Ми вже в плюсі, так як змогли розширити пул постачальників нафти і позбутися від російської залежності. Але можна ще й непогано заробляти на переробці і транспортуванні чорного золота. Про це повідомляє УБР.
Сезон дешевої нафти, від якого страждають країни, чия економіка зав'язана на продажу чорного золота, може виявитися вигідним для держав, що не надто власними нафтовими запасами, в тому числі, і України. Адже коли ціни на мінімумі, прибутковість нафтової промисловості зміщується з видобутку в переробку і транспортування. Причому, чим дешевше ресурси, тим більше можна заробити на їх переробці, нафтохімії, трубопроводах і танкерному флоті.
Шанс для переробників
Україна має всі умови для того, щоб обернути світова нафтова криза собі на користь. Адже у нас є п'ять НПЗ, правда, поки що простоюють, а також логістика. Мережа українських нафтопроводів завантажена лише на 30%.
Єдиний в країні великий нафтопродуктопровід Мозир-Ужгород взагалі був зупинений колишнім російським власником. Завантаження двох портових терміналів з перевалки сирої нафти, станом на початок 2016 року, не перевищувала 15-17%. Нафтопродуктові термінали в цілому працювали із завантаженням в 60%, а з перевалки зрідженого нафтового газу (LPG) - в 70%.
Варто зазначити, що на момент старту низьких цін на нафту в Україні майже не працював ринок найпопулярнішого в наш час традиційного замінника нафтової сировини для ТЕС, транспорту і хімії - зрідженого природного газу (LNG).
Цей сегмент виглядає зразком відкладеного зростання. Термінал по імпорту LNG українська влада не може побудувати майже десять років: заважають корупційні схеми і внутрішня конкуренція. Якби ціни на нафту залишалися високими, така ситуація тривала б і далі. Зараз у даного ринку з'явився шанс.
За незаповненим потужностям наша країна лідирує в Східній Європі. Українська влада поки не поспішають користуватися періодом низьких цін для пожвавлення сектора переробки та логістики. Було заявлено лише кілька планів, та й ті експерти називають віртуальними.
До них, зокрема, відносяться наміри підключити китайську Cinopec до реконструкції Херсонського НПЗ, сприяти продажу компаніям Socar або Proton Energy одного з приватних українських портових терміналів та ін.
Наші сусіди поводяться куди спритнішим. Один з останніх прикладів - завершена 12 квітня угода китайської CEFS China Energy Co. Ltd. з купівлі 51% акцій компанії KMG International NV (KMGI), колишнього дивізіону міжнародної торгівлі казахстанської державної компанії "КазМунайГаз". Вона концентрує свої сировинні потоки в портах Батумі і Констанца.
Інвестор придбав пакет у великому румунському НПЗ і мережу з більш ніж 1,1 тис. АЗС, які працюють в Румунії, Молдові, Болгарії, Франції та Іспанії під брендом The Rompetrol Group і Dyneff. Вартість угоди перевищила $ 680 млн. Вона увійшла в число найбільших в Східній Європі за останнє десятиліття і ще раз підтвердила, що ажіотаж в секторі транспорту та переробки нафти поширюється на всі регіони світу, незалежно від того, мають у своєму розпорядженні вони власними запасами чорного золота чи ні.
І країни Східної Європи змагатимуться між собою в сегменті переробки і транспортування нафти до тих пір, поки вона раптом знову не стане занадто дорогою, чого в найближчій перспективі не передбачається. Виграють ті, хто встигне краще сусідів структурувати ринок і наростити фінансовий потенціал корпорацій: MOL в Угорщині, PKN Orlen і Lotos - в Польщі, OMV- Petrom в Румунії і т.д.
Нові постачальники
Для України є ще один плюс від низьких цін на нафту, і цей бонус навіть більш реальний, ніж можливість заробити на переробці. Йдеться про диверсифікацію поставок нафти і нафтопродуктів в нашу країну і позбавленні від залежності від російського ресурсу, на який ми орієнтувалися понад півстоліття.
Колишня логістика базувалася на географічній пріоритетності поставок "схід-захід" і "північ-південь". Нині падіння цін і зростання конкуренції між продавцями нафти змінює пріоритети. А будь-які зміни, як відомо, це додаткові інвестиції.
Так, в 2015 р Угорщина і Хорватія знайшли нові джерела поставок в іракському Курдистані і Туреччини, і завершили роботу над реверсом нафтопроводу Adria, що йде з Рієки до Братиславі. До цього реверс не могли провести більше 10 років.
Польща в свою чергу, в листопаді 2015 травні 2016 рр. змогла розширити число імпортерів нафти і LNG за рахунок Саудівської Аравії та Катару. Литва почала приймати танкери з LNG з Норвегії та Близького Сходу. І це всього за рік-півтора низьких нафтових цін.
Україна за цей час змогла зробити головним постачальником нафти Казахстан. Чорне золото з цієї країни йде танкерами з приватного міжнародного терміналу в Новоросійську, і далі залізницею на один з двох працює в країні Кременчуцький НПЗ. Інший - Шебелинський НПЗ - також почав імпорт сировини з Казахстану.
Україна також нарощує імпорт нафтопродуктів з ринків, які раніше були для нас практично недоступними через високі ціни, які роблять переробку нерентабельною. Було поставлено, зокрема, близько 0,4 млн т нафтопродуктів з Туркменістану та Ізраїлю. І розширення пулу постачальників буде тільки продовжуватися.
