Світ стрімко змінюється. Економіка, енергетика, банківські системи, ринки, технології – вже майже не існує галузей, котрі б залишилися у класичному форматі. Цифрові технології підкорили світ. Країни, які не зможуть вискочити з відпливаючого «титаніка» сталих стереотипів, приречені зустріти свій «айсберг».
Електронні банки почали обганяти традиційні за ефективністю та рядом інших показників. В цих перегонах навіть європейські стабільні фінустанови приречені пасти задніх. Наприклад, Deutsche Bank вже вдвічі дешевший ніж PayPal. Тобто, тенденція зрозуміла. А що вже казати про класичні банки нестабільних та відстаючих у розвитку країн, до числа яких, нажаль, належить Україна…
Велика кількість українських фінустанов ніколи не формувала свої капітали живими грошима. Це були або цінні папери, як їх зараз називають – сміттєві , або формування капіталу відбувалося через видачу інсайдерських кредитів та інших схем. На додачу до цього, лише мізерна частина банків мали повністю розкриту структуру власності. Чи могла така система нормально функціонувати і розвиватися? Напевно, ні.
До кінця 2013 року іноземні інвестори вкладали гроші у цінні папери країн, що розвиваються. Купівля таких акцій мала сенс, але починаючи з 2014 року тенденція змінилася. За 2015 рік відтік капіталуз країн третього світу досяг показника $735 млрд. В основному це сталося завдяки банкам – вони вивели з цих країн $600 млрд.
Відсутність доступу до дешевих кредитів та девальвація валют, частково обумовлена виводом долара з ринків, призвела до просідання економік країн, що розвиваються. І це не криза – це нова реальність. У світі з’являються нові фінансові системи, до яких потрібно адаптувати існуючі.
Україні доводиться нелегко. Воєнний конфлікт, економічні пертурбації, корупція у всіх ланках влади – все це заважає нам ефективно використовувати існуючий потенціал та проводити реформи. Українську банківську систему лихорадить. Уряд та НБУ проводить політику очищення банківської системи, намагаючись відсікти нежиттєздатні структури, але під «гарячу руку» потрапляють і праві, і винуваті, а деякі методи та обрані цілі чистки, викликають цілу низку питань що до професіоналізму керівництва НБУ та доцільності їх роботи.
За минулий місяць НБУ вивів з ринку цілий ряд фінансових установ, серед яких банки «Михайлівський», «Хрещатик», «Фідо банк» і «Смарт банк». Частина українських банків і раніше була збитковою, але зараз НБУ підвищив вимоги до фінустанов, і банкопад невдовзі набере нових обертів. Стратегія НБУ полягає у виведенні слабких гравців з ринку. В першу чергу, це призведе до знищення значної частки малих та середніх банків і виходу на перші ролі великих фінустанов. Чи піде це на користь українській банківській системі? Питання надскладне (для структурованого аналізу не вистачає сталих маркерів, ситуація постійно змінюється). Все залежить від дій регуляторів та реакції власників фінансових установ. На сьогодні, українська банківська система намагається просто вижити, щоб зібрати достатньо сил для розвитку. Головне у цій ситуації – враховувати сучасні тенденції і не відстати від сучасного світу, втративши час. Намагаючись досягти стабільності, ми можемо її набути, але вона виявитися – вчорашнім днем, адже «Титанік» вже розігрів двигуни і зібрався відчалювати.
