Час від часу виникає питання про переведення працівника з роботи за сумісництвом на основне місце роботи без зміни займаної посади. Це трапляється, коли працівник працював за сумісництвом, а потім звільнився за основним місцем роботи і хоче, щоб місце роботи за сумісництвом тепер стало його основним місцем роботи, пише ligazakon.

Мінсоцполітики вважає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП, і в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р № 9 передбачено, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації або посади, визначеної трудовим договором.

У зв'язку з цим, якщо працівник залишиться працювати на тій же посаді в межах підприємства, то переклад в розумінні ст. 32 КЗпП, не може бути застосований.

Отже, Мінсоцполітики вважає, що в такому випадку працівника доцільно звільнити з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, враховуючи вимоги ст. 24 КЗпП.

Перелік підстав для звільнення працівника зазначено в статтях 36 - 41 КЗпП.

Крім цього, працівник може бути звільнений на підставі п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р № 43.

Лист Мінсоцполітики від 18.10.2017 р № 446/0 / 22-17 / 134