ДЕРЖАВНИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ШУКАЄМО НОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗПОДІЛУ КОШТІВ

В умовах значної кількості інструментів капітального бюджетування питання методики розподілу Державного фонду регіонального розвитку набувають особливого значення. Про удосконалення цієї методики та підходи до формування видаткових потреб органів місцевого самоврядування при здійсненні капітальних вкладень в інфраструктуру місцевого значення за рахунок коштів державного бюджету розповів кандидат економічних наук Олександр Шишко

Для визначення місця Державного фонду регіонального розвитку (далі – ДФРР) у системі фінансових інструментів необхідно проаналізувати передумови його виокремлення у складі державного бюджету. В рамках реалізації Програми економічних реформ у 2011 році запланували визначити основні законодавчі принципи та критерії розподілу субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм чи проектів та створити Державний фонд регіонального розвитку. Це було потрібно, оскільки у ст. 105 Бюджетного кодексу в редакції від 08.07.2010 р. визначалися лише принципи надання капітальних субвенцій місцевим бюджетам.
З юридичної точки зору ухвалення нової редакції Бюджетного кодексу в частині ст. 105 вже вирішило питання визначення основних законодавчих принципів надання таких трансфертів. Необхідність розробки та законодавчого закріплення цих принципів була встановлена положенням ст. 105 Кодексу редакції від 21.06.2001 р. Хоча підхід до відокремлення трактувань «принципи надання» та «принципи розподілу» є неоднозначним, проте він не враховує об’єктивної потреби у засадах визначення обсягу таких трансфертів. Тобто власне формулювання та ухвалення принципів розподілу не розв’язує проблеми відсутності принципів визначення обсягу фінансових ресурсів для надання капітальних трансфертів.