Михайло Бубнов розповів про те, як оптимізувати споживання електроенергії.
Нещодавно в парламенті був прийнятий законопроект, який фактично зобов'язує забудовників проводити сертифікацію енергоефективності всіх об'єктів будівництва, пише Новое Время.
Мета дуже проста – знизити навантаження на теплові та електричні мережі, а також дати можливість населенню більше економити свої особисті заощадження.
Про те, скільки країна може заощадити, в разі якщо все житло в Україні буде енергоефективним і як конкретно ми можемо економити енергоресурси, НВ Бізнес розпитав у керівника Schneider Electric Ukraine Михайла Бубнова.
– В Україні нещодавно прийнятий закон про те, що ми можемо будувати тільки енергоефективне житло і тільки таке буде здаватися в експлуатацію. Яка ситуація зараз з енергоефективністю житлового сектора, комунального сектора і взагалі з енергоефективністю всіх підприємств, зокрема промислових?
– Це дуже багатогранне питання, тому що ви торкнулися і напрямку, пов'язаного з житловим будівництвом, з комунальним будівництвом, з бізнес-будівництвами і з промисловістю. Кожен з них має свої особливості. Якщо ми говоримо про ринок житла, природно, нові зміни до державних будівельних норм, які вносяться і будуть внесені, спрямовані на енергоефективність. Це позитивний крок, який наближає нас до тих вимог, які є в світі і в Європейському Союзі щодо енергоефективності будівель. Про що це говорить? Про те, що наша країна все більше і більше дивиться не на те, як ми розподіляємо ресурси, а як ми генеруємо і використовуємо ту енергію, яку ми маємо.
Не секрет, що потужності, які виробляють електроенергію, вони у нас надлишкові в країні. І говорити про те, що нам бракує деяких потужностей, не можна. З іншого боку, вартість генерації електроенергії та інших видів енергії в Україні весь час підвищується з об'єктивних причин. Тому ті напрямки, які зараз підтримуються урядом щодо житлових енергоефективних будинків, різноманітні програми рефінансування енергоефективності, утеплення будинків, нове скло – це невеликі кроки, які нас привчають до культури енергоспоживання, яка на сьогоднішній день існує в ЄС.
Наше завдання – йти трошки в авангарді цього руху, для того щоб впроваджувати технології енергозбереження, хай це на етапі будівництва або на етапі модернізації наявних будівель, для того щоб ціна, яку ми платимо за енергію, зменшувалася. І ми ці гроші могли рефінансувати в інші галузі економіки.
– Що таке Smart grid? Розкажіть про це докладніше.
– Smart grid – це розумна мережа, яка дозволяє інтегрувати в мережу споживання електроенергії різні сучасні електрогенеруючі системи. Такі як сонячна, яка має явно виражену пікову продуктивність. І робить це інтелектуально, тим само дозволяючи в результаті економити кінцевому споживачеві. Тобто вартість, яку ми всі платимо як кінцеві споживачі, нехай безпосередньо як мешканці будинків або приватних домоволодінь, або опосередковано через вартість електроенергії, яка продається промисловості, – все це дозволяє оптимізувати споживання, знизити пікові навантаження на систему.
Фактично Smart grid допомагає інтелектуально вмикати бойлери в будинках, запускати пральні машинки, рекомендувати домогосподарствам використовувати електроенергію, коли вона має найменший тариф. Не шляхом того, що ми людині говоримо, що у нас є двозонні лічильники. Це хороший етап, коли у нас є двозонні лічильники і люди самі приймають рішення, коли їм запускати пральну машинку. А коли сама мережа керує і рекомендує різними шляхами, доносить до кінцевого споживача можливість економії електроенергії шляхом її споживання в той чи інший період часу.
– Що потрібно, щоб такі рішення стали впроваджуватися частіше?
– Історично вже досить багато зроблено. Це і так званий зелений тариф, який існує в сонячній енергетиці або в альтернативній енергетиці. І де-факто генерація електроенергії альтернативними засобами зараз переживає просто колосальний вибуховий характер з точки зору зростання. На сьогоднішній день, за підсумками 2016 року знову введені потужності близько 200 МВт. І тенденція щодо збільшення альтернативних рішень зберігається. Особливо в Західній Україні, де історично промисловість не сильно була розвинена. Тому магістральні мережі передачі даних невеликі. Створення локальних енергогенеруючих компаній дуже популярне. Там досить багато площ, на яких можна встановити сонячні панелі. І цей напрямок добре розвивається.
Мала енергетика з точки зору гідроелектростанцій, які теж зараз переживають певне зростання на Західній Україні, теж показує, що створені необхідні умови для подібних альтернативних рішень, які є вже в Україні. Звісно, подальший розвиток систем Smart grid, розумних мереж, які дозволяють самі себе регулювати, і мотивація гривнею кінцевого споживача в цьому сенсі – один із напрямів, який дасть нам бути більш енергоефективними, а в підсумку бути більш незалежними від тих ресурсів, які ми споживаємо зараз, хай це газ, хай це вугілля, хай це атомна генерація електроенергії.
– Наскільки менше ми могли би споживати, якби у нас все працювало ефективно?
– Ми можемо вдвічі скоротити наше енергоспоживання. Мається на увазі комплексне – нехай це опалення домоволодінь і квартир чи то споживання в промисловості. Якщо ми говоримо про промисловість, то енергоефективність наших промислових підприємств в 2-3 рази гірша. Тобто споживається в 2-3 рази більше електроенергії, аніж в аналогічних компаніях, які перебувають у такій само кліматичній зоні в інших країнах. У нас зараз в Україні 6 кВ, 10 кВ і 35 кВ. Рішення, яке не вимагає великих інвестицій, на базі переходу на більш енергоефективні 20-ти кВ підстанції для знову споруджуваних об'єктів.
Це дуже важливо в майбутньому з настанням ери електромобілів, коли в той самий мікрорайон треба буде подавати електроенергії набагато більше, тому що люди в нічний час будуть заряджати свої електромобілі. Не тільки прати, не тільки освітлення, але і зарядка електромобілів. Наскільки я знаю, на сьогоднішній день є певні ініціативи, ми намагаємося їх теж максимально підтримувати, – це вимоги до будівельних норм, які у знову споруджуваних об'єктах, вони будуть не тільки енергоефективні, але будуть одразу зобов'язані утримувати компоненти для зарядки електротранспорту. Це напрямки, які зараз ведуть і в Мінінфраструктури.
– В якому стані зараз українські підприємства з виробництва електроенергії?
– Україна з точки зору електрогенерації перебуває на непоганому рівні. Інша справа, що найбільші інвестиції зараз йдуть в альтернативні джерела електрогенерації, сонячну зокрема. Це те, що ми бачимо де-факто. Якщо ми говоримо про теплогенерацію або атомну генерацію, там на сьогоднішній день іде більш підтримуючий режим. Це планові ремонти, планові інвестиції, які пов'язані з підтриманням поточного фонду електрогенерації.
– Який потрібен обсяг інвестицій і термін, щоб Україна змогла привести свій комунальний сектор, побутовий сектор до того рівня, який є хоча би в Польщі?
– Скільки на це грошей потрібно – ніхто не знає. І ті оцінки, які даються, мені складно їх коментувати. Немає меж досконалості. Тому що структура Польщі та України була різна історично з точки зору мереж, території, населення тощо. У нас є основне завдання: показати Україну як країну, в яку можна інвестувати, в якій повернення цих інвестицій буде стабільним і надійним. І ось це основна мета, про яку ми можемо говорити. Створення умов для наших європейських партнерів зробити Україну відкритою для подібних інвестицій. Скільки потрібно часу і абсолютних грошей – давайте про це поговоримо через кілька років, коли ці інвестиції реально підуть. Наше завдання як гравців у цьому бізнесі, як патріотів, як українців, – показати, що ми можемо ці інвестиції прийняти, ми можемо створити умови, коли ці інвестиції підуть реально в ті справи, які заявляємо. Наше завдання – показати, що ми це можемо зробити. І коли ми це зробимо, я думаю, ми порахуємо і час, і гроші, які на це все було витрачено. Головне, щоб люди, які інвестували ці гроші, були впевнені, що вони до них повернуться, і народ України заплатить їм сповна. Окремо хочу уточнити, що перспектива України з точки зору майбутнього не тільки в енергоефективності та модернізації інфраструктури. Дуже важливий момент – це допомога зарубіжним компаніям, які шукають майданчики для виробництва, щоб прийти в Україну.
– А ви самі розглядаєте варіант відкриття тут виробництва?
– Складно на сьогоднішній день цю справу коментувати, тому що ми країна, яка де-факто перебуває у стані війни. І питання гарантованого повернення інвестицій або інвестицій з мінімальними ризиками дуже важливе. Позитивним моментом є повернення в Україну таких міжнародних компаній, як Гермес і Кафас, які страхують ризики ведення бізнесу в Україні. І це позитивний тренд. Це говорить про те, що проектне фінансування, яке може бути в Україні, воно вже буде не просто долею окремих відчайдухів, які раптом повірили в Україну з різних причин. Можливо, це призведе до системного повернення міжнародного бізнесу, перенесення виробничих потужностей в Україну.
Приклади такі є. Це і група Leoni, яка побудувала нові заводи і розширює існуючі заводи на заході України, і інші підприємства, які реально переносять виробничі майданчики в Україну з інших країн. Тим самим, даючи поштовх генерації прибутку в Україні, яка дозволить у майбутньому повернути ті інвестиції, які були вкладені в Україну. Тому що просто інвестиції заради інвестиції. Щодо енергозбереження – це чудово. Але завжди необхідно, щоб вони приводили до зростання ВВП. А зростання ВВП без зростання промислового виробництва в Україні неможливе. Рівень наших інженерів, рівень людей, які працюють в Україні, дуже високий при дуже конкурентоспроможній вартості і рівні заробітних плат. Тому тут у порівнянні з тією ж Польщею, я вважаю, що у нас є великі перспективи саме в залученні цих інвестицій. Як у завданні енергозбереження, так і в завдання відкриття виробництв в Україні.
