Голова ПАТ «Укрзалізниця» Войцех Балчун в Україні стикнувся з незвичним для нього укладом і з поняттями «смотрящих» за бізнесом і «господарів», пише «Економічна правда».
Говорячи про перші дні роботи в УЗ в інтерв'ю Ліга.net, поляк сказав:
«Те, що я побачив, спричинило когнітивний шок. Якщо порівнювати з роботою подібних компаній у Польщі й країнах Західної Європи, тут система працює на 100% інакше: інша корпоративна культура, ментальність, традиція й зовсім інший правовий устрій. Для іноземця, який потрапив у таку дійсність, це надзвичайно складно».
«За кілька тижнів після початку роботи я зрозумів, що громадська думка на моєму боці й уболіває за мої результати. З іншого боку, багато господарських кіл усередині й за межами УЗ виступили проти», – додав Балчун.
Приблизно за два місяці роботи він почав розуміти, як функціонує система: «Цим людям важливо було захистити власні інтереси... Ми зіткнулися з дуже складною ситуацією навіть у самих, здавалося б, прозаїчних і простих питаннях».
За словами Балчуна, у відомстві говорили, що призначення рокера на посаду помилка, і що його «скоро не буде» там – і тому складно було здійснювати зміни.
Балчун зазначив, що без більшості в правлінні неможливо брати відповідальність, а в правління взяли двох експертів, запропонованих ним, – Марека Залісного й Іренеуша Василевськи.
«Оскільки я запропонував у правління двох свої експертів, хтось вирішив, що потрібно додати в правління людей, щоб не втратити контроль над УЗ. У якийсь момент склад правління збільшили до 9 членів. Завдяки підтримці прем'єр-міністра нам все ж вдалося зберегти правління у складі 7 членів. Але однаково люди, які прийняті за моєю рекомендацією, – це лише два члени правління», – сказав чиновник.
«Після спроби розширити склад правління була спроба ще одного удару по нас. Її мета –обмежити наші можливості з наймання директорів і начальників. Таким чином, з одного боку в нас запитували, де реформи, а з іншого – намагалися обмежити можливості приямати рішення. Така ситуація тривала до грудня 2016 року», – заявив Балчун.
Тоді було узгодження на рівні наглядової ради. «Ми отримали можливість діяти відповідно до статуту. Із цього моменту ми почали приймати такі рішення, які були досить ефективними», – розповів він.
На запитання, чи нав'язували йому людей у правління чи на топ-посади в УЗ, Балчун відповів дипломатично: «Якби мені дозволили зробити корективи у складі правління, я б це зробив».
«Коли я сюди приїхав, я зіткнувся з двома поняттями, які до кінця ще не вивчив. «Смотрящі» – це перше, і друге – це коли говорять, що в Україні в усіх є свої господарі. Для мене це дивна ситуація», – заявив поляк.
«Коли я бачу, що рішення одного з топ-директорів фірми не до кінця відповідають інтересам фірми – тобто він до певного часу працював добре, на користь УЗ, але коли рішення порушують інтереси когось третього, він виявляється не на стороні УЗ – такий підхід шокує», – сказав Балчун.
«У Польщі, особливо у великих держкомпаніях, також існують різного роду неформальні зв'язки. Але все-таки рідко буває, щоб людина відкрито виступала проти інтересів фірми, у якій вона працює. Бо усвідомлює, що за це їй загрожує кримінальна відповідальність. У цьому полягає принципова різниця між двома системами», – заявив він.
Балчун сказав, що не зустрічався із Владиславом Лебедем, Станіславом Лесніковим і Сергієм Шутом, не чув про Андрія Альошу, яких ЗМІ називали «смотрящими» за УЗ.
Він зізнався, що в його кабінеті висить картинка з інтернету про корупційні зв'язки в УЗ: «Я не можу до кінця ідентифікувати роль зазначених там панів і спосіб їхнього впливу на фірму. Я можу лише дбати про те, щоб усі процедури, пов'язані із закупівлею товарів, замовленнями, проводилися максимально прозоро й об'єктивно».
«У нас у компанії проводять перевірки СБУ, у нас є департамент безпеки, працює КРУ, у нас постійний контакт із прокуратурою, НАБУ. Це їхня компетенція. Я вже говорив, що я не буду прокурором», – заявив Балчун.
Він також вважає, що коли в наглядову раду «Укрзалізниці» увійдуть незалежні члени з міжнародних кіл, «елемент політичного впливу на УЗ буде меншим, хоча він, звісно, повністю не зникне».