№10(21)(2013)

Напередодні Вільнюського саміту, на якому очікується підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, це питання стало предметом прискіпливої уваги не тільки політиків, а й економістів та фінансистів. Стосовно даної теми звучать як схвальні, так і критичні висловлювання щодо майбутнього нашої держави, яка розпочне відлік «гри за європейськими правилами». Свої міркування з цього приводу, підкріплені економічними розрахунками, висловив кандидат економічних наук, головний економіст міжнародної інвестиційної компанії.

Ілюзії великого комбінатора Остапа Бендера, що «закордон нам допоможе», все більше набувають ознак традиції. Спочатку домінували сподівання на прихід зарубіжних банків, дешеві кредити, що зрештою привело до накопичення боргу обсягом $40 млрд на придбан­ня тих же зарубіжних товарів через роздрібні кредити та спаду внутрішнього виробництва і фінансової кризи 2008 року. Іншим невиправданим сподіванням став вступ нашої держави в 2007 році, практично без серйозних обґрунтувань, до СОТ, після якого торговий дефіцит ще більше розширився.
Підписання Угоди про асоціацію, особливо у нинішній її редакції, – це черговий крок «навпомацки», наслідки якого можуть проявитися в найближчі роки. У черговий раз було створено міфи про досягнення благополуччя чужими силами, при цьому без посилання на жоден приклад (якщо такий взагалі існує) вирішення економічних проблем країнами, які нещодав­но стали членами ЄС: Румунією, Болгарією чи Латвією з Естонією, за допомогою такого членства.
Не звертаючись до спекуляцій з приводу «європейських цінностей», які можуть бути запроваджені в Україні, включаючи одностатеві шлюби, легалізацію наркотичних засобів та публічних будинків, спробую проаналізувати лише основні економічні наслідки, що можуть проявитися найближчим часом, щоб розвіяти міфи щодо можливого благополуччя за рахунок членства в ЄС, які існують на сьогодні.
Звичайно, перераховані фактори не є беззапереч­ними, їх список може бути продовжений, деякі можуть бути спростовані чи обґрунтовані більш детальними цифрами. Принаймні, детальні обґрунтування щодо переваг асоційованого членства поки що відсутні. Необхідні також більш плідні дискусії урядовців, підприємців та науковців щодо плюсів та мінусів очікуваного кроку.
Як показав досвід Греції, Іспанії та Кіпру, спасіння потопаючих є справою рук самих потопаючих. Поки Україна не вирішить проблеми інноваційності економіки, підвищення інвестицій у продуктивні сектори та не створить масштабний ринок збуту для своєї продукції, говорити про повноцінну участь у будь-яких союзах, більш чи менш розвинених, передчасно.

Баланс поточно­го рахунку платіжного балансу погіршиться

Притік торгових кредитів, який спрямовується переважно на придбан­ня імпортних товарів, уже перевищує $20 млрд. Відповідно до ст. 145 Угоди про асоціацію, сторони повинні забезпечувати вільний рух капіталу, пов’язаний з торговельними кредитами. Згідно з цією статтею, має бути забезпечено безперешкодний рух капіталу в портфельні інвестиції, тобто й облігації, включаючи ОВДП. Фактично це означає короткостроковий спекулятивний притік капіталу, який потім обертається відтоком у зв’язку з необхідністю погашення короткострокових кредитів чи закриття інвесторами своїх позицій. Необхідність погашення короткострокового капіталу часто становить загрозу фінансовій безпеці країни та золотовалютним резервам, які наразі навіть менше рівня заборгованості за торговими кредитами ($22,3 млрд), а їх зростання лише посилить ризики.

Відсутність захисних заходів щодо ввізних мит на низку товарів

Нездатність України на даному етапі обґрунтовувати ввізні мита, на відміну від країн ЄС, стане ще одним негативним чинником створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Згідно зі звітом СОТ World Tariff Profiles 2012, максимальні можливі ставки імпортного мита складають: по тваринництву – в ЄС 140 %, в Україні 20 %; по молочних продуктах – в ЄС 226 %, в Україні 10 %; по зернових культурах – в ЄС 167 %, в Україні 20 %; по насінню олійних культур – в ЄС 171 %, в Україні 30 %; по цукру і кондви­робах – в ЄС 131 %, в Україні 50 %. Тобто в Україні поки що відсутні передумови для захисту своїх продуктів від імпорту, як і можливості за необхідності обґрунтовувати запровадження певних видів імпортного мита.

Розбіжності у продуктивності

Як відомо, Єврозона створювалася без урахування розбіжностей між країнами щодо їхніх ділових циклів, рівнів продуктивності, мобільності робочої сили. Було враховано лише інфляцію, обмінні курси і рівень боргу. Це й стало причиною краху зони євро, росту диспаритету між «центром» та «периферією», тобто Німеччини та східних країн ЄС, і зростання боргу. Стабільність спостерігається лише в Німеччині, де завдяки низькому приросту зарплат за останні 10 років і запровадженню нових технологій продуктивність знаходиться на високому рівні. Водночас такі країни, як Іспанія, Італія, Греція та Португалія, мають ріст безробіття через падіння продуктивності. Приріст продуктивності в Україні значно відстає від «центру» ЄС, що одразу означатиме її статус «периферійності» з усіма відомими наслідками.

Спекулятивні інвестиції з ЄС

Економіка наразі особливо потребує реструктуризації та поліпшення інноваційної складової. Значну частину з $55,3 млрд загальних інвестицій станом на 01.07.2013 року (зокрема 55 %) було вкладено в сектори, пов’язані зі споживанням, і зрештою вони гальмували економічний розвиток через знач­ну концентрацію фінансових ресурсів у таких секторах, як фінансова діяльність, оптова і роздріб­на торгівля, операції з нерухомістю. На сьогодні $25 млрд прямих інвестицій прийшло з ЄС (якщо не враховувати Кіпр). Залишається відкритим питання: чи створили інвестиції з ЄС нові робочі місця, запровадили нові технології, чи лише за допомогою банків ЄС сприяли розвитку непродуктивних секторів? Навряд чи ситуація в інвестиційному процесі зміниться з наданням більшого доступу країнам ЄС.

Збільшення сировинної складової експорту

Відсутність вираженої інноваційної політики, субсидій на розробки і дослідження, а також низька частка витрат на інновації (в розмірі всього 1 % ВВП), тоді як питома вага впровадження інновацій на промислових підприємствах знижується до 3,3 % (за результатами 2012 року), означають подальше збільшення частки сировини в експорті та падіння готової продукції. Наразі готова продукція складає всього 26 % товарного експорту України. Тобто зростає залежність від глобальних коливань попиту на сировину, насамперед на метал, попит на який з боку ЄС на сьогодні не демонструє ознак зростання.

Розбіжності у відсоткових ставках між Україною та нинішніми членами ЄС

Вони не скоротяться, як очікується. І це вже було підтверджено ситуацією 2006–2008 рр., коли прихід банків з ЄС лише допоміг останнім наростити відсоткову маржу через дешевий ресурс у себе. За відсутності обмежувальних заходів з боку НБУ та органів макропруденційного нагляду в Україні (а ЄС чинитиме тиск до лібералізації фінансових ринків) стабілізація ситуації в Єврозоні викличе новий притік коштів, які знову підуть на фінансування непродуктивних секторів в Україні.

Комбінація низького внутрішнього попиту та високих відсоткових ставок по кредитах (на рівні 5–6 %), зокрема в Італії, Іспанії та низці «периферійних» країн Євросоюзу, робить їхні товари більш дорогими, що змусить шукати експортні ринки збуту. З урахуванням падіння їхнього попиту та зростання безробіття до пікового значення за всю історію існування ЄС і попиту в Україні з’являється додатковий ринок збу­ту, який може надалі виснажу­вати наші золотовалютні резерви й готівкові кошти населення.

Різниця в аграрних субсидіях ЄС

Їхній обсяг становить приблизно €55–60 млрд на рік. Фермер в ЄС одержує субсидію на голову худоби в сумі €225 на рік, приблизно €400 йде на підтримку 1 га угідь. Кредит на закупівлю сільгосптехніки надається за ставкою 3–4 % річних. В Україні підтримка в таких обсягах відсутня. А враховуючи обсяг сільськогосподарських земель в Україні порівняно з тими, що є в ЄС, можна очікувати приходу інвесторів у цей сектор і підтримки їх же виробників.

Валютна політика буде менш передбачуваною

Левова частка розрахунків за зовнішньоекономічними операціями здійснюється в доларах США. При цьому курс гривні поки що прямо прив’язаний до долара США. Погіршення платіжного балансу України та притік короткострокових коштів у євро, як і можливі вимоги з боку ЄС щодо прив’язки курсу до євро, залишить менше маневру для проведення валютної політики та посилить ризики курсової стабільності.

Торговельні стосунки з Росією погіршуватимуться

Залишивши осторонь розмірковування про «справедливість» торгової блокади з боку Росії, звернімо увагу, що поки що саме РФ залишається основ­ним ринком збуту для України з експортом товарів понад $17 млрд в 2012 році. Обмеження ринків збуту для молочної, кондитерської та частково металургійної продукції знизить річний обсяг експорту мінімум на $2 млрд на рік.