиційного банківського фінансування та інноваційних джерел і запобіганні системним ризикам, властивим діяльності фінансових установ.
Нині в Україні існує історичне вікно можливостей для розвитку стійкої фінансової системи, зумовлене такими чинниками:
Однак Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка визначає механізм досягнення Україною відповідності критеріям набуття членства в Європейському Союзі та реалізації її в пріоритетних сферах (технічні правила і стандарти, інтелектуальна власність, податки, включаючи непрямі, банківське право, бухгалтерський облік компаній тощо), не виконується у визначених законом формах і термінах. Наприклад, План заходів з імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС (далі — Директива) ухвалено 03.09.2014 р., хоча в законі передбачено кінцевий термін імплементації 01.01.2014 р. Окрім того, досі неохопленими залишилися вимоги Директиви щодо адміністративних процедур, норм та правил (ст. 13 Директиви), критеріїв сталості (ст. ст. 17–19 Директиви), доступу до мереж та їх функціонування (ст. 16 Директиви) та багато інших, що уповільнює імплементацію директивних вимог та інтеграцію України до Європейського Союзу.
Одне із завдань стратегічної мети G20 щодо стійкого та збалансованого зростання полягає в розширенні масштабів так званого зеленого фінансування, у результаті якого необхідно розмістити десятки трильйонів доларів протягом майбутнього десятиліття. Саме з цією метою створено Дослідницьку групу зелених фінансів (GFSG)’s (Green Finance Study Group) для вивчення варіантів розв’язання цієї проблеми.
Під словосполученням «зелені фінанси» GFSG розглядає фінансування інвестицій, які забезпечують екологічні переваги в більш широкому контексті сталого розвитку і включають, наприклад, забруднення повітря, води, земель; скорочення викидів парникових газів; підвищення ефективності використання енергії, а також пом’якшення й адаптацію до зміни клімату. Зелені фінанси охоплюють широкий спектр фінансових установ і класів активів та передбачають як державне, так і приватне фінансування й ефективне управління екологічними ризиками у всій фінансовій системі. Незважаючи на певний прогрес, лише невелика частина банківського кредитування в міжнародній практиці класифікується як зелені фінанси. Менше як 1 % глобальних облігацій позначені як зелені і менш ніж 1 % є авуарами глобальних інституційних інвесторів як екологічно чисті активи інфраструктури. За останнє десятиліття в національному законодавстві розвинених країн значно розширилися різні варіанти розвитку зеленого фінансування, що взаємодоповнюють фінансовий сектор. До них належать, зокрема, вимоги щодо кредитування та інвестування, посилення екологічного розкриття інформації й управління, а також фінансові продукти, такі як зелені кредити, зелені облігації, інвестиційні трасти зеленої інфраструктури та зелений індекс продукції, які визначені міжнародними фінансовими інституціями1.
Фінансування екологічно стійкого зростання вимагає значних обсягів інвестицій. Нині не існує ні систематичної оцінки глобального фінансування потреб в екологічно стійкому зростанні, ні показників фактичних зелених фінансових потоків на світовому рівні. Численні дослідження Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Світового банку, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Всесвітнього економічного форуму вказують на необхідність залучення значних коштів для фінансування зелених проектів у таких ключових галузях, як будівництво, енергетика, інфраструктура, вода, відходи тощо.
Новостворені фінансові інституції, такі як Європейський фонд стратегічних інвестицій, Азійський банк інфраструктурних інвестицій, Новий банк розвитку БРІКС та інші, доповнять нинішній міжнародний фінансовий порядок і водночас покликані підтримувати кращі міжнародні стандарти в галузі управління. Реформа фінансових структур є важливою темою міжнародної фінансової архітектоніки зі створення відкритої та стабільної фінансової системи, формування рамок макрополітики розвитку інклюзивної фінансової системи динамічного, сталого і збалансованого розвитку.
Погодити єдині технічні вимоги
В умовах прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у вересні 2015 р. Резолюції щодо нового порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 р. одним із першочергових завдань, яке ставилося на зустрічі міністрів G20 як платформи глобального управління, названо налагодження співпраці та взаємоузгодженості стандартів для прискорення розгортання інтелектуальних мереж і функціональної сумісності фінансів, транспортних засобів, будівель, управління промисловою енергетикою та виробництва електроенергії з метою інноваційного стимулювання й науково-технічного прогресу для стійкого зростання країн, що розвиваються, розвитку інфраструктури, торгівлі та працевлаштування населення.
Нині не існує загальноприйнятих рамок зеленого фінансування для врахування екологічних чинників у банківських операціях. Проте ключові ініціативи, такі як «Принципи Екватора»2 щодо управління екологічними та соціальними ризиками», були прийняті фінансовими установами — EPFIs (Equator Principles Financial Institutions) для визначення, оцінки й управління екологічними та соціальними ризиками в інвестиційних проектах, що охоплюють понад 70 % міжнародного боргу проектного фінансування на ринках, що розвиваються. Програма Організації Об’єднаних Націй із навколишнього середовища — UNEP (The United Nations Environment Programme) зосереджена на банківській індустрії щодо систем управління екологічними, соціальними та управлінськими питаннями.
Швидкий розвиток і поширення нових технологій, їх проникнення в усі сфери людської діяльності приводять до змін на світових ринках, у самій структурі й характері сучасного промислового виробництва та територіального розвитку, а також до формування нових ринків з інноваційними технологічними рішеннями й принципово новими продуктами та сервісами. Фінансові технології (FinTech) також знаходять застосування в зеленій сфері фінансів. Екологічно чисті технології, як правило, високотехнологічні й пов’язані з витратами на дослідження та розвиток — R&D (Research and development), які стимулюють технологічний прогрес. Розвиток зелених фінансових інструментів, таких як зелені кредити, зелені облігації, зелені інвестиційні фонди, а також зелені індекси та фондові біржі — ETFs (Exchange-Traded Fund), також означають ділові можливості для багатьох фінансових компаній. Зелені фінанси охоплюють широкий спектр фінансових установ і класів активів та включають як державне, так і приватне фінансування.
Нові високотехнологічні ринки, більшість з яких матимуть мережеву природу (промисловий Інтернет, просторові дані, інфраструктура транспортної мережі тощо), визначатимуть структуру світової економіки на основі цифрових активів, доступ до яких забезпечуватиме зростання економіки як на національному, так і локальному рівнях у найближчі 15–20 років, що вимагає, у свою чергу, включення України у формування гармонізованих стандартів глобальних ринків майбутнього в таких ключових сегментах, як цифрове управління активами, глобальна інфраструктура інформаційного суспільства «Інтернету речей» (Internet of Things, IoT), бездротова система передачі енергії (Smart Systems/IoT), аналітичні додатки тощо. Цифрова трансформація економіки вимагає формування моделі нематеріальних, так званих цифрових активів, доступ до яких у майбутньому забезпечить економічне зростання та сталий розвиток через формування базових інфраструктур, які покликані забезпечити умови формування нового фінансового механізму, зростання капіталізації активів, грошового потоку й інших точок економічного зростання.
Одним із першочергових пріоритетів, визначених ЄС, є скасування регуляторних та інших бар’єрів для створення єдиного цифрового ринку впродовж найближчих років. З метою інвентаризації активів у системі фінансової звітності (Stock-taking) визначені ключові напрями реформування для таких сфер, як інформаційно-комунікаційні технології, фінанси й електроенергетика.
Інтернет та інші цифрові технології, а також технології, що лежать в основі мережевих й інформаційних систем (Smart Systems/IoT), є базою європейського суспільства та єдиного цифрового ринку, які формують інформаційну інфраструктуру фінансового сектора, енергетики, транспорту, зв’язку, телекомунікацій тощо на основі технічної специфікації горизонтальної архітектури IP-протоколу, яка функціонує з різними мережами доступу IMS (IP Multimedia Subsystem).
Застосування міжнародних стандартів і кодексів базується на горизонтальному підході та фокусується на цілісності ринку, політиці проведення реформ, регулювання й нагляду фінансового сектора на основі макрофінансового підходу до стандартів оцінювання фінансового сектора FSAP (Financial Sector Assessment Program) та розширення глобального співробітництва з питань технічної політики. Політика підтримки інфраструктурних проектів країн, що розвиваються, провідними фінансовими інституціями (МВФ, ЄБРР та ін.) орієнтована передусім на підвищення ефективності державних інвестицій і визначення витрат на фінансування експериментальних інфраструктурних мереж, яка включає:
Однак для подальшої реалізації ринкових зобов’язань лідерів G20 у прийнятті законодавчих актів та нормативно-правової бази суттєвою перешкодою є нормативна невизначеність країн, що розвиваються. Ця невизначеність посилюється потенційними конфліктами, невідповідностями, дублюванням і прогалинами в застосуванні правил юрисдикцій транскордонної діяльності. Фінансова криза підкреслила важливість взаємозалежних глобальних ринків та необхідність міжнародної взаємоузгодженості у фінансових положеннях. Фінансова стійкість може бути підірвана настільки, що торкнеться показників економічного зростання і стабільності. За таких обставин показники світового виробництва можуть виявитися на 3,9 % нижчими від прогнозних значень МВФ на 2020 рік.
Ще однією проблемою є відсутність інформації у фінансистів щодо комерційної життєздатності екологічно чистих технологій, що призводить до надмірного неприйняття ризику інвесторів до інноваційних проектів у галузі поновлюваних джерел енергії, нових транспортних засобів енергії та енергозберігаючих технологій.
Для вирішення цієї проблеми понад 20 фондових бірж опублікували керівництво розкриття екологічної інформації, а також у низці країн фінансовими установами впроваджуються демонстраційні проекти щодо перспектив зелених фінансів в інтересах сталого розвитку, наприклад, у Великій Британії — Банк зелених інвестицій — GIB (Green Investment Bank), у Малайзії та Королівстві Саудівської Аравії — Національна політика зелених технологій до 2030 р., у Німеччині — інвестування зелених облігацій кредитною установою для відбудови — KfW (Kreditanstalt für Wiederaufbau), у США — надання кредитних гарантій державними органами (наприклад, гарантія кредитування програми Департаменту енергетики для проектів у галузі відновлюваної енергії) або фінансових інститутів розвитку, у Китаї — Програма енергоефективності фінансів — CHUEE (China Utility-Based Energy Efficiency Finance Program).
Виробити спільні фінансові правила
У відповідь на кризу розвинені країни світу об’єдналися у виробленні спільних фінансових правил, спрямованих на досягнення довгострокової фінансової стабільності. У США з метою зменшення ризиків фінансової системи 2010 р. прийнятий законодавчий акт щодо реформування Уолл-стрит та захисту споживачів Додда-Франка і створений додатковий орган із регулювання фінансів — Рада з нагляду за фінансовою стабільністю — FSOC (Financial Stability Oversight Council).
Окрім того, США та ЄС є постійними членами форумів щодо глобальної фінансової реформи (G-20, Базельського комітету з питань банківського нагляду — Basel III (Global regulatory framework for more resilient banks and banking systems), діалогу з регулювання фінансових ринків — FMRD (Financial Markets Regulatory Dialogue), Ради з фінансової стабільності — FSB (Financial Stability Board), Міжнародної організації комісій із цінних паперів — IOSCO (International Organization of Securities Commissions) та інших організацій для впровадження міжнародної програми дій, яка поширюється на всю фінансову систему на основі стандартизованих підходів.
Європейська комісія в 2012 р. створила також Групу високого рівня експертів з питань реформування банківського сектора, результати якого стали відомі як звіт Лікані, а головні рекомендації покладено в основу прийнятих Європейською комісією нормативних документів щодо банківської реформи в січні 2014 р. Більшість із прийнятих правил застосовуються в США та Великій Британії і включають версію так званих Правил Волкера (Volcker Rule) — норм, що стосуються недопущення можливості банкрутства банків, регулювання тіньового банківського капіталу, відокремлення певних торговельних операцій тощо.
У відповідь на фінансову кризу в 2013 р. ЄС запровадив європейський ринок регулювання інфраструктури — EMIR (European Market Infrastructure Regulation), створений для регулювання обігу на ринку позабіржових деривативів, центральних контрагентів та торгових репозиторіїв, а також прийняв директиви щодо вимог до капіталу і його регулювання (CRD IV) та заклав основи відновлення кредитних установ й інвестиційних компаній, підвищення стійкості похідних ринків у Базелі III тощо. Інші реформи, пов’язані з впровадженням таких директив, як оновлені правила для ринків фінансових інструментів — MiFID (Markets in Financial Instruments Directive), посилення захисту прав споживачів тощо.
Інституційні інвестори, у тому числі взаємні фонди, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди, нині керують понад $100 трильйонами в активах у всьому світі. Все більша кількість інвесторів докладає зусиль для розробки довгострокових інвестиційних стратегій з урахуванням критеріїв довкілля, соціальної сфери та управління (ESG)3 з урахуванням розподілу активів у зелені інвестиції через акції з фіксованим доходом, інфраструктуру, нерухомість та приватний капітал. Прикладами є такі стратегії: розроблені Цільовою групою Китаю «Зелені фінанси», «Дорожня карта сталих фінансів» в Індонезії, «Додаткові методи звітності» у Франції.
Деякі країни G20 відображають екологічні чинники у фінансовій політиці та правилах. Вісім країн у рамках G20, наприклад, запровадили правила пенсійного фонду, які потребують ESG розкриття інформації. Франція нині вимагає від інституційних інвесторів (страхових компаній, пенсійних фондів і керуючих активами) розкривати інформацію, яким чином вони враховують критерії ESG у їх інвестиційній стратегії з особливим акцентом на ризики, що пов’язані з кліматом, і про те, як розподіл активів впливає на низький рівень шкідливих викидів. Окрім того, кілька країн G20 ввели коди стратегічного управління, а деякі країни, такі як Південна Африка і США, в основу корпоративного управління заклали фідуціарні обов’язки4 та оцінку активів навколишнього середовища.
Аналіз досвіду різних країн свідчить про те, що для вимірювання активів були розроблені показники трьох рівнів:
1. Фінансові потоки та запаси (наприклад, кредитування, випуск облігацій, інвестиції в акціонерний капітал і активи), які вимірюються з конкретними фінансовими продуктами та секторами. Асоціація міжнародних ринків капіталу (ICMA), ініціатива емісії облігацій клімату — CBI’s (Climate Bonds Initiative) і комітету зелених фінансів Китаю (China Green Finance Committee) на основі таксономії розробили принципи та способи класифікації й номенклатури складно організованих ієрархічних систем зміни клімату та емісії зелених облігацій. Кілька компаній розробили зелені фондові індекси, в яких визначені зелені категорії. Прикладами категорій, включених в індекси, є: коефіцієнт корисної дії енергії, екологічно чисті види палива, виробництво відновлюваної енергії, природних ресурсів, води та забруднення навколишнього природного середовища тощо. З метою зростання зеленого ринку облігацій ICMA на міжнародному рівні координує розробку принципів емісії зелених облігацій (Green Bond).
2. Актуалізовані зелені фінанси. Ці показники застосовуються для порівняння врахування екологічних чинників у процесі прийняття рішень фінансовими інститутами як інструментів управління ризиками, розкриття інформації тощо. Існують різні підходи й набори даних для обліку показників зелених фінансів. Кілька глобальних суб’єктів, таких як ЮНКТАД, у рамках ініціативи сталого розвитку фондових бірж публікують щорічний аналіз звітності з вимогами лістингу на світових фондових біржах (у тому числі екологічних).
3. Вплив зелених фінансів на економічні і соціальні наслідки GFSG поєднується з уточненням визначень, таксономій та індикаторів для вимірювання й звітності та розуміння взаємозв’язку між загальними проблемами і конкретними діями.
Ці та інші питання мають надзвичайно важливе значення для майбутнього сталого розвитку держави, які необхідно врахувати при підготовці нової редакції Плану імплементації директивних документів ЄС та міжнародної спільноти. Для України також надзвичайно важливими є ініціативи для створення потенціалу сталого розвитку, вибору моделі й індикаторів вимірювання поряд із тематичними ініціативами, такими як «Глобальний інвестор», «Коаліція зі зміни клімату», «Зелена інфраструктура», «Інвестиційна коаліція», «Коаліція декарбонізації», «Інноваційна мережа» тощо.
Адаптувати законодавство в цифровій сфері
Необхідно адаптувати законодавство України до ключових стандартів ЄС і в цифровій сфері. Це сприятиме зростанню економіки та дозволить Україні в майбутньому інтегруватися в Єдиний цифровий ринок на основі заміщення нинішньої інфраструктури і формувати більш гнучку (розгалужену) та розумну інфраструктуру, відому як Energy Cloud. Розміщення фінансової інформації в енергетичній хмарі — це нова платформа для двостороннього потоку інформації з інтелектуальною мережевою архітектурою, яка покликана максимально ефективно поставляти більш доступну, якісну та захищену інформацію.
З цією метою в багатьох країнах започатковано державно-приватне партнерство, наприклад, у США — Smart Grid Interoperability Panel (SGIP), у ЄС — European Electricity Grid Initiative (EEGI), у РФ — Національна технологічна ініціатива (НТІ), метою якого є підтримка ролі держави в модернізації національних мережевих інфраструктур.
Надзвичайно важливою є спільна діяльність Міжнародної організації з розробки геоінформаційних сервісів OGC (Open Geospatial Consortium) щодо тривимірних моделей Inspire (Infrastructure for Spatial information in the European Community), яка регламентується нормативно-правовими актами щодо сумісності просторових даних та сервісів, без дотримання яких неможливе проектування, будівництво й експлуатація будь-яких мереж. Технічні характеристики в специфікаціях Inspire викладені щодо таких даних: кадастру, адміністративних одиниць, комунальних і державних служб, системи координат, географічних та фактичних назв об’єктів інфраструктури, транспортних мереж, розподілу населення, а також інформації щодо біогеографічних районів, об’єктів моніторингу навколишнього природного середовища, геологорозвідувальних даних, енергетичних і мінеральних ресурсів, землекористування, сільського господарства, аквакультур, біотопів, природних зон ризику, рослинності.
Стандарти OGC (R) є основними технічними документами (специфікаціями) Технічного комітету OGC (TC) із розробки майбутньої стандартизованої еталонної моделі архітектури взаємодії геопросторової технології й сумісності даних (ORM — OGC Reference Model), яка складається з базових стандартів OGC SB (Standards Baseline), специфікації (Abstract Specification), а також практичних документів (Best Practices documents) для створення відкритих інтерфейсів.
Міжнародне співробітництво між учасниками ринку, центральними банками, міністерствами фінансів та регуляторами зосереджене значною мірою на обміні знаннями й досвідом країн, які об’єднали зусилля в рамках забезпечення стратегічної політики та стратегічних рамок для зелених інвестицій. Наприклад, Програма фінансування ООН з навколишнього середовища — UNEP FI (United Nations Environment Programme Finance Initiative) була створена як платформа, що об’єднує ООН і фінансовий сектор, банківську мережу — SBN (Sustainable Banking Network) на основі принципів відповідального інвестування — PRI (Principles for Responsible Investment) на глобальному рівні. Необхідність цього унікального партнерства ООН виникла з огляду на зростання визнання зв’язків між фінансами та навколишнім середовищем, соціальною сферою й управлінням (ESG).
Розв’язання цих проблемних питань безпосередньо стосується й України, і тому визначення моделі економічного розвитку та стратегічних намірів для нашої країни вкрай необхідне. Забезпечення технологічної незалежності та достатніх компетенцій у всіх критично важливих для сталого розвитку видах діяльності вимагає новітніх технологій, які реалізуються у світовому масштабі. Досягнення технологічної незалежності передбачає використання всіх можливостей технологічного співробітництва, у тому числі участі України у світовій системі наукового та технологічного обміну і співробітництва, створення інвестиційних фондів для інвестицій у розвиток власних технологічних компетенцій та локалізації наукоємного високотехнологічного виробництва і послуг, необхідних для забезпечення сталого розвитку.
Головне
