А платники податків - позбутися доступу до правосуддя
Підвищення ставок судового збору відчутно ускладнило доступ українців до правосуддя. Більше за інших постраждали юридичні особи, яким прибрали верхню планку збору для майнових суперечок (була на рівні 4-5 мінімальних зарплат). Тепер за можливість відстояти свою позицію в конфліктах з тими ж податківцями через неправомірні або завищених нарахувань підприємці платять чималі гроші. А ті, у кого цих грошей немає, - зовсім відрізані від правосуддя. Держава розраховує таким чином збільшити податкові надходження, сподіваючись, що багато хто віддасть перевагу заплатити в бюджет, ніж витрачати багато грошей на суд без гарантованого успіху. За словами експертів, зараз ціна питання для держави тут може становити 1,5 млрд грн. Проте влада практично не говорять публічно про те, якими можуть бути фінансові та економічні наслідки такої політики для бізнесу, особливо малого та середнього, який забезпечує левову частку робочих місць в країні.
Своєю думкою з цього приводу з Hubs.ua поділився науковий консультант, заступник начальника відділу забезпечення роботи голови і заступників голови Вищого адміністративного суду України Антон Поляничко.
З 1 вересня 2015 року в Україні підвищилися ставки судового збору для майнових позовів в адміністративному судочинстві. Раніше він становив 2% від майнових вимог, але не більше 4 мінімальних зарплат. Зараз же в законодавстві з'явилося формулювання - «1,5% від ціни позову», а верхня межа платежу зникла.
В українській судовій практиці позови, в яких платники податків оскаржують розмір податкових нарахувань, відносять до майнових суперечок. Тому підприємці, які хочуть оскаржити вимоги податківців, але не в змозі заплатити великий судовий збір, тепер можуть залишитися практично відрізаним від правосуддя. Адже найчастіше 1,5% від тих сум, які вимагають від бізнесу податківці, незрівнянно більше ніж 4 або навіть 100 мінімальних зарплат.
Такі зміни спровокували хвилю скарг від платників податків, для яких ставка в 1,5% занадто велика. Коли суддя адміністративного суду вказує суму збору, яка виявляється занадто великий, вони скаржаться на суддів до Вищої атестаційної комісії та інші органи, намагаючись довести, що їхні претензії до податковим нарахуванням - це суперечки немайнового характеру, за якими розмір судового збору становить 1 мінімальну зарплату.
При цьому на ставки скаржаться не тільки з приводу свіжих позовів, але і старих, оскільки платники податків і раніше вважали, що ми не цілком обгрунтовано визнаємо податкові спори майновими і беремо з них підвищений судовий збір.
Практика віднесення податкових спорів до майновим в Україні склалася вже давно. Коли вона тільки починалася, бізнес досить багато скаржився, але з часом пристрасті вщухли, і люди змирилися. Але тепер, після різкого підвищення ставок, правосуддя значно подорожчало. І багатьох це, природно, не влаштовує.
І Вищий адміністративний суд України, і Верховний суд України вже давно висловилися з приводу того, що податкові спори слід відносити до майнових, хоча в українському законодавстві немає чіткого визначення цього приводу. Європейський суд також не раз висловлювався про те, що податкові спори пов'язані з володінням майном. Там податкові правовідносини розглядають як захист прав на мирне володіння майном. Вимоги за таким позовом захищають майно платника податків від протиправних посягань з боку держави. Отже, є майновий інтерес.
Тому, хоч для українського правового поля питання про характер податкових суперечок і залишається дискусійним, суди не прагнуть відступати від існуючої практики. Тим більше, якщо раптом визнають податкові спори немайновими, платники податків, які сплатили раніше великий судовий збір як для майнового позову, можуть зажадати, щоб їм повернули частину цих грошей. І загальна сума таких виплат, з огляду на велику кількість позовів, виявиться просто величезною.
З іншого боку, змінюючи ставку судового збору для майнових позовів в адміністративному судочинстві, законодавець вніс до Закону «Про судовий збір» формулювання, якої немає в Кодексі адміністративного судочинства України.
Тепер ставка судового збору чомусь повинна розраховуватися від «ціни позову», а не від розміру майнових вимог, як раніше. Але у нас в адміністративному судочинстві немає поняття «ціни позову», воно є лише в цивільному судочинстві.
Через це незрозуміло, яку ж насправді базу встановлює закон для розрахунку судового збору в податкових суперечках? І остаточної позиції з цього питання у Верховного суду України поки що немає.
У той же час важливо розуміти, що в податкових суперечках питання судового збору завжди впливає на права і можливості обох сторін - як бізнесу, так і податківців. Наприклад, зараз хочуть, щоб «податкова» платила судовий збір за подання про стягнення податкового боргу за спрощеною процедурою (зараз судовий збір тут не передбачений - Ред.). Здавалося б, для платників податків це дуже добре, тому що у податківців може не виявитися грошей для сплати цього збору, значить, вони не зможуть стягнути борг. А якщо «податкова» все-таки знайде гроші і платник податків програє в суді? Тоді бізнесмен повинен буде заплатити 110% від витрат, які поніс контролюючий орган.
Тому, на наш погляд, питання зі ставкою судового збору для податкових спорів треба вирішити саме на рівні закону. Вищий адміністративний суд свого часу пропонував встановити окремі ставки для податкових спорів, не прив'язуючись до суми, яка вказана в повідомленні-рішенні Державної фіскальної служби.
При цьому, на наш погляд, обов'язково треба встановити верхню межу платежу. Тому що саме її відсутність головним чином порушує права платника податків, адже без цього обмеження багатьом правосуддя може виявитися просто не по кишені.
Проте, сьогодні законодавець ставить перед собою мету навмисно зменшити кількість податкових спорів. Це прагнення виходить з посилок, які містяться в рекомендаціях міжнародних кредиторів України. Там чітко вказано, що один із шляхів зменшення кількості податкових спорів - збільшення судового збору. Саме тому в травні Верховна Рада підвищила його ставки.
Кредитори прекрасно знають, що в Україні зараз йдуть суди по сплаті податків на суму близько 100 млрд грн. Тому вони кажуть нам: «У вас 100 млрд знаходяться в судах, а податків по спірних справах ви зібрали тільки 9 млрд? А де решта? Судіться? Ні, так не годиться. Треба зібрати якомога більше! »
Більш того, цілком можливо, що в сфері податкових спорів нас чекають зміни, у порівнянні з якими підвищена ставка судового збору може здатися дрібницею. Зокрема, наші кредитори привели розгорнутий аналіз того, як податкові спори розглядаються в країнах ЄС. Виявляється, європейські платники податків спочатку виконують вимоги податківців, платять всі, що вони нарахували, а потім йдуть до суду. Або ж платять не всі, а певну частину. В Україні ж платник податків зобов'язаний сплатити спірні податки лише після того, як отримає рішення суду про те, що всі ці нарахування законні.
Але що ж нам пропонують змінити в Україні? Змусити платників податків виплачувати 30% від нарахованого, якщо вони хочуть оскаржити розмір податкових нарахувань у адміністративному порядку, і 50% - якщо платник податків має намір звернутися до суду. Якщо таке трапиться, то всі розмови про судовий збір уже стануть неактуальними. Нарахували 1 млрд грн? Шукайте 500 млн грн тільки для того, щоб отримати право звернутися до суду! Якщо у вас таких грошей немає, то і в суд піти ви не можете. Виходить, що чим більше податкові нарахування - тим менше доступ до правосуддя.
Представники міжнародних кредиторів говорять про це з усією відповідальністю, вони наполягають, що Україна повинна збирати якомога більше з того, що нараховує податкова, і як можна швидше.
У країнах ЄС такі речі цілком доречні, оскільки там у платників податків є дешеві кредитні ресурси, а повернути гроші, сплачені до держбюджету, дуже легко, якщо для цього є всі підстави. В українських же умовах такі вимоги не що інше, як рейдерське механізм! В Європі давно немає рейдерства, а в Україні все ще є. І рейдери не забудуть скористатися можливостями, які їм надасть такий порядок залагодження податкових суперечок.
В Україні поки що не завершилося первинне накопичення капіталів, не було податкової амністії. Всі ховають не тільки гроші, але і все, що тільки можна заховати. Тому ми не можемо прямо зараз вводити правила, які працюють виключно в цивілізованому суспільстві.
Коли ми спілкувалися з представниками міжнародних кредиторів, вони запитували: «Ось, якщо всі рішення (про нарахування податкових виплат - Ред.), Які виносить податкова, є законними, чи буде добре, якщо платнику податків стане складно їх оскаржити?» Що тут можна відповісти ? Якщо всі рішення законні, це, звичайно ж, добре. Ми намагалися пояснити, що в Україні далеко не всі рішення податківців законні, однак нас відразу ж переривали: «Ні, ось якщо всі рішення будуть законними?» Однак це зовсім не та реальність, яка сьогодні є в Україні.
Зараз у владі ніхто не хоче робити жодних радикальних кроків щодо податкових спорів і судового збору для них. Але якщо це питання підніме громадськість і стане активно просувати можливі шляхи вирішення, то ситуацію можна виправити.
