Як повідомляє РИА Новости з посиланням на китайське новинне агентство Сіньхуа, з китайського міста Мохе (провінція Хейлунцзян, Північно-Східний Китай) з першого січня нового, 2018 року, в КНР введена в комерційну експлуатацію друга гілка російсько-китайського нафтопроводу. Його мета - прокачування російської трубопровідної сирої нафти по території Китаю для комерційної експлуатації. Як повідомив генеральний керівник компанії Petro China Pipeline Company Цзян Чанлян, друга гілка буде пролягати паралельно першій. Проект "є запропонованою Китаєм ініціативою" Один пояс, один шлях "і" спрямований на поглиблення енергетичної співпраці між Китайською Народною Республікою та Російською Федерацією ".
Ця гілка дозволить наростити продаж російської трубопровідної нафти на територію Китайської Народної Республіки з 15 вже теперішніх до 30 планових мільйонів тонн нафти російської марки ESPO на рік. Це, звичайно, не так багато в порівнянні з загальними обсягами (близько 80% російської нафти та газового конденсату відправляються на експорт морем), особливо якщо врахувати, що за підсумками 2017 року Росія стала найбільшим постачальником сирої нафти до Китаю, випередивши Анголу і Саудівську Аравію.
Щодобові обсяги російського нафтового експорту в КНР знаходяться на рекордній позначці в 6,3 мільйона тонн, демонструючи зростання на рівні 60% в порівнянні з 2016 роком.
По-перше, тут мова йде про "внутрішні провінції", де з появою трубопроводу конкурентів у російській нафтової марки ESPO (з урахуванням вартості доставки) взагалі не буде.
А по-друге, оскільки маються на увазі постачання з "внутрішньої Росії" у "внутрішні провінції Китаю", то на багато разів знижуються ризики доставки. А це в умовах нинішнього нестабільного міжнародного положення, якщо дивитися хоча б на пару десять років вперед, і для Російської Федерації, і для Китайської Народної Республіки чи не найважливіше.
І багато в чому саме це, крім чисто економічних міркувань, і підштовхнуло свого часу російський уряд ще за часів путінського прем'єрства схвалити угоду з Китаєм про співпрацю в нафтовій сфері, яка передбачає будівництво відгалуження від нафтопроводу Східний Сибір - Тихий океан на Китай. Відповідні контракти були підписані в 2010 році між Китайською національною нафтогазовою корпорацією (China National Petroleum Corporation), "Транснафтою", "Газпромом", "Лукойлом" і "Роснефтью".
Первісна проектна потужність - 15 мільйонів тонн - встигла подвоїтися, і в перспективі проекту вже зробленими роботами зовсім не обмежуються. І справа тут не тільки в тому, що китайцям потрібна нафта і безпечні маршрути її транспортування (море - це добре і дешево, але є нюанси з точки зору глобальної безпеки). Росії, у свою чергу, необхідно розвивати гігантські, багатющі, але поки вкрай малонаселені - та що там, майже безлюдні, - простору Східного Сибіру. І кращого драйвера, ніж розширення геологорозвідки, нафтовидобутку і транспортування, автоматично тягнуть за собою інфраструктуру, на першому етапі тут якось навіть і придумати щось важко. Досить сказати, що тільки для забезпечення електроенергією об'єктів нафтопроводу ССТО протягом тільки перших двох років потрібна прокладка понад 800 кілометрів ЛЕП і будівництво 14 об'єктів мережі.
Тому, попри те, що вести переговорами з китайською стороною завжди важко, одна за одною проблеми, що стоять перед двома країнами, нехай важко і компромісно, але взаємовигідно вирішуються.
