Як відомо, дорога цивілізації вимощена квитанціями про сплату податків. Такої ж думки дотримується й український законодавець, марно вводячи все нові й нові вимоги державної податкової системи. Тому в житті будь-якого підприємця можуть настати не зовсім сприятливі часи, пов’язані з невиплатою податків. На випадок таких обставин держава в рамках податкового законодавства передбачила право платника податків на звернення із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу.

Не так давно Міндоходів листом № 7017/7/99-99-11-02-03-17 направило своїм територіальним органам допрацьовані Методичні рекомендації щодо встановлення загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу та проведення аналізу фінансового стану підприємств, які звертаються до органів ДПС для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Податковий кодекс як головний фіскальний документ країни в п. 100.2 ст. 100 передбачає право платника податків звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу. При цьому вважатиметься, що платник податків узгодив суму такого грошового зобов’язання. Особливості такої процедури докладно визначені в нормах Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу платників податків.

Іванна Погребняк

Як нагадує старший юрист ЮФ ILF Іванна Погребняк, більш детальні розрахунки та правила, якими керуються в процесі прийняття рішення податкові органи, встановлюються внутрішніми актами, зокрема методичними рекомендаціями.

«До недавнього часу діяли ще старі рекомендації від 2010 року, які, по суті, посилаються ще на старі, вже нечинні законодавчі акти. У зв’язку з необхідністю привести рекомендації у відповідність до нових правил Міндоходів оновило, зокрема, рекомендації щодо розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) як для підприємств, так і для фізичних осіб», – інформує І. Погребняк.

Так, у нових рекомендаціях зазначено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу обслуговування платників податків (з питань координації погашення заборгованостей) органу Міндоходів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1 до наказу № 1261). У ній зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій, пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також термін розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, термін сплати яких ще не настав, а також термін сплати яких вже закінчився.

На думку старшого юриста, підставою зміни зазначених рекомендацій стало затвердження Мінфіном Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». «Найімовірніше це пов’язано з тими претензіями, які пред’являв Мін’юст за старими рекомендаціям. Рекомендації були затверджені наказами ДПАУ, які не були зареєстровані в Мін’юсті, у зв’язку, з чим Мін’юст визнав їх незаконними (лист від 30.06.2010 р.)», – вважає І. Погребняк.

Оскільки лист Міндоходів не є нормативним актом, у листі не можуть встановлюватися обов’язкові правила поведінки (тобто норми). Це неодноразово підкреслював Мін’юст. Зокрема, в листі № 6785-0-26-11-8.2 відомство зазначає, що «листи міністерств, інших центральних органів влади – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз’яснювальний характер і не повинні містити нові правові норми, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. У разі встановлення листами нових правових норм вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, який їх видав, та скасуванню».

На думку пані Погребняк, враховуючи усталену практику, податкові органи в роботі будуть ними керуватися для внутрішнього користування, а платникам бажано брати їх до уваги. «І тільки у випадку, якщо податкові органи будуть висувати як аргумент захисту своєї позиції правила, зазначені в рекомендаціях, можна буде апелювати до їх рекомендаційного і необов’язкового характеру, який не має легітимної сили», – обґрунтовує свою позицію пані Погребняк.

А як же рекомендації?

Зазначимо, що рекомендації розроблені для оцінки фінансово-господарського стану підприємств (фізичних осіб) з метою прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Так, згідно з нормами документа до заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

– переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

– аналізу фінансового стану;

– графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

– розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) є надання платниками податків достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначено постановою Кабміну № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

При аналізі фінансового стану платника податків, який звернувся за розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань, розраховуються коефіцієнт загрози виникнення податкового боргу для платника податків, який звернувся за розстроченням (відстроченням) податкового боргу; коефіцієнт загрози накопичення або непогашення податкового боргу. Всі інші коефіцієнти розраховуються для обох випадків у загальному порядку. За результатами розгляду документів та аналізу фінансового стану підприємства-заявника керівник (заступник керівника) органу Міндоходів протягом 30 календарних днів з дня подання заяви приймає рішення про розстрочення (відстрочення) сплати сум грошових зобов’язань (податкового боргу) або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) письмово із зазначенням причин відмови.

Однією з найбільш вагомих змін у рекомендаціях є впровадження положення про ієрархічний порядок звернення платника про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань (податкового боргу). А саме: платник податків зобов’язаний спочатку звернутися до територіального органу Міндоходів. При цьому паралельно платник має право додатково звернутися до регіонального органу або безпосередньо в Міндоходів.

«У разі коли сума грошового зобов’язання (податкового боргу) або термін розстрочення знаходяться поза компетенцією територіального органу Міндоходів, такий орган формує відповідний висновок і пересилає документи регіональному органу, який, у свою чергу, разом зі своїм висновком пересилає документи Міндоходів. Загалом, бюрократичний процес гарантований», – підсумовує Іванна Погребняк.