Визначення поняття товарного кредиту дане в пп. 14.1.245 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI: товарний кредит передбачає передачу права власності на товари покупцю при укладанні договору або під час фактичного отримання покупцем товарів незалежно від часу погашення зобов’язання.
Об’єктом оподаткування ПДВ, згідно з пп. «а» п. 185.1 ПКУ, визначені операції платників податку, місце постачання яких розташоване на митній території України, та на товари, які передаються на умовах товарного кредиту.

Якщо платник податків проводить операції з поставки товарів, які ст. 185 ПКУ визначені як об’єкт оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, що надаються такому платнику податків у вигляді простого або переказного векселя чи інших боргових інструментів, випущених покупцем або третьою особою, базою оподаткування буде договірна вартість, визначена у порядку, який встановлений у п. 188.1 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя; а за відсотковими векселями – така сама договірна вартість, що збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, які мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя (п. 189.7 ПКУ). Якщо товари постачають згідно з договором товарного кредиту, умови якого передбачають виплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування відповідно до умов укладеного договору (п. 187.3 ПКУ).

Виходячи із вказаного, коли між сторонами укладається договір купівлі/продажу за умов товарного кредиту, який передбачає відстрочку кінцевих розрахунків на визначений термін та під відсоток, то за такі товари у їх продавця база оподаткування ПДВ визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшена на загальну суму відсотків, які визначені договором, незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків.