№10(21)(2013)

Зміни до Закону України «Про аудиторську діяльність», викладені в урядовому законопроекті «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності», знаходять жвавий відгук у професійному середовищі. Небайдужі до розвитку професії звертаються з зауваженнями та пропозиціями, які, на їхню думку, зможуть поліпшити якість документа. Пропонуємо вашій увазі позицію наших читачів щодо удосконалення положень законопроекту.

Коли ж ми, нарешті, будемо в змозі гуртуватися навколо проблеми, яка справді турбує весь аудиторський загал?

Людмила Рубаненко, заслужений економіст України, аудитор, податковий консультант

Навколо законопроекту щодо внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» наразі існує багато суперечок. Хочу звернути увагу колег-аудиторів та громадськості лише на одну проблему, яку повинен вирішити даний законопроект, – це, зокрема, необхідність повернення до цього Закону положення про єдиний реєстр аудиторських фірм та аудиторів.
Я сумую за тими часами, коли аудиторська діяльність підпадала під ліцензування. Отримав один раз на три роки ліцензію – і все. Ця ліцензія була правом на аудиторську практику в усіх сферах господарської діяльності. Коли відмінили ліцензію, то взялися за реєстри, які за своєю суттю є тими ж допусками до аудиторської діяльності, що й ліцензії. Наразі таких реєстрів вже чотири, їх ведуть Аудиторська палата України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Тобто, замість однієї ліцензії з’явилися чотири види допуску до аудиторської діяльності.
Не розповідатиму, чому порядки ведення реєстрів, затверджені рішеннями двох Національних комісій, не відповідають законодавству України. Хочу лише наголосити, що такі реєстри взагалі не повинні існувати. Законопроект, підготовлений фахівцями Міністерства фінансів України, пропонував скасувати всі реєстри і ввести єдиний реєстр аудиторських фірм та аудиторів, який пропонувалося вести Аудиторській палаті України. За інформацією, отриманою мною з надійних джерел, саме цей факт став основною причиною повернення законопроекту Кабінетом Міністрів України на доопрацювання.
З цього приводу мені, як людині, яка щиро переймається розвитком професії, часто хочеться поставити питання: коли ж ми, нарешті, будемо в змозі гуртуватися навколо проблеми, яка справді турбує весь аудиторський загал, та покладемо край міжусобним суперечкам?

В законопроекті потребують відображення вимоги щодо розкриття інформації в процесі аудиторської діяльності та надання інших професійних послуг

Наталя Мосьпан, аудитор служби внутрішнього аудиту «Правекс-Банку»

Підставами для внесення змін у поточну редакцію Закону України «Про аудиторську діяльність» стали Директива Європейського парламенту та Ради 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності» і зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» й Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Розглядаючи законопроект у контексті відображення в ньому положень зазначеної вище Директиви, можна зробити декілька висновків.
Метою останньої є висунення вимог щодо застосування єдиного набору міжнародних стандартів аудиту, оновлення вимог до освіти, визначення професійної етики та технічна реалізація співпраці між компетентними органами держав-членів, а також між ними й органами третіх країн для подальшого підвищення якості та гармонізації обов’язкового аудиту в Співтоваристві й посилення співпраці між державами-членами та з третіми країнами з метою зміцнення довіри до обов’язкового аудиту. Проте, на мою думку, законопроект не повною мірою відображає положення Директиви. Зупинюся на деяких невідповідностях більш детально.
Так, реалізація міжнародної співпраці між компетентними органами держав-членів, а також між ними й органами третіх країн заявлена як одна з цілей Директиви. Проте законопроектом не визначено порядок спів­праці, який мав би серед іншого передбачати процедури надання доступу до робочих документів аудиту та інших документів через національні компетентні органи, а також захист інтересів зацікавлених сторін, як це встановлено Директивою.
Крім того, в законопроекті потребують відображення вимоги щодо розкриття інформації в процесі аудиторської діяльності та надання інших професійних послуг, що мають здійснюватися згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Не визначено поняття «суб’єкт суспільного інтересу» (п. 13 ст. 2 Директиви), під яким маються на увазі суб’єкти, що регулюються законодавством держави-члена та чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку будь-якої держави-члена згідно з визначенням пп. 14 ст. 4(1) Директиви 2004/39/ЄС; кредитні установи, визначені в пп. 1 ст. 1 Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року про початок і здійснення діяльності кредитних установ та суб’єктів страхової діяльності згідно з визначенням ст. 2(1) Директиви 91/674/ЄЕС. Держави-члени можуть також визначити інших суб’єктів як суб’єктів суспільного інтересу, наприклад, суб’єктів, що мають суттєве суспільне значення через природу їхньої діяльності, їхній розмір або чисельність їхнього персоналу. Визначення поняття «суб’єкта суспільного інтересу» є важливим, оскільки, згідно з Директивою, суб’єкти суспільного інтересу є помітнішими та економічно важливішими і до них мають застосовуватися суворіші вимоги, якщо йдеться про обов’язковий аудит їхньої річної або консолідованої звітності відповідно до ст. 23 Директиви, що, безумовно, необхідно враховувати при проведенні аудиторських перевірок. Крім того, згідно зі ст. 41, кожний суб’єкт суспільного інтересу повинен мати комітет з аудиту. Виконання цих вимог ускладнюється, знову ж таки, через невизначеність в законопроекті ключового поняття «суб’єкта суспільного інтересу».

Одним з об’єктів правового врегулювання Директиви є дотримання найвищих етичних стандартів та вимог професійної етики, що регулюють функції аудиторів, котрі стосуються суспільних інтересів, добросовісність та об’єктивність аудиторів, а також їхню професійну компетентність та належну обачливість. Проте п. 5 ст. 12 «Повноваження Аудиторської палати України» залишено без змін: «здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів». Враховуючи вимоги Директиви, варто було б закріпити їх на законодавчому рівні, розширивши цей пункт регулятивного документа, який пропонується до впровадження.
Слід також зауважити, що законопроектом не врегульовано порядок взаємодії Міністерства фінансів України як органу, завданням якого є регулювання і нагляд над аудиторами та аудиторськими фірмами, як визначено пп. 62 п. 4, та участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в межах повноважень згідно з пп. 57 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446/2011, та Аудиторською палатою України.

Мабуть, слід більше уваги звернути й на те, що в законопроекті, який пропонується до внесення у Верховну Раду, недостатньо прописане врегулювання аудиторської діяльності в частині організації внутрішнього аудиту. У ст. 11 «Реєстр аудиторів та аудиторських фірм» не визначено вимоги до інформації, що має включатися до реєстру, та порядок оновлення реєстраційної інформації, як це висвітлено у статтях 16–18 Директиви. Зокрема, реєстр має включати серед іншого таку інформацію щодо аудиторських фірм, як, наприклад, її назву, адресу та реєстраційний номер, правову форму, контактні дані, основні контактні особи та, за потреби, адресу сайту, усі інші реєстрації як аудиторської фірми в компетентних органах інших держав-членів та як суб’єкта аудиторської діяльності в третіх країнах із зазначенням назви (назв) органів (органу) реєстрації та, за наявності, реєстраційного номера (реєстраційних номерів). Директивою також впроваджується низка вимог до інформації стосовно аудиторів, що має включатися до реєстру аудиторів.
Порядок ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, затверджений Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 26.02.2013 р. № 640, не містить зазначених вимог щодо інформації, яка має включатися до реєстру. Натомість поточний реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, інформацію щодо яких опубліковано на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг http://www.dfp.gov.ua/800.html, відображає тільки їхні ПІБ, місце роботи, адресу та термін дії сертифікату, тобто не містить додаткових даних, що передбачаються Директивою і мають бути закріплені на законодавчому рівні.
Законопроектом не врегульовано порядок призначення та звільнення аудиторів чи аудиторських фірм, які згідно зі ст. 22 Директиви мають бути призначені загальними зборами акціонерів або учасників суб’єкта, який перевіряється. Для захисту незалежності аудитора важливо, щоб звільнення було можливим лише за наявності поважних підстав і за умови доведення цих підстав до відома органу чи органів, відповідальних за суспільний нагляд.
Отже, проведений аналіз законопроекту свідчить про необхідність його доопрацювання для належного оновлення регулятивної основи аудиторської діяльності та підвищення конкурентоспроможності національних аудиторів.

Деякі норми документа гармонізують законодавство і встановлюють на рівні Закону норми, що існують в розпорядженнях, наказах та інших підзаконних нормативних актах

Василь Марченко, директор ТОВ «Максимум-Аудит»

На сайті Міністерства фінансів України 26 липня 2013 року розміщений проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності». Окремі його положення мають суто технічний характер і приводять у відповідність термінологію, використану в чинній редакції Закону «Про аудиторську діяльність», до вимог інших нормативних актів. Деякі норми документа гармонізують законодавство і встановлюють на рівні Закону норми, що існують на сьогодні в розпорядженнях, наказах та інших підзаконних нормативних актах. Однак більша частина спрямована на внесення змін і приведення існуючого правового поля у сфері аудиторської діяльності до вимог міжнародного законодавства.
Законопроект, викладений на сайті Міністерства фінансів, має певні неврегульованості та не зможе повною мірою виконати своє призначення – комплексно підняти на більш якісний рівень законодавство у сфері регулювання аудиторської діяльності. Варто було б більше уваги приділити моментам визначення аудиторських послуг, сертифікації аудиторів та порядку створення комісії з сертифікації. На мій погляд, потребують більшого врегулювання положення, які стосуються умов проведення обов’язкового аудиту та вимог до аудиторських компаній і аудиторів, що мають право проводити обов’язковий аудит; статусу Аудиторської палати України та створення спільного представницького органу професійних організацій аудиторів.
На сайті Аудиторської палати України також розміщено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання аудиторської діяльності», який за своїм змістом дещо відрізняється від проекту Міністерства фінансів України. Там містяться заклики взяти участь у доопрацюванні документа через надання зауважень та пропозицій.