Перші 23 року в Україні не було по-справжньому незалежного центробанку. НБУ був одним із співучасників української гіперінфляції початку 1990-х, яка виявилася більшою, ніж у всіх східноєвропейських країнах. А аж до 2015 року Нацбанк допомагав Кабміну приховувати реальний дефіцит бюджету, що стало однією з причин повної розбалансування державних фінансів і значної девальвації гривні.

20 березня 1991 Верховна Рада тоді ще Української РСР прийняла Закон про банки і банківську діяльність, який встановлював правила роботи банківської системи на наступні 8 років - як виявилося, і для незалежної України. Цей закон особливо важливий для України тому, що він визначив роль центробанку - майбутнього Національного банку.

Згідно з дослідженнями, чим вище незалежність центробанків (тобто здатність їх керівництва приймати політично незалежні рішення), тим вище їх ефективність в боротьбі з інфляцією, що, в свою чергу, корелює з подальшим реальним зростанням ВВП. В Україні про незалежність НБУ, який став правонаступником центробанку СРСР, годі й говорити.

У новому Законі все було з точністю до навпаки. Стаття 14 цього закону прямо говорила: "Національний банк організовує і реалізує через банківську систему касове виконання державного бюджету республіки. За рішенням Верховної Ради Української РСР Національний банк може надавати Міністерству фінансів Української РСР кредит на загальних підставах".

Таким чином, по суті, цей закон підпорядковував центробанк України Міністерству фінансів і Верховній Раді. Саме він і став однією з головних причин гіперінфляції на початку 1990-х, що зробила руйнівний вплив на економіку молодої держави, добробут жителів і, можна припустити, психіку багатьох українців.

Джерело: VoxUkraine.