Лук’янівське СІЗО планують перенести з центру Києва за межі міста
Тюремні замки катерининських часів і 70 тис. ув’язнених в Україні чекають від влади реформи пенітенціарної системи.
Коли 22-річний Вадим Вітько, засуджений на п’ять років за викрадення автомобіля, потрапив у слідчий ізолятор міста Марганця Дніпропетровської області, у нього не виникло відчуття в’язниці, пише Ксенія Цівірко в №5 журналу Корреспондент від 12 лютого 2016 року.
«Мені відразу спало на думку, що мене вкрали бандити», - розповідає він по телефону Корреспонденту з СІЗО Дніпропетровська. Трьох днів в сирому підземеллі - ізолятором в містечку служив підвал районного відділення міліції - цілком достатньо, щоб захворіти на туберкульоз, каже Вітько.
Загальну гнітючу атмосферу ув'язнення доповнювала задушлива тіснота. «У приміщенні було три спальних місця, а нас саджали по 6-7 чоловік. Доводилося спати по черзі, а деякі взагалі не спали », - згадує Вітько.
В таких умовах утримання юнак витримав недовго, незабаром зробивши втечу. Потім злочинець сам здався правоохоронним органам, але до його вирокоу додали ще три роки.
У 2015-му влада закрила цей СІЗО через невідповідність умов утримання законодавчим нормам, проте в Україні безліч діючих подібних казематів.
У березні 2014 року Кабмін припинив виділяти гроші з бюджету на ремонт виправних установ, змусивши їх керівників шукати кошти самостійно
За словами Катерини Денисюк, прес-секретаря Державної пенітенціарної служби, в березні 2014 року Кабмін припинив виділяти гроші з бюджету на ремонт виправних установ, змусивши їх керівників шукати кошти самостійно.
«Крім того, наша служба ніколи не отримувала більше 45% від реальної потреби», - додає Денисюк.
Жалюгідний стан виправних установ змусив Мін'юст в наприкінці 2015 року заявити про початок тюремної реформи. Її суть - перш за все в реструктуризації місць позбавлення волі.
З початку 2000-х населення українських ізоляторів і колоній скоротилося в 2,5 рази - з 240 тис до 70 тис. в'язнів. Зони спорожніли після змін в кримінально-процесуальному кодексі: суди стали рідше позбавляти волі громадян, звинувачених у нетяжких злочинах - їх стали карати штрафами і виправними роботами.
Міністерство юстиції, якому підпорядкована пенітенціарна система, вирішило провести ревізію тюремного господарства, продати або здати в оренду частину будівель СІЗО і зон, а також побудувати нові сучасні в'язниці.
Олександр Букалов, правозахисник і експерт з питань пенітенціарної системи, називає ці плани «мріями про післязавтрашньому дні». «Мін'юст не хоче говорити про те, що відбувається в виправній службі сьогодні, тому говорить про дуже віддалені перспективи», - підкреслює він.
Пенітенціарна система безперервно реформується ще з 1990-х років, однак жодне нововведення в ній жодного разу не втілилося до кінця через постійну зміну уряду
За словами експерта, пенітенціарна система безперервно реформується ще з 1990-х років, однак жодне нововведення в ній жодного разу не втілилося до кінця через постійну зміну уряду.
«У 2013 році була запропонована програма реформування. А в 2015 році нова влада закрила її як неефективну », - констатує Букалов.
Лук'янівський централ
Один з корпусів Лук'янівського СІЗО - ровесник імператриці Катерини II.
Порожні тьмяні коридори під багаторазово вибіленими склепіннями приховують життя ув'язнених, яку Кореспондент може побачити лише мигцем.
Через вічко масивних дверей видніються ліжка з розібраної постіллю, унітаз за невисокою цегляною огорожею, гірлянди розвішаних рушників, прибиті до підлоги дерев'яні лавки і стіл. У камери, з яких струменить затхле повітря, журналістів не пускають: мовляв, там мешкають найбільш агресивні підозрювані.
Зате камери, де сидять підслідні з економічних справ, вільні для доступу, і обстановка тут, відповідно, багатша. Ці камери пахнуть свіжим ремонтом, в'язнів розважає плазмова панель, а в кутку виблискує новий двокамерний холодильник. Ув'язнені запевняють, що побутовою технікою їх забезпечили родичі.
Ігор, один з колишніх в'язнів Лук'янівки, який погодився поговорити з Корреспондентом, своє прізвище не називає, зате гордо вимовляє тюремне прізвисько - Легендарний. За його словами, він пізнав усі тонкощі тюремного побуту - за дві ходки встиг побувати в шести різних виправних установах. Одним з найстрашніших місць для нього виявився Харківський СІЗО.
«У камері, розрахованій на 44 місця, знаходилося 115 осіб, так що ми спали в три зміни, - згадує колишній в'язень. - Воші, дизентерія, короста - все це само собою ».
Особливий страх на рядових ув'язнених наганяли так звані прес-хати - камери, в яких сиділи наближені до адміністрації зеки. За завданням співробітників вони влаштовували фізичні розправи над неугодними, отримуючи натомість певні бонуси - сигарети, гроші, наркотики.
Втім, в акціях упокорення, за словами колишніх в'язнів, брали участь і самі тюремні співробітники - наприклад, в Дніпропетровському СІЗО, де почав відбувати термін Вітько.
«В останній раз це було 11 листопада. До нас в камеру під виглядом обшуку прийшли 30 осіб в масках, зі щитами і битами », - відчужено-спокійно розповідає він.
Наслідки побиття співробітниками Дніпропетровського СІЗО 11 листопада 2015 року
За словами Вітько, це були «виховні заходи» адміністрації в помсту за потік скарг зеків у вищі інстанції на умови утримання. Жертвами розправи стали понад тисячу осіб, кілька десятків з них на знак протесту намагалися порізати собі вени.
Як прокоментував інцидент в ЗМІ представник пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області Ярослав Костюченко, засуджені перешкоджали обшуку, ображали співробітників СІЗО, погрожували фізичною розправою. А за версією постраждалої сторони, співробітники ізолятора під час «шмону» зіпсували або відібрали майно в'язнів - продукти, цигарки, релігійні книги і предмети, чим викликали обурення, відповіддю на яке стало масове побиття.
При цьому злісну непокору надавали далеко не всі в'язні. «Ми беззбройні, та й теоретично чинити опір теж немає сенсу: їм за застосування фізичної сили нічого не буде, а нам [за опір] ще повісять термін», - міркує Вітько.
Колишні зеки і правозахисники стверджують, що атмосфера в ізоляторах набагато важче, ніж в інших місцях не таких віддалених
Колишні зеки і правозахисники стверджують, що атмосфера в ізоляторах набагато важче, ніж в інших місцях не таких віддалених - це пов'язано з тим, що в тюрмах і колоніях діють хоча і неписані, але все ж закони, і устоявся більш-менш придатний для нормального життя побут.
У СІЗО тривалий час (а відсидка там часом триває роками) людині витримати складно. «Умов для життя тут зовсім немає, - розповідає Вітько, - матраци діряві, на вигляд їм уже півстоліття. Камера площею 40 кв. м призначена для 22 осіб ».
Букалов запевняє, що такі умови утримання підслідних не змінюються в Україні десятиліттями. Хоча в кожному ізоляторі є і «елітні» камери - без грибка на стінах і важке повітря.
З царських і радянських часів не стала лише образним виразом і тюремна баланда. Вітько і його співкамерники відмовлялися приймати казенну їжу і жили тільки за рахунок передач з волі. Втім, харчоблок Лук'янівського СІЗО, відкритий для відвідування, зустрів Корреспондент апетитним запахом. На обід готували розсольник і кашу з м'ясною підливою. Співробітники ізолятора запевнили, що це пахне та сама їжа, яку їдять в'язні, а також і самі співробітники пенітенціарної служби.
Тюрма і сума
Утримання сотень тисяч зеків нині накладно для держави, а для кожної окремої особистості в'язниця - важке випробування, вважає Букалов, вітаючи істотне зменшення числа в'язнів. Скорочення наповненості пенітенціарних установ повинно спричинити за собою оптимізацію їх мережі.
Протягом двох тижнів з моменту офіційного звернення Корреспондента в Міністерство юстиції чиновники так і не змогли прокоментувати хід реформи і кричущі факти і інциденти в СІЗО і колоніях, описані в статті. А експерти можуть поки лише здогадуватися про плани влади.
Реформа вже почалася, стверджує Євген Нецветаев, начальник відділу моніторингу пенітенціарних установ в адміністрації Уповноваженого з прав людини. Він озвучує прийняте в жовтні 2015 го Верховною Радою постанову, згідно з яким планується ліквідація СІЗО в центрах Києва, Одеси і Львова.
Однак, на думку Нецветаева, процедура цього процесу продумана поверхнево. Влада хоче ліквідувати старі ізолятори, не згадуючи про розробку нових. Це відіб'ється насамперед на підслідних: поки не з'являться сучасні СІЗО за межею міста, їх будуть перевозити в місця позбавлення волі в інші області, припускає експерт.
«Слідчому буде складніше виїжджати на допит, виникнуть труднощі з вивезенням до суду, спілкуванням з близькими», - продовжує Нецветаев.
При цьому слідчі ізолятори, на відміну від розвантажити зон, залишаються забитими людьми, як оселедцем в бочці.
«Пам'ятаю, як нас заганяли по 80 чоловік в баню. Там було всього чотири душа, і через годину всіх виганяли, хоча хтось залишався в милі і з шампунем на голові », - згадує Легендарний сцени з життя в Лук'янівці.
Колишній ув'язнений Віталій Лозовський, просидівши в 11 різних слідчих ізоляторах України і Росії, вважає, що якщо пенітенціарну систему не реформує уряд, то це зробить за нього час.
Багатьом тюремним замкам по 150-200 років - вони руйнуються на очах. «У Львові дуже давнє будівлю. А в Чернівцях в цьому приміщенні за все 200 років ніхто не робив ремонт », - розповідає Лозовський.
У більшості старих слідчих ізоляторів з самого початку не було прогулянкових майданчиків. У Львівському і Хмельницькому СІЗО ув'язнені можуть подихати свіжим повітрям тільки на даху.
Крім реструктуризації будівель та перерозподілу засуджених, в пенітенціарній системі можуть з'явитися приватні в'язниці. Про такі плани не раз заявляв заст. міністра юстиції Гія Гецадзе.
Букалов вважає цю ідею небезпечною: мовляв, такі в'язниці узаконять рабство. «Це спроба заробити на засуджених на шкоду тому, з якою метою вони туди відправлені, - міркує експерт. - А вони туди відправлені, щоб відбувати термін покарання, а не заробляти гроші для власника ».
Втім, тюремний бізнес вже існує в нинішніх зонах, причому вельми вигідний: зони звільнені від податків, мають пільги на комуналку, держава і громадськість ззовні практично не контролюють тамтешнє виробництво і дотримання трудового законодавства, запевняє Букалов. На сьогоднішній день в колоніях діють близько 100 підприємств, на яких працюють приблизно третину відбувають покарання людей.
«У колоніях працюють, як свого часу раби на плантаціях Південної Америки, - зазначає Легендарний, - по 12-14 годин на добу. Ув'язнені навіть цемент руками місять. А зменшення кількості безкоштовних працівників невигідно для системи ».
На в'язнях держава намагається заробити навіть в дрібницях, підкреслює Букалов. Наприклад, після змін в кримінально-процесуальному кодексі в 2014 році держбюджет взяв на себе забезпечення харчуванням, взуттям та одягом засуджених.
Однак через півроку в правилах внутрішнього розпорядку колоній з'явилося положення, згідно з яким гроші за харчування повинні відніматися з зарплат і пенсій зеків, стверджує Букалов. Таким чином, за підрахунками експерта, майже за два роки тюремники відняли у засуджених близько 100 млн. Грн.
Узаконену корупцію в пенітенціарній системі глава правозахисного об'єднання Синдикат Євген Чепелянскій бачить також в її спайці з правоохоронними органами. Він наводить зовсім свіжий приклад Олексіївської виправної колонії № 25 в Харківській області. Її колишні засуджені, яких регулярно били охоронці аж до того, що вони потрапляли у важкому стані в лікарні, намагалися залучити своїх кривдників до відповідальності. Однак харківська прокуратура не знайшла складу злочину в діях співробітників зони.
«Тому до реформи я ставлюся скептично: для того, щоб вирішити якусь проблему, її потрібно спочатку визнати», - підкреслює Чепелянскій.
Легендарний більш оптимістичний. Під час своєї відсидки він зауважив зміни, нехай і косметичні: скоротилося максимальний час знаходження в карцері з півроку до трьох місяців, передачі можна тепер передавати без обмежень, а не раз в два місяці, як раніше.
«Тому, я думаю, що зміни будуть, якщо не з моральних прагненням, то за прагненнями в західний світ», - сподівається Ігор.
Букалов таку реформу - коли відбуваються зміни час від часу - називає повзучої.
«Зміни дуже незначні, вони радикально не змінюють ситуацію, - резюмує експерт. - Те, що є на сьогодні, знаходиться на дуже низькому рівні».
