Олександр Красовицький, генеральний директор видавництва Фоліо, відповів на питання про Книжкового Арсеналу - 2016.Об це повідомляє корреспондент.net.
1. У чому принципові відмінності Книжкового Арсеналу - 2016 від торішнього? Чи можна по його результатам сказати, що украінці стали більше читати?
- Є кілька відмінностей. По-перше, нових книг в цьому році менше, ніж у минулому. І якщо пересічний читач, побачивши асортимент виставки, вигукне: "Ой, як багато книг!", То профессіонали книжного ринку скажуть: "Як мало нового!". Для нас, видавців, зараз кожна нова книга - знакова. По-друге, зросла якість продукції українських видавців - стали краще і дизайн, і поліграфія. Це сталося, тому що книжковий ринок сокращаетсяі на ньому залишився досить вимогливий покупець. Йому важливіше якість, ніж ціна. Третя відмінність полягає в тому, що в цьому році трапився перелом - київським читачеві стало все одно, якою мовою читати - російською чи українською.
2. Тобто видавати книги українською мовою стало вигідно?
- Можу сказати, що частка україномовних читачів зростає щороку на 1,5-2%. І цей темп незмінний.
3. Часто читачі скаржаться, що ціни на нинішньому Книжковому Арсеналі були на порядок вищі за торішні. Чи багато хто з тих, хто прийшов на виставку, купили книги? Чи більше було таких, хто хотів познайомитися з авторами, поспілкуватися з однодумцями, але вирішив не витрачати гроші?
- У порівнянні з минулим роком ціни зросли на 25-30%. це природне підвищення, тому що книжковий бізнес не відразу реагує на стрибок долара. Я можу припустити, що в цьому році ціни виростуть ще на 30%. Що стосується рівня покупок, то в цьому році тих, хто прийшов купити, було більше, ніж в минулому.
4. Черги на Книжковий Арсенал -2016 вселяють надію на те, що Україна починає більше читати. Це так? І чи всі з тих, хто придбав книгу на виставці, прочитує її? Можливо, вони роблять покупку лише тому, що відвідувати Арсенал стало модно? І, нарешті, чи можна судити про любов українців до книги тільки по жителям столиці?
- Упевнений, купуючи книги, люди розраховують їх прочитати. Але потім початковий порив проходить і деякі з них забувають про покупку. Однак той факт, що у нас взагалі з'явилася мода ходити на Книжковий Арсенал і купувати книги, - це дуже добре. І дійсно вселяє надію. Торкнеться ця мода всієї України? Потрібно розуміти, що в більшості європейських країн книги читають, як правило, в столиці двох великих містах. Украінана цьому тлі - далеко не в гіршому становищі.
У нас Харків поки більш читає, ніж Львів, хоча він динамічніше розвивається в цьому напрямку. Багато читають в Дніпропетровську, Вінниці, Івано-Франківську.
На жаль, в Одесі кількість проданих книг на душу населення прагне до нуля. А в таких містах, як Чернігів та Черкаси, слово «книга» взагалі, по-моєму, незнайоме людям. При цьому у нас досить багато читають в райцентрах. Мабуть, в маленьких містах у людей більше вільного часу. Правда, там вважають за краще іншу літературу. Провінції не потрібні актуальні новинки, там в основному цікавляться російськими романами і детективами за низькими цінами.
5. Книговидання в Україні поки не вийшло на рівень надприбуткового бізнесу. Чи є у нього перспективи, враховуючи зростаючий інтерес споживача до книг?
- Цього не трапиться, поки в країні не з'явиться законодавство по боротьбі з електронним піратством.До тих пір книги не будуть бізнесом ні для видавців, ні для авторів, ні для торговців. Піратство в музиці, літературі, комп'ютерних програмах та іграх вбиває інтелектуальну сферу.
На жаль, реальних кроків у вирішенні цієї проблеми я поки не бачу. Було кілька законопроектів про посилення відповідальності за порушення авторських прав, які провалилися на рівні Кабміну. Ще два зараз розглядають у комітетах Верховної Ради. Але жоден з них не покладає відповідальності на споживачів краденої продукції. А поки українці вважають піратський контент прийнятним і не відчувають своєї відповідальності за те, що відбувається, проблему не вирішити.
