Про що говорили на нараді у Касаційному господарському суді Верховного Суду з головами судів, пише Судебно-юридическая газета.
12 січня 2018 року була проведена спільна нарада голів місцевих, апеляційних господарських судів та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з питань, які надійшли від суддів першої та другої інстанції щодо застосування Господарського процесуального кодексу України. Усі питання, які надійшли, були узагальнені для відпрацювання єдиних правових підходів.
Перше питання, яке було розглянуто, стосувалось представництва у судовому господарському процесі, зокрема, адвокатів.
За результатами обговорення було звернуто увагу на приписи статті 131-2 Конституції України та пункту 20 частини 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, за змістом яких представництво виключно прокурорами або адвокатами у справах, по яким позовне провадження було порушено після 30.09.2016 року, у Верховному Суді здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції — з 1 січня 2019 року; представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у справах, розпочатих до 30.09.2016 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності — у всіх судових інстанціях без обов'язкової участі адвоката — до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень.
Окрім того наголошено, що, відповідно до частини 5 статті 131-2 Конституції України, законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді адвокатом — зокрема, у малозначних спорах. Зазначена норма продубльована у частині 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим під час наради було звернуто увагу на те, що представництво, як вид правничої допомоги, що здійснюється виключно адвокатом (ч. 2 ст. 16 ГПК), не виключає можливості самопредставництва (ч. 1 ст. 56 ГПК).
Так, згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, участь юридичних осіб у справі можлива через керівника останньої (див. ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України) або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (див. ч. 4 ст. 58 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст.ст. 99, 161, 145 Цивільного кодексу України).
Друге питання, яке було винесено на обговорення, стосувалось визначення дня вручення судового рішення, який в окремих випадках визначено моментом початку дії певних процесуальних строків.
Під час обговорення насамперед звернуто увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомих їм судових проваджень, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень.
Разом з тим відзначено, що це питання потребує спільного визначення з Цивільним касаційним судом, оскільки подібні норми містяться у Цивільному процесуальному кодексі України. Тому це питання підлягає вивченню та доопрацюванню в контексті обох процесуальних кодексів з метою вироблення єдиних правових підходів.
Третє питання стосувалось форм господарського судочинства.
В цьому контексті звернуто увагу на частину 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, яка містить визначення «малозначної справи», а саме:
- справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому зауважено, що із наведеного визначення вбачається, що до «малозначних» судом можуть бути віднесені як справи майнового, так і немайнового характеру.
Разом з тим висловлено думку про те, що місцевий суд в ухвалі про відкриття провадження має одразу вказувати, чи відноситься така справа до «малозначних».
П'яте питання стосувалось змін у господарському процесі щодо участі прокурора.
Звернуто увагу на частину 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, вступити у справу провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, тільки до початку розгляду справи по суті. При цьому за прокурором залишилось право на подання позову, апеляційної, касаційної скарги та заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Також судами апеляційної інстанції було піднято питання щодо порядку проведення підготовчих дій: одноособово чи колегіально.
У статті 267 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підготовчих дій, що здійснюються суддею-доповідачем одноосібно. Це також узгоджується з положеннями ст. 365 Цивільного процесуального кодексу України.
На запитання щодо порядку розгляду апеляційної/касаційної скарги, що надійшла до суду після закінчення апеляційного/касаційного розгляду скарги іншої особи, від особи не була присутня під час її розгляду, під час наради було зазначено, що вказане не обмежується фактом належного повідомлення особи про перегляд. Питання щодо прийняття такої скарги вирішується в загальному порядку з урахуванням встановлених процесуальних строків для подання апеляційної/касаційної скарги та порядку їх поновлення.
Окремо під час наради було обговорено питання щодо порядку і строків розгляду судами першої та апеляційної інстанції справ, провадження в яких порушено до 15.12.2017 року.
Зауважено, що за частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Випадки, коли розгляд справи після набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України починається спочатку, передбачені пунктами 1, 3, 5 Перехідних положень, натомість пункт 9 Перехідних положень таких застережень не містить, а зазначає, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Для визначення стадії, з якої суд повинен продовжувати розгляд справи, слід виходити зі стадії, на якій перебував розгляд справи станом на 15.12.2017 року.
Початок перебігу процесуального строку розгляду справи визначається відповідно до законодавства, чинного на час вчинення відповідної процесуальної дії. Разом з тим, після 15.12.2017 року строки обчислюються на підставі положень нового Господарського процесуального кодексу України з врахуванням періоду часу, що сплинув, та стадії, на якій перебуває розгляд справи.
Також під час наради було обговорено питання способів захисту порушеного права.
За частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Також, відповідно до ч.3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону, і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, умовами застосування ч. 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України є те, що існуючий спосіб захисту є неефективним, є інший спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідний інший спосіб має бути викладений позивачем у позовній вимозі.
