№11(2012)

Внутрішній аудит в Україні перебуває на початковій стадії свого розвитку. Він більше притаманний корпоративним суб’єктам господарювання, але вже кілька років активно запроваджується і в секторі загального державного управління. Про важливість ролі внутрішнього аудиту в забезпеченні системи управління необхідною інформацією розповідає незалежний аудитор, доктор філософії в галузі економіки Оксана Тарканій.

Важливою умовою ефективного господарювання є задоволення різних інтересів: акціонерів, інвесторів, контрагентів, трудового колективу. У зв’язку з цим необхідні нові методи управління, а відповідно й інші, досконаліші технології отримання й обробки інформації для ухвалення управлінських рішень. При дослідженні взаємозв’язку контролю з іншими функціями управління, такими як планування, організація і регулювання, контроль по праву належить до основних функцій внаслідок того, що він здійснюється в кожній системі й на кожному рівні управління і властивий усім функціям управління. Практика свідчить, що серед різноманіття функцій управління саме контроль дає реальну оцінку стану підприємства. І, нарешті, функція контролю є обов’язковою для забезпечення керованості, оскільки для переведення об’єкта управління з одного стану в інший достатньо організації, планування, контролю та регулювання.

У ситуації, що склалася, робота підприємств повинна ґрунтуватися на ефективно функціонуючій системі внутрішнього контролю, котра дає змогу оптимізувати різні аспекти його діяльності, зокрема організаційні, інформаційні та методичні. Система внутрішнього контролю включає дві підсистеми, які функціонують на різних рівнях управління. Перша – це підсистема внутрішнього контролю структурних підрозділів підприємства, що присутня на всіх підприємствах, але ефективність її функціонування різна. Друга – підсистема внутрішнього аудиту, яка має місце в складних організаційних структурах при наявності інших перед­умов доцільності її організації.

Особливості функціонування нових типів підприємств, заснованих на приватній власності (зокрема акціонерних), зумовлюють необхідність незалежної експертної оцінки дій посадовців, які розпоряджаються капіталом. Йдеться про підсистему внутрішнього аудиту. Ця підсистема разом із безліччю задач покликана формувати незалежну думку про якість прийнятих управлінських рішень щодо розвитку бізнесу, тобто оцінити дії посадовців, які знайшли відображення у конкретних документах (інформаційних фактах господарського життя).
Потреба у внутрішньому аудиті обумовлена також тим, що верхня ланка управління не має можливості займатися безпосередньо контролем повсякденної діяльності підприємства (маються на увазі компанії зі складною організаційною структурою). У зв’язку з цим вона відчуває потребу в інформації, яка формується на нижчому рівні. Менеджери реалізують контрольні функції стосовно своїх підлеглих у відповідності з функціональними обов’язками, але дії управлінців також повинні бути підконт­рольні. Тоді приходять на допомогу працівники служби внутрішнього аудиту, які формують інформацію, що дає змогу забезпечити захист від помилок і зловживань, визначають «зони ризику», можливості усунення майбутніх недоліків або нестач, слабкі сторони інформаційних систем.
Підсистема внутрішнього контролю структурних підрозділів компанії є системою контрольних дій суб’єктів підприємства, залежних від власника капіталу, в тому числі і виконавчої дирекції, з метою сприяння раціональному використанню засобів, предметів праці та самої праці у підприємницькій діяльності, виявленню і профілактиці конфліктних ситуацій, а також виробленню механізмів щодо мінімізації ризиків, які супроводжують ведення бізнесу. Йдеться про цілий комплекс інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень у частині формування та реалізації мети і задач контрольного характеру, які здійснюють менеджери структурних підрозділів підприємства (відділів і служб) з вертикальних (контроль і оцінка дій безпосередніх підлег­лих) і горизонтальних (комунікативні зв’язки з іншими менеджерами у цілях збору/передачі контрольної інформації) зв’язків.

Проведене дослідження у частині наявності усвідомленої необхідності у вирішенні проблем компанії службою внутрішнього аудиту та потреби організації цієї служби на підприємствах України засвідчило, що 87% компаній загалом здійснюють внутрішні перевірки (з різним ступенем деталізації та суб’єктами контролю), а 7% – планують створення служби внутрішнього аудиту. Найзначнішими причинами відмови керівництва від впровадження зазначеної служби були названі проста структура операцій на підприємстві; відсутність кваліфікованих фахівців; не оцінені гідно переваги внутрішнього аудиту (тобто низький менталітет керівництва).
На практиці є ситуації, коли завданням внутрішнього аудиту стає здійснення контрольно-ревізійної діяльності і підпорядковується така служба виконавчому органу компанії. У цьому випадку йдеться не про службу внутрішнього аудиту, а про ревізійну комісію, метою якої є здійснення контролю відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства вимогам українського законодавства.
Виходячи з досліджень Міжнародного інституту внутрішнього аудиту, майже 55% керівників служб внутрішнього аудиту провідних підприємств в економічно розвинутих країнах підзвітні аудиторському комітету, який діє при раді директорів компанії, приблизно 22% – виконавчому керівництву і майже 25% – фінансовому директору або контролеру. В Україні схожа практика, але є і своя специфіка. Внутрішній аудит в організаційному плані повинен підпорядковуватися більш високому рівню управління, ніж об’єкт перевірки.

Саме внутрішній аудит, незалежний по відношенню до виконавчих органів компанії, грає роль своєрідного каталізатора пропозицій щодо мінімізації наслідків ризиків і використання резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності, тим самим активно сприяючи реалізації стратегії розвитку підприємства. З цією метою висновки внутрішнього аудиту з конкретними рекомендаціями і пропозиціями повинні надаватися у розпорядження відповідному лінійному підрозділу, який перевіряється (наприклад, керівництву підприємства, відділу контролінгу тощо).
Якщо внутрішній аудит розглядається як невід’ємний компонент системи корпоративного управління, що дає можливість наглядовій раді (раді директорів) ефективно виконувати свої обов’язки, логічно виправданим є підпорядкування служби внутрішнього аудиту саме наглядовій раді, яка забезпечує максимальний ступінь її незалежності від виконавчого органу управління компанією. Зі свого боку, внутрішній аудит дає змогу наглядовій раді (раді директорів) зберігати достатній ступінь незалежності від менеджменту в питанні отримання інформації про діяльність компанії. Очевидно, що ці аспекти взаємозв’язані, оскільки роль об’єктивного джерела інформації для наглядової ради внутрішній аудит зможе виконувати лише за умови максимальної незалежності від виконавчого керівництва (включаючи питання призначення на посаду, винагороди, оцінки роботи керівників і співробітників тощо).
Яким же має бути внутрішній аудит? Насамперед, він повинен характеризуватися як незалежний і об’єктивний процес. Незалежність – в даному випадку поняття організаційне, яке знач­ною мірою визначається рівнем підлеглості служби внутрішнього аудиту на підприємстві. Під об’єктивністю розуміється індивідуальна якість внутрішнього аудитора – безпристрасність в оцінках і висновках.
Внутрішній аудит повинен сприяти вдосконаленню діяльності компанії. Характеристика цього напряму роботи внутрішнього аудиту полягає у виявленні й оцінці ризиків, слабких сторін діяльності підприємства та наданні рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності систем і процесів. Ще одне завдання – забезпечення гарантій і консультацій замовникам внутрішнього аудиту. У такому випадку подається об’єктивний аналіз аудиторських доказів з метою здійснення незалежної оцінки і формування думки про надійність і ефективність систем, процесів, операцій.
Для власників, зокрема ради директорів, більш важливою є діяльність внутрішнього аудиту з надання гарантій. Вона полягає в можливості отримати консультації з питань підвищення ефективності бізнес-процесів, за які лінійне керівництво несе відповідальність. Натомість вище виконавче керівництво зацікавлене в тому, щоб внутрішній аудит сприяв лінійному керівництву у виконанні функцій і допомагав контролювати його діяльність.
Нині відбувається трансформація внутрішнього аудиту в інструмент оцінки ризиків, спостерігається зміщення акцентів від оцінки окремих операцій до оцінки ризиків у діяльності підприємства загалом. Це створює основу для логічних міркувань щодо визначення поняття «внутрішній аудит». Так, внутрішній аудит – це контрольна діяльність, яка регламентована внутрішніми документами підприємства та спрямована на оцінку ефективності функціонування систем управління (в т. ч. управління ризиками), якість та надійність інформації, що формується цими системами.
Внутрішній аудит здійснюється представниками незалежного контрольного органу (службою внутрішнього аудиту). У рамках внутрішнього аудиту відбувається контроль не тільки за збереженням майна, але й за ступенем дотримання елементів облікової політики, стратегії розвитку підприємства. Саме тому внутрішній аудит спрямований на забезпечення ефективності функціонування всіх видів діяльності на всіх рівнях управління, а також захист законних інтересів підприємства та його власників.
У компаній зі складною організаційною структурою управління (типу акціонерних товариств) система внутрішнього контролю має декілька рівнів. Організаційна структура внутрішнього аудиту підприємства обумовлюється функціями, які на неї покладаються. Основ­ними з них є: оцінка надійності та ефективності системи внутрішнього контролю виконавчих органів управління компаннією та здійснення консультаційної підтримки менеджменту на етапі розробки систем і процедур контролю; оцінка системи управління ризиками; оцінка ефективності та економічності управління бізнес-процесами.
Із цього можна зробити висновок, що у сучасних умовах метою внутрішнього аудиту є насамперед оцінка якості економічної інформації, формованої управлінською системою підприємства; експертна оцінка економічної політики компанії; оцінка ефективності системи внутрішнього контролю. Детальний розгляд елементів цього визначення дає можливість стверджувати, що під оцінкою якості слід розуміти не тільки достовірність, релевантність, надійність, доцільність, своєчасність інформації, що формується менеджерами на виході, але й допомогу в її формуванні – оптимізації інформаційних запитів на вході.
Саме тому основним завданням внутрішнього аудиту варто вважати його проникнення у функції менеджменту, організаційну діяльність підприємства з метою вивчення особливостей і нюансів їхньої реалізації, визначення «зон ризику», попередження створення ситуацій – «упущена вигода». Окрім цього, за виснов­ками внутрішнього аудиту відбувається розробка рекомендацій щодо розвитку функціонування підприємства загалом та у розрізі організаційних структур, зокрема з метою вдосконалення їхньої діяльності, а також оцінка дій посадовців, що забезпечують цю діяльність.
Внутрішній аудит також виконує роль забезпечення користувачів інформацією про реальний стан об’єктів, процесів, явищ, достовірності обліку та звітності, визначення фінансової стратегії компанії. Тому рекомендації і висновки внутрішніх аудиторів сприятимуть скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.