У Національному банку України заявляють, що власник банку «Михайлівський» Віктор Поліщук поширює недостовірну інформацію про продаж фінустанови та погодження такого продажу регулятором, повідомляє Укрінформ.

«31 жовтня в програмі «Гроші» телеканалу «1 + 1» власник банку «Михайлівський» Віктор Поліщук заявив, що продав банк «Михайлівський» до визнання його неплатоспроможним Національним банком України, а тому, начебто не має ніякого відношення до шахрайських дій, які були здійснені в «Михайлівському» 19-20 травня 2016 року. Крім того, Поліщук заявив, що угода з продажу банку була узгоджена Національним банком. Ця інформація не відповідає дійсності і є маніпуляцією з боку пана Поліщука, спробою уникнути кримінальної відповідальності за доведення банку до банкрутства», - йдеться в повідомленні.

У Нацбанку відзначають, що згідно із законом власник банку повинен завчасно повідомити Національний банк про намір відчужувати належну йому істотну участь. Таке повідомлення Національний банк отримав від Поліщука тільки 23 травня 2016 року, про що свідчить відмітка канцелярії регулятора. При цьому саме таке повідомлення датоване 6 травня, тому в НБУ є підстави вважати, що воно було датовано «заднім числом», інакше важко пояснити, чому воно надійшло в НБУ тільки через два тижні після підписання.

Нагадаємо, що саме 23 травня НБУ відніс банк до категорії неплатоспроможних, а шахрайські операції відбулися в банку напередодні, ще 20 травня. Крім того, оновлену структуру власності з відображення «продажу» банк «Михайлівський» направив в НБУ також лише 23 травня (в електронному вигляді) та 24 травня (в паперовому вигляді) - на той час в банку вже працювала тимчасова адміністрація. Це все також підтверджується даними електронних систем обліку документів НБУ і відмітками канцелярії.

У НБУ відзначають, що після придбання Поліщуком істотної участі в банку навесні 2015 роки жоден інвестор більше не подавав документи на придбання істотної участі в банку «Михайлівський». Таким чином, Нацбанк зауважує, що заяви Поліщука не відповідають дійсності і є тільки спробою уникнути відповідальності за доведення банку до банкрутства.