В "Барометр свободи слова" Інституту масової інформації (ІМІ), на основі якого європейські партнери ІМІ аналізують рівень свободи слова в Україні, потрапляють далеко не всі випадки атак на медіа.

Про це йдеться в публікації "Адвокати свавілля. Хто і як допомагає владі тиснути на українські ЗМІ" видання Страна.ua, пишуть Українські Новини.

Співрозмовники "Країни" в медіасередовищі вважають: багато випадків тиску на журналістів в ІМІ замовчують, тим самим спотворюючи загальну картину.

Найбільш істотне спотворення, на думку авторів, відбувається в розділі моніторингу, що стосується нападів на журналістів і ЗМІ. Інститут - регіональний представник міжнародної журналістської організації "Репортери без кордонів". А головний фактор, який впливає на місце країни в рейтингу зі свободи слова для "Репортерів" - фізичні напади. Тому до них в ІМІ найбільш прискіпливі.

"З моніторингу відсівають все, що можна відсіяти. Одна з хитрощів - випадок хоча і фіксують в "барометр", але переводять в менш важливу категорію (що не стосується застосування фізичної сили) ... Найдивовижніше, що таке спотворення реальності дійсно допомагає ІМІ витягати позиції України в міжнародних рейтингах. Так, в 2017 році Україна зайняла 102-е місце з 180 країн у рейтингу свободи слова від "Репортерів без кордонів". Разом з тим, в порівнянні з результатами 2016 року, Україна піднялася на п'ять рядків вгору. Прес-секретар "Репортери в без кордонів" Ульріке Груска пояснила, що поліпшення позицій України пояснюється "зменшенням насильства проти журналістів", - йдеться в публікації.

Наприклад, в листопаді оператора грузинської телекомпанії "Руставі 2" Тамаза Шавшішвілі з явними порушеннями депортували з України. Сам Тамаз в інтерв'ю "Стране" докладно розповідав, як проходила його депортація: 15 осіб у чорних масках з автоматами, скотч на очах, кайданки, побиття ногами. Цей випадок в ІМІ проходить не в категорії "фізична агресія" (побиття, напади), що з урахуванням обставин справи було б логічно, а в розділі "юридичний тиск". При тому, що спецпризначенці застосовували силу до журналіста, заклеїли очі скотчем, побили, таємно і силою вивезли з України і заборонили в'їзд, не обґрунтувавши причини.

Аналогічним чином в ІМІ поступили з інцидентом, коли в Миколаєві в липні минулого року депутат вдарив дверима журналіста інтернет-видання "Свідок.інфо" Андрія Прокопенка, намагаючись виштовхнути його з кабінету ногою - його включили в категорію "Перешкоджання журналістській діяльності".

"Інший спосіб, який часто використовують в ІМІ, щоб не включати в моніторинг нападу на журналістів, - вказувати, що вони нібито постраждали не як журналісти, а як громадські активісти. Мовляв, навіть якщо когось побили, це були приватні розборки, що не мають до журналістської діяльності відносин", - пише видання.

Багато випадків насильства проти журналістів структура Оксани Романюк просто ігнорує. Так, в ІМІ не вважали за потрібне внести в перелік злочинів проти преси випадок в селі Ходосівка, де невідомі побили журналіста проекту "Стоп корупції", коли він проводив своє журналістське розслідування. Лікарі діагностували у 24-річного журналіста забиття м'яких частин голови, травму шиї, закриту травму грудної клітини.

З окремими журналістам і ЗМІ ІМІ працює вибірково, відзначаючи їх лише коли ситуація набуває потужний резонанс. Наприклад, в "Барометрі" немає відомостей про напад на Руслана Коцабу, журналіста "NewsOne", в травні 2017 року, коли націоналісти намагалися зламати йому камеру і мікрофон в Маріїнському парку. Але ось випадок, коли боєць "Правого сектора" Олексій Бик ударив Коцабу при виконанні журналістських обов'язків в грудні 2017 го, ІМІ в свій моніторинг уже вніс. Точно так само роблять в ІМІ з новинами, які стосуються "Страни". Навіть якщо вони виходять на міжнародний рівень.

Часто ІМІ дає новини на своєму сайті про те, що журналіста жорстоко побили, але в моніторинг за поточний місяць цей випадок не включають взагалі. Як, наприклад, в ІМІ поступили з жорстоким побиттям відеооператора видання "20 хвилин Житомир" Руслана Мороза 10 червня 2017 року. Він отримав численні травми середньої тяжкості і струс мозку. До того ж журналіста ще й пограбували - викрали техніку і обладнання: відеокамеру, фотоапарат і карти пам'яті. Ні гаманця, ні мобільного телефону не взяли - слідство вважало, що причиною нападу стала саме професійна діяльність. Але в ІМІ з якихось причин не вважали за потрібне включати інцидент в "Барометр свободи слова".

Те, що в ІМІ існує якийсь негласний фільтр при моніторингу загроз на адресу ЗМІ, підтверджує глава Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко. Через те що ІМІ необ'єктивно відображає картину з тиском на ЗМІ, в НСЖУ навіть впровадили свій, альтернативний "Індекс фізичної безпеки" - моніторинг нападів на журналістів.

"За 2017 рік ми зафіксували 90 випадків застосування сили. Знаєте, яку статистику подає ІМІ? У нас - 90 нападів, у них - 29. Виходить, ми як би говоримо: подивіться, є проблема. А в ІМІ кажуть: все нормально, ніяких проблем немає", - зазначає Томіленко.

За даними Страна.ua, ІМІ - український партнер міжнародної правозахисної організації "Репортери без кордонів", член і український представник глобальної мережі медіаорганізацій IFEX. З ними також співпрацюють Рада Європи, ОБСЄ, USAID. Перш ніж виступати з заявою на підтримку того чи іншого ЗМІ, на яке влада України чинять тиск, всі вони спочатку консультуються з Оксаною Романюк.

"В ІМІ переконують своїх західних партнерів, що всі ці заяви про порушення прав журналістів фабрикують олігархи-власники ЗМІ, причому найчастіше натякають, що вони нібито проросійські. Це, мовляв, все інсинуації, це спеціально роблять видання, чиїм власникам вигідно завдати шкоди репутації України. Або кажуть, що, мовляв, мова йде просто про звичайні кримінальні правопорушення, тому порушення кримінальних справ проти ЗМІ та їх керівників - це не тиск, а звичайна робота правоохоронних органів. Тому в свої моніторинги вони всі ці випадки не беруть і для Заходу звітують: не хвилюйтеся, у нас все ОК", - пояснює "Стране" принцип роботи ІМІ із західними донорами співрозмовник з медіаспільноти.

"Діяльність цих структур (ІМІ та ГО "Телекритика") вже давно викликала питання у значної частини українських журналістів, які відзначали, що ці експерти не помічають, а іноді і прямо виправдовують тиск влади на ЗМІ, і порушення журналістських стандартів знаходять переважно у опозиційних медіа. Але останнім часом (мабуть, у міру наближення виборів) позиція цих "медіаекспертів" стає все більш відвертою і агресивною", - резюмує видання.