Практика свідчить, що строк корисного використання об'єкта ОЗ супроводжується тільки суб'єктивними оцінками. Норма пп. 14.1.138 ПКУ оперує терміном «очікуваний строк корисного використання (експлуатації)». Ні податкове, ні бухгалтерське законодавство не містить якихось алгоритмів чи критеріїв визначення цього строку. У будь-якому разі пам'ятайте: встановлення строку експлуатації – предмет тільки професійного судження. Жодного регламентованого порядку тут немає. Очікуваний строк корисного використання (експлуатації) – це, по суті, не максимальний строк, протягом якого певний ОЗ можна використовувати за призначенням, а строк, протягом якого СГД вважає, що буде його використовувати. Тобто такий строк залежить ще й від наміру самого СГД.

Норми п. 145.1 ПКУ прописують мінімальні строки експлуатації з погляду податкового законодавства. У податковому обліку амортизація об'єкта ОЗ нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, чітко регламентованого для кожної групи ОЗ пунктом 145.1 ПКУ. У бухобліку такої прив'язки до мінімального строку немає. На практиці керівництву підприємства легше і в бухобліку керуватися строками, прописаними у п. 145.1 ПКУ. Наприклад, і в бухгалтерському, і в податковому обліку прописати для автомобіля строк використання п’ять років. Така можливість зазначена в п. 26 П(С)БО 7: «Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу)».

Основні фактори для визначення строку корисного використання, зазначені у пп. 145.1.3 ПКУ:

1) очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

2) фізичний та моральний знос, що передбачається;

3) правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

У п. 24 П(С)БО 7 встановлено ті самі фактори визначення строку корисного використання. Можна зауважити, що зазначені фактори є доволі розмитими і неконкретними. З огляду на різноманіття ОЗ, під цю категорію факторів може потрапити все що завгодно.

Зверніть увагу, з 16.07.2012 р. наказом Мінфіну від 31.05.2012 р. № 658 до П(С)БО 7 були внесені зміни. Саме з тієї дати нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання, який встановлюється підприємством у розпорядчому акті при визнанні об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). До цієї дати вимоги фіксувати строк корисного використання ОЗ у розпорядчому акті (наказі) не було.

Отже, на нашу думку, мінімальний строк корисного використання визначається наказом керівника підприємства з урахування майбутніх економічних вигід. Таке рішення оформлюється наказом керівника, новий строк експлуатації заноситься в інвентарну картку основного засобу (ОЗ-6) та враховується при розрахунку амортизаційних відрахувань у податковому обліку з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Якщо збільшення строку експлуатації не очікуються, то залишаємо його без змін (на дату такої дооцінки). Якщо ж керівництво вирішить збільшити строк корисного використання об’єкту основного засобу, то таке рішення оформлюється наказом.