Норми Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р № 1266 (далі - Порядок № 1266) розрізняють поняття: "перебування в трудових відносинах" і " перший день роботи "і застосовуються в контексті закладеного в норми Порядку № 1266, пише buh.ligazakon.

На це звертає увагу ФСС з ТВП у листі від 31.07.2017 р № 5.2-28-1353.

Згідно п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування в трудових відносинах) в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, невідпрацьованих з поважних причин.

Якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної сітки (посадового окладу) або її частини, встановленої в день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

Тому, якщо першим днем ​​роботи працівника, буде день, коли він повинен був у відповідності зі своїм графіком роботи фактично приступити до роботи, тоді середня заробітна плата нараховується відповідно до норм п. 28 Порядку № 1266.

Якщо страховий випадок настав на другий день роботи працівника, розрахунковим періодом будуть календарні дні протягом яких працівник перебував в трудових відносинах перед настанням страхового випадку (п. 27 Порядку № 1266). Але в зв'язку з тим, що працівник перед настанням страхового випадку знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, що є поважною причиною і періоди якої виключаються з розрахункового періоду, тоді нарахування середньої заробітної плати здійснюється відповідно до норм п. 28 Порядку № 1266.