Мораторій на продаж земель сільгосппризначення в Україні існує вже понад 15 років, і півроку тому його в черговий раз продовжили до 2018 року
Мотивували просто: після скасування мораторію селяни продадуть свої землі за безцінь і швидко залишаться ні з чим, повідомляє Comments.UA.
А знамениті українські чорноземи потраплять в руки іноземців, які все найкраще відвезуть у свої країни, а у нас влаштують «голодомор». Між тим прихильники скасування мораторію стверджують: у той час як зараз вітчизняні агрохолдинги орендують землю за копійки і ні копійки не вкладають в інфраструктуру, іноземці не тільки платили би реальні гроші і вкладали кошти в розвиток галузі, але і в рази підняли б врожайність.
Вічне питання
Однією з умов МВФ, на яких нам дали мільярд, є земельна реформа і це, мабуть, єдиний пункт, який не викликає одностайного відторгнення експертів. Більшість економістів, підприємців, пайовиків, іноземних кредиторів виступають за введення обороту ринку сільгоспземель. Економіст Олександр Охріменко пояснює: це на сьогодні практично єдиний реальний драйвер зростання української економіки. Але віз і нині там.
За словами експертів, Україна є світовим рекордсменом за термінами земельної реформи, якій вже стільки ж років, скількі нашій незалежності. 10 років країна не могла зважитися навіть на те, щоб дозволити продаж теоретично, а тепер мораторій на продаж сільгоспземель продовжується 16-й рік!
Пояснення завжди напоготові – турбота про народ. Мовляв, селяни поки не готові до відкритого ринку землі, та іноземні олігархи скуплять всі землі за безцінь. Економісти заперечують: сказавши «А», кажіть вже й «Б», і забороніть українцям продавати квартири. А то раптом і їх скуплять іноземці!
Згідно зі ще однією популярної страшилкою, після того, як землю скуплять олігархи, вони будуть диктувати ціни на продукти всій країні. Експерти кажуть, що ця теорія не витримує ніякої критики: сьогодні агрохолдинги і так контролюють сотні тисяч гектарів. Крім того, ніхто не заважає передбачити законодавчі обмеження – наприклад, не більше 200 га «в одні руки».
А агрохолдинги – проти!
В останній раз мораторій продовжили у зв'язку з тим, що не запрацював закон про обіг сільськогосподарських земель. Та і як він міг запрацювати, коли він навіть не розроблений? І це притому, що Україна брала зобов'язання перед МВФ внести його в парламент ще до кінця вересня 2016-го!
Про кого ж так переймаються депутати, раз за разом відтягуючи відкриття ринку? Головними противниками скасування мораторію виступають великі агрохолдинги, яким вигідно орендувати землю у селян за копійки.
За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в середньому по країні власники паїв у 2016-му отримали 1093,4 грн. за гектар. При цьому цифри по регіонах відрізняються більш ніж втричі. Найбільш високою виявилася орендна плата в Полтавській (2243,2 грн/га), Черкаській (2215,5 грн/га) і Харківській (1603 грн/га) областях. Дешевше всього користування землею обходилося в Київській (533,4 грн/га), Закарпатській (596 грн/га) і Тернопільській (672,3 грн/га) областях.
Це копійки порівняно з цінами на сільськогосподарські землі в сусідніх країнах та країнах ЄС. У східній Європі ціни коливаються в межах $1-5 тис/га, в більшості західноєвропейських країн – $15-30 тис./га, а найвищі ціни зафіксовані в Мальті та Нідерландах – більш $60 тис. за гектар.
Мізерна вартість оренди в Україні пояснюється просто: продати свою землю пайовики не можуть, а здати в оренду більше нікому. Більше того: багато орендодавців «живих грошей» не бачать, оскільки отримують плату «натурою» - частиною врожаю.
Неважко спрогнозувати, що після відкриття ринку чимало власників паїв виставлять на продаж землі. А у агрохолдингів немає коштів щоб купити її, ні щоб платити після продажу ринкову ціну за оренду. Адже якщо селяни матимуть можливість вибору, ціна та орендна плата неминуче зростуть. Тому протидія з боку найбільших агрохолдингів цілком зрозуміла.
Втім, справа не тільки в них. Поки працює мораторій, працюють і численні схеми тіньових продажів. Наприклад, змінюється цільове призначення землі і вже після цього ділянка виставляється на продаж. Або, скажімо, з'являється фіктивний борг під заставу земельного паю і за рішенням суду земля передається «кредитору». І тут свій чималий інтерес мають чиновники і судді.
Особиста справа кожного
Що стосується розмов про те, що відразу після відкриття ринку всі українські землі підуть за безцінь, то вони серйозно перебільшують масштаби проблеми. За даними Союзу землевпорядників України, поки продати землю готові лише 10-15% власників. Причому експерти вважають, що ці цифри завищені і зумовлені лише тим, що довгі роки оборот землі штучно стримувався мораторієм. Фахівці наводять у приклад ринок нерухомості, де за рік продається/купується не більше 2% об'єктів, і кажуть: приблизно такі ж цифри слід очікувати і на земельному ринку.
Щодо «безцінь» теж все не так просто. По-перше, дослідження показують, що за 1-2 тис. доларів за гектар свою землю мало хто готовий продавати. По-друге, кажуть експерти, це все ж особиста справа кожного.
- Земля як різновид майна повинна і може бути предметом угоди купівлі/продажу, - вважає юрист Андрій Вигиринский. – Припустимо, хтось продасть землю дешево – і що? Вивезуть її? Ні. Вона залишиться на тому ж місці, але замість того, щоб простоювати, на ній буде організовано виробництво. А це - робочі місця, бюджет, інфраструктура, зростання ВВП і т. д. Крім того, володар права власності – не дитина, і має повне право визначати долю свого майна. Якщо він дурний, йому все набридло і він хоче прямо зараз отримати за землю $500, щоб поїхати в Єгипет, то чому суспільство повинно йому це забороняти робити? Тим більше, що поруч із ним живе сусід, який думає не про Єгипті, а про те, що він з'єднає дві ділянки, оцінить їх, візьме кредит на покупку техніки і запустить виробництво.
Сьогодні цей майбутній фермер не може придбати ділянку у сусіда, ні використовувати землю як заставу, продовжує Вигиринський. Ціль його права власності полягає в тому, щоб отримувати мізерну орендну плату і тихо радіти, що у нього щось є. А то і зовсім передати землю в обробку холдингу на 49 років, тим самим зв'язавши себе зобов'язаннями на все життя.
- Кажуть, що іноземці - це погано. А наші холдинги - це добре? Тому питання не в тому, «хто?», а в тому, «як?». Повинен бути ефективний механізм контролю за дотриманням власником правил, норм і нормативів використання землі, і контролювати потрібно однаково і наших, і іноземців. Аж до позбавлення права власності на користь держави або продажу через аукціон, якщо діяльність власника завдає шкоди.
На думку аналітика ГК «Телетрейд» Сергія Шевчука, головне, на що потрібно звернути увагу, - це законодавча база з регулювання земельного ринку.
- Згідно з українським законодавством, як тільки з'являться нові земельні правила, мораторій, що діє з 1 січня 2016 року, автоматично буде анульовано, - нагадує аналітик. - Тому не потрібно ні скасовувати, ні продовжувати мораторій – необхідно терміново ввести нормальний закон щодо ринку землі. Як тільки з'явиться повноцінний земельний ринок, в економіку країни почне входити іноземний капітал, в аграрний сектор прийдуть нова техніка і технології. Все це призведе до збільшення врожайності і прибутку, створення нових робочих місць, зростанню професіоналізму співробітників, які будуть не махати лопатами, а стежити за цифрами на екрані і натискати потрібні кнопки. А село, нарешті, отримає нове демографічне дихання, адже тепер молоді люди не будуть тікати з села в місто.
Так, погоджується Шевчук, у великих агрохолдингів можуть виникнути проблеми через те, що пайовики почнуть забирати свої землі, просити більшу ціну за оренду і т. д. Однак у кінцевому підсумку це суттєво вдарить по їх виручці.
Втім, на жаль, поки що все це тільки мрії, які можна і потрібно здійснювати, але все буде залежати від нюансів в законі, який ще тільки належить розробити нашій владі.
