Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ПКУ для юридичної особи платника єдиного податку третьої групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій) матеріальній або нематеріальною формою, визначеною п. 292.3 ПКУ, пише buhgalter911.com.
Згідно ст. 296.1.3 ПКУ платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ПКУ.
Юридичні особи - платники єдиного податку ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат (п. 44.2 ПКУ).
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 року № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу коштом внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Невраховані основні засоби, виявлені за результатами інвентаризації, призводять до зростання власного капіталу юридичної особи, тому вважаються доходом платника єдиного податку третьої групи, однак вимагають достовірного визначення його оцінки.
Наказом Мінфіну від 25.02.2000 року № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» (далі - П (С) БО 25).
Юридичні особи - суб'єкти господарювання, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ПКУ, і застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, з метою складання фінансової звітності визнають доходи та витрати за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п. 10 П (С) БО 25).
Підпунктом 2.2 п. 2 розділу II, п.п. 1.1. п. 1 розділу III П (С) БО 25 визначено, що в статті балансу «Основні засоби» наводяться залишкова та окремо первісна (переоцінена) вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (в дужках). До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу.
Облік основних засобів і нематеріальних активів, а також нарахування амортизації здійснюються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну від 27.04.2000 року № 92 (далі - П (С) БО 7), та положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» затвердженим наказом Мінфіну від 18.10.1999 року № 242.
У той же час п. 8 розділу I П (С) БО 25 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, можуть обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості.
Відповідно до норм п.7 П (С) БО 7), придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства / установи за первісною вартістю.
Однак у зв'язку з тим, що основні кошти не були враховані, витрати, з яких складається первісна вартість відповідно до п.8 П (С) БО 7, не можуть бути достовірно визначені. Фактично такі об'єкти визнаються як безоплатно отримані.
Пунктом 10 П (С) БО 7 встановлено, що первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П (С) БО 7.
Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання при звичайних умовах на певну дату (п. 4 П (С) БО 7).
З огляду на зазначене, до складу доходу юридичної особи - платника єдиного податку включається вартість необлікованих основних засобів, визначена за справедливою вартістю на дату їх виявлення за результатами інвентаризації.
