Кабінет міністрів передбачив три основні сценарії розрахунку ціни на газ для населення.
Про це йдеться у статті на Економічній правді.
Перший варіант — Hub+ — ціна на німецькому хабі плюс витрати на транспортування. Це найдорожчий варіант, його уряд намагається уникнути.
При націнці 2,5% з ПДВ (націнка ПСО-постачальника) ціна на газ сягатиме 10 259 грн за тис куб м. При націнці 10% з ПДВ вона зросте до 10 945 грн за тис куб м.
Згідно із законом торговельна націнка постачальника не може перевищувати 2,5% ціни, за якою постачальники купили паливо у "Нафтогазу".
Міненерго пропонує обмежити роздрібну ціну продажу газу націнкою не вище 10%, щоб споживач із наявної кількості постачальників, що пропонують державний газ, міг обрати того, який пропонує меншу націнку.
Hub- — ціна на німецькому хабі мінус витрати на транспортування.
Вартість газу для населення з мінімальною націнкою і ПДВ у такому разі становитиме 7 765 грн за тис куб м. При націнці 10% з ПДВ вона становитиме 8 268 грн за тис куб м. Це найдешевший варіант.
Hub0 — "чиста" ціна на німецькому хабі. Вартість газу для населення за такого варіанту сягатиме 9 215 грн за тис куб м та 9 825 грн за тис куб м з націнкою 10% з ПДВ.
У Кабміні сподіваються на рішення, яке передбачає найменше зростання тарифів, тобто варіант Hub-.
Перший аргумент уряду проти різкого підвищення тарифів на газ — зросте кількість субсидіантів та обсяг видатків бюджету на комунальні субсидії.
Якщо у 2017 році субсидії отримували 60% населення або 7,2 млн домогосподарств, то в разі підвищення тарифів їх кількість може зрости до 72% або до 8,6 млн.
За такого сценарію видатки державного бюджету на субсидії із запланованих 71 млрд грн зростуть до 79,2-115 млрд грн залежно від варіанта.
Другий аргумент — спостерігається стрімке зростання заборгованості населення за спожитий газ.
Третій пакет аргументів — "спочатку все інше, а потім — ринкова ціна".
Так, уряд намагається переконати МВФ у тому, що спершу потрібно завершити анбандлінг "Нафтогазу" — до кінця 2018 року, запровадити добове балансування, зменшити кількість отримувачів субсидій до 25% або забезпечити потреби споживачів газом власного видобутку, а вже потім підвищувати ціну на газ до ринкового рівня.
