Визначення терміна «сумнівний борг» міститься в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237. Це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Порядок розрахунку і створення резерву сумнівних боргів викладено в п. п. 8–10 П(С)БО 10. Згідно з п. 8 П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:
застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості – величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів;
застосування коефіцієнта сумнівності – величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
Крім того, приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до П(С)БО 10.
Підприємство самостійно обирає метод нарахування резерву сумнівних боргів та у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності, про що зазначається в наказі про облікову політику підприємства.
Аналіз дебіторської заборгованості та розрахунок резерву сумнівних боргів здійснюються суб’єктом господарювання на кожну дату балансу. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.
Нарахування суми резерву сумнівних боргів відображається за дебетом субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» у кореспонденції з кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Нарахована сума резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Суб’єкти малого підприємництва, зазначені у пп. 2
п. 2 розділу I П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39, можуть не створювати резерв сумнівних боргів, а визнають відповідні витрати в періоді їх понесення. Зокрема:
суб’єкти малого підприємництва, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства, а саме юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи (відповідно до пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України з урахуванням положень п. п. 44.2 та 44.3 ст. 44 ПКУ);
суб’єкти малого підприємництва, що відповідають критеріям мікропідприємництва (середня кількість працівників не перевищує 10 осіб та річний дохід не перевищує суму, еквівалентну €2 млн, визначену за середньорічним курсом НБУ).
Зазначені вище суб’єкти господарювання самостійно вирішують, створювати резерв сумнівних боргів чи ні, про що зазначають в наказі про облікову політику.