№7(2012)

До редакції журналу звернулася постійна читачка з проханням розтлумачити всі тонкощі та юридичні аспекти, права людини, яка має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З даного питання ми переглянули купу роз’яснень, листів, постанов, законів і знайшли роз’яснення страхувальникам від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.06.2007 р., де чітко, зрозуміло, стисло викладено інформацію про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Давайте більш детально розглянемо дане питання.

Продовження статті в наступному номері.

Порядок оформлення відпустки

Відповідно до ч. І ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР (далі – Закон «Про відпустки»), за бажанням жінки після закінчення відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати таку відпустку більшої тривалості (ч. 1 ст. 91 КЗпПУ). Відпустка не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Відпустка по догляду за дитиною може бути використана повністю або частково у межах встановленого терміну також батьком, бабусею, дідусем чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, що усиновила чи взяла під опіку дитину (ст. 179, 181 КЗпП та ч. 3 ст. 18 Закону «Про відпустки»).

Оскільки опікунам надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами законом не передбачено, особа, яка взяла під опіку дитину з пологового будинку, має право оформити відпустку по догляду за дитиною одразу після встановлення опіки. Стаття 181 КЗпП та ст.ст. 18, 20 Закону «Про відпустки» встановлено порядок надання матері дитини або іншим особам, які фактично доглядатимуть за дитиною, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цими статтями передбачено, що для оформлення такої відпустки мати або особа, яка фактично доглядає за дитиною, має подати письмову заяву на ім’я власника або уповноваженого ним органу (далі – власник) та копію свідоцтва про народження дитини (для підтвердження її віку). Надання відповідної відпустки оформлюється наказом (розпорядженням) власника.

Особа, яка фактично доглядає за дитиною, може оформити таку відпустку як безпосередньо після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, так і в будь-який інший час, а також має право на свій розсуд неодноразово переривати відпустку, а потім знову її оформляти. Для цього потрібно подати відповідну письмову заяву на ім’я власника, де зазначити термін, на який оформлюється відпустка. Однак в усіх випадках відпустка розпочинається з дати, зазначеної в заяві про її надання, а закінчується в день виповнення дитині трьох років (якщо відпустку не буде припинено достроково). Переривання й оформлення зазначеної відпустки щоразу має здійснюватися на підставі наказу (розпорядження) власника.

Слід зазначити, що день подання заяви з проханням про переривання відпустки по догляду за дитиною і день виходу на роботу не можуть збігатися (заява повинна бути подана принаймні в день, що передує дню виходу на роботу). Дотримання цієї рекомендації дає змогу правильно звільнити працівника, прийнятого на роботу тимчасово на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, оскільки тимчасовий робітник підлягає звільненню в останній день напередодні виходу основного співробітника.

Потреба у перериванні та наступному оформленні відпустки по догляду за дитиною виникає, як правило, у працівників, які в період такої відпустки продовжують навчання у вищих навчальних закладах на заочному відділенні. Якщо під час зазначеної відпустки людина одержує виклик на сесію, то може обрати більш високооплачувану відпустку в зв’язку з навчанням. Для цього необхідно перервати відпустку по догляду за дитиною, а саме подати заяву на ім’я власника, який видасть наказ (розпорядження) про переривання такої відпустки. На період сесії відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років може бути надана іншому працюючому родичу, який фактично доглядатиме за дитиною. Для цього застрахованій особі потрібно за місцем своєї основної роботи подати заяву про надання відпустки і довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона перервала відпустку по догляду за дитиною, а також довідку органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про те, що вона допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не отримує (із зазначенням дати). Після закінчення додаткової відпустки у зв’язку з навчанням відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку можна оформити знову.

Допомогу по догляду за дитиною можна переоформити на іншу непрацюючу (незастраховану) особу працездатного віку, яка не отримує пенсії. Це здійснюється за письмовою заявою даної особи та на підставі довідки з місця роботи застрахованої особи, яка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про те, що вона перервала таку відпустку і вийшла на роботу, і довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем її проживання про те, що виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати припинення виплати) (п. 21 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751).

Для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованій особі потрібно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання із заявою і подати такі документи:

• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку, що з нею проживає дитина;
• копію трудової книжки;
• довідку, видану органом, який здійснює державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, про те, що особа не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, а в разі перебування на обліку в центрі зайнятості – довідку, що виплата допомоги по безробіттю або матеріальна допомога по безробіттю не проводиться.

Допомога призначається за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання особою, яка доглядає за дитиною, зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Незастрахованим особам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням.

Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається одна незалежно від того, скільки в сім’ї дітей віком до трьох років. Чинним законодавством не передбачено одночасне перебування матері та батька або іншого родича у відпустках по догляду за дітьми однієї сім’ї до досягнення ними трирічного віку. Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. №2240-ІII (далі – Закон №2240), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 29 Закону №2240, застрахована особа, яка одержує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, у період відповідної відпустки зобов’язана своєчасно повідомляти про обставини, що впливають на умови надання такої допомоги, впродовж десяти днів з моменту їх виникнення. До таких обставин належать, зокрема, відомості про звільнення з роботи особи, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною; про надання матері дитини відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а згодом – відпустки по догляду за другою дитиною, якщо за першою дитиною доглядає інший родич.

Власник зобов’язаний за заявою жінки надати їй щорічну відпустку безпосередньо перед відпусткою у зв’язку із вагітністю та пологами або після неї незалежно від тривалості її роботи впродовж поточного робочого року (ст. 180 КЗпП і ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Якщо жінка вирішила приєднати невикористану частину щорічної відпустки після відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами, власник зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання їй щорічної відпустки. У такому випадку наказ (розпорядження) про надання жінці відпустки по догляду за дитиною має бути видано після закінчення невикористаної частини щорічної відпустки.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, виникає з дня видання наказу про надання відпустки по догляду за дитиною. Для виплати такої допомоги в період щорічної відпустки законних підстав немає.

Робота на умовах неповного робочого часу в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Згідно зі ст. 179 КЗпП та ст. 18 Закону №504, за бажанням матері дитини (іншої працюючої особи, яка фактично доглядає за дитиною) під час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Водночас за нею зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною. Ця допомога надається у формі матеріального забезпечення в період відпустки по догляду за дитиною і частково компенсує втрату заробітної плати у період цієї відпустки (ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 44 Закону №2240).

Статтею 56 КЗпП передбачено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину до 14 років або дитину-інваліда, таку, що перебуває під її опікуванням, або жінки, яка відповідно до медичного висновку доглядає за хворим членом сім’ї, власник зобов’язаний встановити їй неповний робочий день чи неповний робочий тиждень. Оплата праці в таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Згідно із зазначеною статтею, неповний робочий час може встановлюватися за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і згодом. У разі встановлення неповного робочого часу після укладення трудового договору до останнього мають бути внесені зміни на підставі заяви працівника (у нашому випадку – заяви особи, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і наказу власника про встановлення неповного робочого часу.

Неповний робочий час встановлюється за погодженням сторін трудового договору. На прохання працівника, що має право на неповний робочий день, власник зобов’язаний визначити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Таким чином, оскільки законодавством жорстко не окреслений час неповного робочого дня, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахована особа матиме, якщо за її письмовою заявою буде видано наказ (розпорядження) власника про встановлення неповного робочого часу в період відпустки по догляду за дитиною. Неповний робочий час може визначатися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості робочих днів впродовж тижня чи одночасно шляхом зменшення кількості годин упродовж дня і кількості робочих днів за тиждень.

Слід мати на увазі, що закон не визначає, де саме застрахована особа, яка доглядає за дитиною, має працювати на умовах неповного робочого часу – на підприємстві, з яким вона перебуває в трудових відносинах і на якому їй надано відпустку по догляду за дитиною, чи в іншій установі.

Якщо особа працюватиме на іншому підприємстві, то це буде кваліфікуватись як робота за сумісництвом. У такому випадку для сумісників – працівників державних підприємств, установ, організацій (далі – підприємств) законодавством передбачено межу тривалості робочого часу (не більше 4 годин на день і повний робочий день у вихідний день). Загальна тривалість роботи за сумісництвом впродовж місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу. Водночас, якщо застрахована особа, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, працюватиме на іншому підприємстві на умовах неповного робочого часу, вона не буде позбавлена права на допомогу по догляду за дитиною. Якщо особа, яка доглядає за дитиною віком до трьох років, написала заяву про встановлення їй неповного робочого дня (тижня) без оформлення відпустки по догляду за дитиною або стала працювати повний робочий день (тиждень), права на одержання допомоги по догляду за дитиною вона не матиме. Роботодавець повинен надіслати довідку з місця роботи (служби, навчання) органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про те, що вона приступила до праці на умовах повного робочого дня до закінчення відпустки по догляду за дитиною, а також отримати довідку або підтвердження від органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про те, що їй виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припинено (із зазначенням дати).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому людина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працює на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну відпустку повної тривалості. Це узгоджується також зі ст. 9 Закону «Про відпустки», за якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) впродовж робочого року, за який надається відпустка.

Чинним законодавством не передбачено припинення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період щорічної відпустки, наданої працівникові, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною і працює на умовах неповного робочого часу.

Статтею 36 Закону №2240 визначено вичерпний перелік випадків, за яких допомогу по тимчасовій непрацездатності не надають.

Тимчасову непрацездатність у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як підставу для відмови в наданні допомоги, у цій статті не наведено. Тому в разі тимчасової непрацездатності застрахованої особи, яка працює на умовах неповного робочого часу в період відпустки по догляду за дитиною, листок непрацездатності оплачують на загальних підставах.

Під час вищезазначеної відпустки листок непрацездатності у зв’язку з хворобою дитини не видають (пп. «б» п. 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. №455). Отже, у такому разі відсутня підстава (листок непрацездатності) для надання застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Збереження місця роботи за особою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Збереження місця роботи (посади) за працівником, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, гарантує ч. 3 ст. 2 Закону «Про відпустки». Збереження місця роботи (посади) на тому самому підприємстві за працівником обумовлює строковість трудового договору для робітника, якого прийнято на період відсутності основного працівника.

У заяві тимчасового працівника та в наказі про прийняття його на роботу має бути чітко визначено, що трудовий договір укладається на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника до дня фактичного виходу його з відпустки. Зміст наказу може бути наступним:

СМИРНОВУ Галину Іванівну прийняти на посаду провідного бухгалтера центральної бухгалтерії з 27 лютого 2012 року на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Івашкевич С. В. до дня її фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом 700 грн. Підстава: заява Смирнової Г. І.

Особливістю такого строкового трудового договору є те, що його дія припиняється не лише тоді, коли дитині, яку доглядають, виповниться три роки, а й тоді, коли особа, що доглядає за цією дитиною, виявить бажання перервати відпустку і стати до роботи до досягнення дитиною трирічного віку.

У разі виходу на роботу основного працівника у зв’язку з припиненням вищезазначеної відпустки (достроково або після закінчення терміну відпустки) працівник, якого прийнято для заміщення основного робітника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору. При цьому працівникові не потрібно писати відповідну заяву або попереджати власника про наступне звільнення.

Якщо ж після закінчення строкового трудового договору трудові відносини фактично триватимуть і жодна зі сторін не висуне вимогу про їх припинення, дія договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (ст. 391 КЗпП).

Якщо особа, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виявила бажання працювати на умовах неповного робочого часу не перериваючи відпустки, а її посада буде зайнята іншим працівником, з яким укладено строковий трудовий договір на період цієї відпустки, адміністрація підприємства не має права звільняти цього працівника. Водночас за згодою керівництва особа, яка доглядає за дитиною віком до трьох років, може виконувати роботу за іншою вільною посадою з урахуванням кваліфікаційних вимог за цією посадою.

Після закінчення відпустки по догляду за дитиною особа, яка доглядала за дитиною, може повернутися на своє попереднє місце роботи (посаду), яке за нею зберігалося.

Згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести – ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли можливе звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у разі звільнення їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш ніж три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Ліквідація підприємства з правонаступником не дає роботодавцеві права звільняти зазначених вище жінок за власною ініціативою. У разі повної ліквідації підприємства жінок, які доглядають за дитиною віком до трьох років, може бути звільнено лише за умови їхнього обов’язкового працевлаштування на інше підприємство. Тобто звільнення може бути проведене відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП – у зв’язку з переведенням працівника за його згодою на інше підприємство. Обов’язок щодо праце­влаштування покладається на керівника, з яким така жінка перебуває в трудових відносинах.

Постановою пленуму Верхов­ного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 р. №9 зазначено, що власник не вважається таким, що виконав обов’язок щодо праце­влаштування жінок зазначених вище категорій, якщо працівниці не було надано на тому самому чи іншому підприємстві іншу роботу або запропоновано посаду, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).

У разі порушення власником вимог ст. 184 КЗпП його дії може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 232 КЗпП).

Продовження статті в наступному номері.