Згідно з п. 27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від 26.09.2001 р. № 1266, якщо за останні дванадцять місяців жінка мала стаж більше шести місяців, але на підприємстві пропрацювала менше одного місяця, то розрахунковий період визначатиметься за фактично відпрацьований час (календарні дні) до настання страхового випадку.
Відповідно до п. 29 цього ж Порядку, якщо протягом останніх дванадцяти місяців до настання страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, застрахована особа не сплачувала шість місяців страхові внески, то для розрахунку допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами середня заробітна плата визначатиметься виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище від подвійного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, яка встановлена законом у місяці, в якому настав страховий випадок.
У п. 30 вказано, якщо особа працювала за сумісництвом, то за кожним місцем роботи середня заробітна плата має бути розрахована окремо. Також окремо за кожним місцем роботи визначатиметься і розрахунковий період. У випадку роботи за сумісництвом загальна заробітна плата, з якої розраховують виплати, не повинна бути більшою за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.
