Штрафи накладаються головою Державної інспекції з питань праці, його заступниками, начальниками управлінь та відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Як і обіцяли раніше, після повернення Миколи Азарова з відпустки на сайті Урядового порталу почали з'являтися тексти раніше ухвалених постанов. Так, серед них постанова Кабміну «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення» № 509 від 17.07.2013 р.

Цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачених ч.ч. 2 – 7 ст. 53 Закону «Про зайнятість населення». Зокрема, передбачаються штрафи у таких випадках:

- невиконання роботодавцем протягом року квот для працевлаштування громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість;

- здійснення суб'єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без відповідного дозволу;

- ненадання або порушення порядку надання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відомостей про працевлаштованих ним осіб; тощо.

Встановлюється, що у разі виявлення під час перевірки підприємства або роботодавця ознак порушення законодавства про зайнятість населення посадова особа Держпраці або її територіального органу складає акт, а уповноважена посадова особа не пізніше ніж через десять днів з дня його складання приймає рішення про розгляд справи про накладення штрафу.

Справа розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення. За ініціативою порушника термін розгляду справи може бути продовжений, але не більше ніж на десять днів. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі раніше складеного акту приймає рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках, один з яких залишається в Держпраці або її територіальному органі, а другий – надсилається протягом трьох днів підприємству або роботодавцю, щодо якого ухвалено постанову, або видається його представнику, про що на ньому робиться відповідна позначка, завірена підписом такого представника.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня ухвалення постанови про його накладення, про що підприємство або роботодавець повідомляють Держпраці або її територіальному органу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена в судовому порядку.

Штрафи, неоплачені добровільно, стягуються у судовому порядку:

- територіальними органами Держслужби зайнятості на підставі матеріалів справи, які передані їм територіальними органами Держпраці (за штрафами, передбаченими ч. 2, 5, 6 ст. 53 Закону про зайнятість населення);

- територіальними органами Держпраці (за штрафами, передбаченими ч. 3, 4, 7 ст. 53 Закону про зайнятість населення.

На думку фахівців, «розпорошеність» механізмів штрафування за двома різними нормативними актами (штрафи на роботодавців і рекламодавців – згідно з Порядком, а адміністративні штрафи на їх же посадових осіб – відповідно до наказу № 390) додає процесу необґрунтованої складності. Набагато конструктивніше було б об'єднати обидва механізми штрафування, а також механізм проведення перевірок в одному нормативному акті.