Гроші в складчину
На українському ринку риби та морепродуктів структура екс-власника банку «Форум» Леоніда Юрушева відноситься до основних гравців-старожилів. За матеріалами «БізнесЦензор»
Донедавна головна компанія-імпортер риби у бізнесмена називалася "Скандинавія", як і належний їй в Києві холодильний склад, розташований на Столичному Шосе, 100.
Тепер цей склад іменується "Атлантік". Леонід Юрушев володіє ним через венчурний фонд "Унібудінвест". Решта пов'язаних з рибою активів бізнесмена являють собою з юридичної точки зору абсолютно розрізнене господарство.
Наприклад, у Бердянську знаходиться другий холодильний склад імпортера риби, який разом з потужностями на Столичному шосе дозволяє зберігати 36 000 тонн продукції.
Бердянська фірма "Скандинавія-Фіш" записана на місцевого жителя Андрія Ошеку. На її сайті – інформація про історію столичної "Скандинавії", географії її імпорту, асортимент і про те, що основні поставки компанія проводить через морський порт Бердянська.
У 2007 році "Скандинавія" вирішила зводити ще один склад. Будувала його під Києвом, у Софіївській Борщагівці на двох ділянках загальною площею 5 га У 2010 році під новий склад зареєструвалося юрособа – ТОВ "Логістик Центр "Скандинавія", пізніше перейменоване в "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
Серед його власників зараз фігурують британські офшори Tactical Business LLP і Clifford Alliance LP, а також київська фірма "Бипродукт" Івана Горбова та Наталі Лінь.
Будівництво закінчили в другій половині 2011 року. На території "Арктики" площею понад 20 000 кв. м організували митний склад, цех по переробці риби добовою потужністю 15 тонн і торговий павільйон для роздрібної торгівлі.
В "Арктиці" відкрилося також відділення "Златобанк", який фінансував його споруду. Власником банку виступала Олена Якименко, багаторічний топ-менеджер Леоніда Юрушева, на той момент президент компанії "Скандинавія".
До продажу Юрушевим банку "Форум" в 2008 році німецької групи Commerzbank, Якименко працювала в ньому на посаді віце-президента. Незабаром після угоди з німцями вона заснувала "Златобанк", що дало привід злим язикам називати Якименко лише номінальним власником фінустанови.
Як би там не було, але на будівництво складу в Софіївській Борщагівці "Златобанк" виділив у жовтні 2010 року $7,7 млн, отримавши в заставу його нерухомість та майнові права на 100%-ну участь у "Торгово-логістичному комплексі "Арктика".
З огляду на той момент родинні зв'язки банку та імпортера риби, ці забезпечення можна було б порахувати формальністю. Тим не менш, борг перед "Златобанк" послужив приводом для імпортера риби просити в "Ощадбанку" 100 млн. грн на його рефінансування.
Для отримання позики в державному банку "Арктика" і "Златобанк" розірвали в жовтні 2014 року укладений раніше іпотечний договір. Через місяць нерухомість логістичного центру, яку сторони оцінювали в 561,4 млн грн, пішла в заставу "Ощадбанку". "Арктика" в погашення боргу перевела банку Якименко отримані від "Ощаду" 100 млн грн.
Кримінальна справа на рибі
Новий виток історія зі складом отримала в травні 2015 року, коли Нацбанк ухвалив рішення ліквідувати "Златобанк", а уповноважений Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) в цій фінустанові Валерій Славинський визнав договір про розірвання іпотеки між "Златобанк" і "Арктикою" нікчемним.
Це дало підставу Славинскому домагатися стягнення нерухомості в суді, паралельно клопочучись про визнання аналогічного договору з "Ощадбанком" недійсним.
У листопаді 2015 року Славинський звернувся до генпрокуратури із заявою про вчинення колишнім менеджментом банку кримінального правопорушення. Звинувачення стосувалися, насамперед, Олени Якименко, яка, незважаючи на визнання "Златобанку" 13 лютого 2015 року неплатоспроможним, до 3 червня 2015 року залишалася головою його наглядової ради.
За твердженнями Славинського, протягом 2011-2015 рр. Якименко на пільгових умовах видала 66 кредитів афілійованим компаніям на суму понад 3,5 млрд. грн. Серед одержувачів були споріднені їй рибні фірми.
Напередодні введення тимчасової адміністрації банк як правило втрачав заставлене під ці кредити майно. Наприклад, фірма "Атлантік" Леоніда Юрушева вивела з забезпечення "Златобанк" 7-кімнатну квартиру площею 432 кв. м і два машиномісця у скандальній висотці на Грушевського, 9а.
Фірма "Бакалія Трейд" - 11 га землі в селі Стоянка Києво-Святошинського району та розташований на них торгово-розважальний центр площею 5 404 кв. м. Там знаходиться зараз один із магазинів "Рибний світ "Океанія" вартістю 62,9 млн. грн.
ТОВ "Рибний будиночок" вивів з-під забезпечення банківський вклад на $3 млн., і т. д.
У заяві до правоохоронців уповноважений ФГВФО описав поширену в Україні схему виведення інсайдерських активів шляхом заліку однорідних вимог, в результаті чого кредитний портфель "Златобанк" зменшився на 441,6 млн. грн.
Сам Фонд у квітні 2015 року для виплат за зобов'язаннями "Златобанк" видав банкруту позику на 360,8 млн. грн. З початку процесу ліквідації банку гарантовані виплати його вкладникам обійшлися ФГВФО ще в 471,5 млн. грн.
В цілому, за підрахунками уповноваженого, виведення банку з ринку обійшовся державі в 4,1 млрд грн.
"Сума виведених Якименко Е. А. грошових засобів і активів була б достатньою для покриття всіх витрат, пов'язаних з ліквідацією і виведенням з ринку "Златобанк", - стверджує Славинський у своєму зверненні до генпрокуратури.
Наразі ж основні активи, наявні у "Златобанк", як розповіли в ФГВФО, це кредити на 2,1 млрд грн, видані колись десяти спорідненим банку фірмам. У частини з них немає будь-якого забезпечення, навіть формального.
Тому після їх оцінки, вартість боргів впала до 118 млн. грн. Станом на січень, кредити безуспішно виставлялися на аукціон чотири рази.
У листопаді 2015 року Славинський скаржився на відсутність реакції з боку правоохоронних органів.
Кримінальне провадження за фактом незаконних дій менеджменту банку та привласнення його майна поліція відкрила в кінці лютого 2016 року, але поки справа до суду не довела.
"Ощад" позбавили застави
У червні 2015 року уповноважений ФГВФО "Златобанке" розв'язав справу в господарському суді Київської області про визнання недійсним договору про розірвання іпотеки з "Арктикою" і визнання "Златобанк" заставодержателем нерухомості.
Аналогічний позов подав в суд і співвласник складу – фірма "Бипродукт" – стверджувала, що передання складського майна "Ощаду" відбулася без згоди попереднього іпотекодержателя – "Златобанк", договір з яким на той момент залишався в силі.
Рішення про передачу майна в заставу держбанку було прийнято на загальних зборах учасників "Арктики" 26 вересня 2016 року, а іпотечний договір з "Златобанк" сторони розірвали тільки в жовтні 2014-го, що, на думку юристів позичальника, робить це рішення незаконним.
Положення "Ощадбанку" в суперечці ускладнювало і та обставина, що під нерухомість "Арктики" "Златобанк" кредитував ще дві пов'язані компанії – "Пашкивочка" і "Пашковка", зареєстровані за фактичною адресою складу.
На момент розірвання іпотечного договору зі "Златобанк", борг "Пашкивочки" перед ним становив 54,7 млн грн, "Пашкивки" - 124,2 млн грн.
Сама "Арктика" заборгувала банку 185,4 млн грн. Тобто сумарно зобов'язання перед "Златобанк", які були забезпечені нерухомістю складу, становили 364,3 млн. грн. Боржники заборгованість не обслуговували.
На початку 2014 року пул кредитів "Златобанк", зокрема кредити "Пашкивки" і "Пашкивочки", "Златобанк" заклав Нацбанку для отримання близько 1 млрд грн. рефінансування.
Регулятор видав банку Якименко його двома траншами: в лютому 2014 року – 750 млн грн, у березні 2014 року – 175 млн грн.
Виходило, що розірвавши в жовтні 2014 року іпотечний договір без узгодження з Нацбанком, "Златобанк" знецінив закладені регулятору кредити.
З іншого боку, як з'ясувалося потім в суді, договір з Нацбанком був настільки незграбно складено, що в ньому неможливо ідентифікувати закладені і забезпечені іпотекою кредитні договори.
У документі немає ні переліку, ні реквізитів. Крім того, за деякими закладеним Нацбанку кредитами термін закінчення ще не настав, наприклад, за "Пашкивочке" він був продовжений до 31 серпня 2019 року.
В активну боротьбу за борги "Арктики" державний Ощадбанк включився тільки в серпні 2016 року, почавши в господарському суді Київської області процес по стягненню з "Торгово-логістичного комплексу "Арктика" 137, 6 млн грн і його нерухомості.
У жовтні для визначення ринкової вартості складу суд призначив проведення експертизи, що затягнуло подальший розгляд справи на невизначений час.
Тим не менш, побоюючись, що держбанк все-таки випередить його, уповноважений Фонду "Златобанке" клопотав про арешт майна складу.
В серпні 2015 року Славинський звернувся до столичного господарського суду за стягненням з "Арктики" 175,5 млн грн та майнових прав на 100% участь у ній.
Вимагаючи заарештувати активи боржника, уповноважений звернув увагу суду на те, що "Арктика" влітку 2016 року змінила реквізити та місце реєстрації (фірма "переїхала" на вулицю Олени Теліги, 41).
Компанія почала корпоративну тяжбу і судовий тяжбу з фірмою – орендарем "Нагваль–Фіш", що, на думку уповноваженого, може серйозно ускладнити стягнення з неї будь-яких боргів.
На даний момент учасники "Арктики" оскаржують як кредитні відносини з "Ощадом", так і свої зобов'язання перед "Златобанком".
Відбиваючись від кредиторів, добилися перших успіхів: за позовом "Бипродукта" суд першої інстанції 8 лютого визнав іпотечний договір між "Ощадом" і "Арктикою" недійсним.
