Українські платники податків ще до ухвалення Закону вигадали низку схем, які можуть допомогти обійти його правила.
Закон про трансфертне ціноутворення (ТЦУ) підписано. Міністерство доходів і зборів отримало нову, сильну зброю для боротьби з виведенням коштів за кордон. Судячи з повідомлень ЗМІ, бізнес розгублено переглядає старі схеми роботи і готується до нових перевірок. Чи потрібно? Чи стане новий закон ефективним інструментом в руках податківців і чи дозволить їм зменшити відтік коштів з України в офшори?
Один з ключових факторів ефективності нового закону – готовність платника податків визнати контрагента пов'язаною особою і розкрити детальні дані його фінансової звітності.
Якщо не зізнається – новий закон дає податковим органам декілька інструментів для боротьби з нечесними платниками. Наприклад, спеціальні правила про контрагентів з «низькоподаткових» юрисдикцій. «Низькоподатковою» визнається юрисдикція, ставка податку на прибуток в якій на 5 і більше відсотків менше ставки податку на прибуток в Україні. Перелік таких юрисдикцій затвердить уряд. Операції з будь-якими контрагентами, розташованими в таких юрисдикціях, прирівнюються до контрольованих.
Проте не варто недооцінювати креативність українських платників податків. Закон ще навіть не був ухвалений, а вони вже вигадали низку схем, які можуть допомогти обійти ці правила.
Прогалини в законі
Наведемо приклад однієї зі схем. Експортер створює дві компанії в низькоподатковій юрисдикції. Перша компанія купує продукцію безпосередньо у нього, а потім перепродує другій компанії з невеликою націнкою. І вже ця, друга компанія реалізує продукцію кінцевим споживачам, залишаючи собі основний прибуток, а платник податків офіційно декларує в якості пов'язаної особи тільки першу компанію. При цьому, використовуючи для цілей трансфертного ціноутворення метод чистого прибутку, він надає до податкових органів всю інформацію про рентабельність першої компанії, і ця рентабельність виявиться цілком у межах норми.
У той же час друга компанія формально не пов'язана з платником, і оскільки не має з ним жодних операцій, то і правила трансфертного ціноутворення на неї не поширюються.
Автори нового закону цілком могли передбачити такий ризик і прописати, що якщо наступні контрагенти в ланцюжку реалізації або закупівлі товарів також пов'язані з українським резидентом, то і такі угоди підпадають під контроль, тому і їх рентабельність потрібно оцінювати в сукупності. Але подібних правил в законі немає.
Звичайно, податкові органи можуть спробувати оскаржити вибір методу трансфертного ціноутворення. Замість оцінки рентабельності контрагента податківці можуть порівняти ціни реалізації товарів між експортером і першою компанією з цінами реалізації подібних товарів на ринку.
Для таких випадків існує інша потенційна лазівка в законі. Український експортер може реалізувати свою продукцію, скажімо, угорській компанії, яка ніяк з ним не пов'язана, але погодилася стати посередником за невелику винагороду. Придбавши товар в українського експортера, угорська компанія перепродасть його з невеликою націнкою пов'язаному з платником податків контрагенту у низькоподатковій юрисдикції, і основна маржа від операції осяде саме в ній. Оскільки сама Угорщина не є низькоподатковою юрисдикцією, а угорська компанія не є пов'язаною компанією, то і правила трансфертного ціноутворення до цієї операції незастосовні. Подібні операції не вважатимуться контрольованими.
Про драконівські штрафи
Як же драконівські штрафи за приховування інформації від податкових органів (5% від суми операції), скажете ви? Здавалося б, такий розмір штрафів повинен відбити бажання приховувати інформацію від податкових органів.
Питання в тому, що такий штраф застосовуватиметься лише у разі неподання звіту про контрольовані операції. Тобто після закінчення звітного року (до 1 травня наступного) платник податку повинен подати до податкового органу звіт з інформацією про всі операції з пов'язаними особами та контрагентами з низькоподаткових юрисдикцій, що підпадають під контроль.
Якщо він приховав інформацію про контрольовану операцію, застосовуватиметься зазначений штраф. Але в тих ситуаціях, що описані вище, – ні. Адже в них експортер не приховує інформацію про контрольовані операції. Просто самі операції під дію закону не потрапляють.
Більш широкі підстави для застосування 5-відсоткового штрафу – такі, які могли б припинити застосування описаних схем, – були прописані в першій версії закону про ТЦУ. Але під час ухвалення закону від цієї норми довелося відмовитися у вигляді поступки податківців українському бізнесу.
Про цілі та засоби
Чи означає це, що, незважаючи на новий закон, окремі представники українського бізнесу зможуть і надалі виводити прибуток в офшори, правильно структурувати зовнішньоекономічні операції?
В Україні є досить великий сегмент бізнесу, який не може собі дозволити використовувати непрозорі схеми. Це міжнародні компанії, публічні українські компанії, акції яких котируються на іноземних біржах. Вони будуть змушені надавати податковим органам повну інформацію і для них правила трансфертного ціноутворення працюватимуть так, як і планувалося.
Ті представники великого бізнесу, що не скуті правилами публічної звітності, дійсно зможуть застосовувати дуже креативні підходи до структурування своїх операцій. Проте навіть незважаючи на прогалини в законі, податківці зможуть відповідати їм не менш креативним тлумаченням закону про ТЦУ. Операції, які за законом не є контрольованими, цілком можуть стати такими згідно з висновками перевірки.
