Так, працівнику при звільненні виплачується вихідна допомога у розмірі :

1) не менше середнього місячного заробітку у разі :

- відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП) ;

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП) ;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 статті 40 КЗпП) ;

2) у розмірі двох мінімальних заробітних плат у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП) ;

3) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП) ;

4) у розмірі не менше ніж шестимісячний заробіток у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП.

Для розрахунку працівникам вихідної допомоги при звільненні необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.