№5(28)(2014)

Физическое лицо планирует предоставить по договору займа предприятию наличными 300 тыс. грн. Распространяются ли на такую операцию ограничения по наличному расчету?
С 01 сентября 2013 года вступило в силу Постановление Правления Национального банка Украины «Об установлении предельной суммы расчетов наличностью» от 06.06.2013 г. № 210.
Согласно п. 1 вышеуказанного постановления в течение одного дня предельная сумма наличных расчетов за товары (работы, услуги) между физическим лицом и предприятием по одному или нескольким платежным документам не должна превышать 150 тыс. грн.
То, что финансовая помощь не является расчетом за товары (работы, услуги), ни у кого сомнений не вызывало. Даже налоговики в своих консультациях (ЕБНЗ 109.13) на такой вопрос дали четкий ответ:
«Ограничения предельной суммы, установленные в размере 150 тыс. грн, не распространяются на расчеты субъектов хозяйствования с физичес­кими лицами, которые не связаны с реализацией продукции (товаров, работ, услуг)».
И это совершенно справедливое утверждение.
Однако НБУ в своих письмах на аналогичные вопросы дает немного другие разъяснения, а именно:

• письмо от 14.11.2013 г. № 11-117/22683 – требования по ограничению наличных расчетов между субъектами хозяйственной деятельности и физическими лицами в размере 150 тыс. грн касаются любых материальных и нематериальных благ, которые могут быть оценены в денежной форме;
• в письме от 24.01.2014 г. № 11-116/3159 дается перечень операций, на которые действует 150-тысячное ограничение, и среди них – операции по предоставлению и возврату займов.

Думаю, что налоговики непременно возьмут на вооружение эти разъяснения при проверках кассовой дисциплины. Поэтому рекомендуем вам не рисковать, а лучше оприходовать 300 тыс. грн частями в течение двух дней.

Фізична особа планує продати юридичній особі сертифікат, який отримала в спадок. Чи підлягає оподаткуванню такий дохід?
Відповідно до пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума доходу, яка одержана ним внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), отриманих платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними ст. 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації.
Майновий пай при цьому оформлюється майновим сертифікатом.
Однією з умов неоподаткування доходу фізичної особи, отриманого від продажу майнового сертифікату, є отримання у власність майнового паю в процесі приватизації і продаж такого сертифіката безпосередньо власником паю.
Якщо ж майновий сертифікат продається спад­коємцем, то дохід, отриманий від такого продажу, оподатковуватиметься на загальних підставах.
При цьому юридична особа при нарахуванні (виплаті) фізичній особі такого доходу виступає податковим агентом і зобов’язана утримати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Під час виплати оподатковуваного доходу податок сплачується до бюджету єдиним платіжним документом, інакше банки не приймуть платіжний документ на виплату доходу.
Отже, якщо фізична особа – спадкоємець отримала дохід від продажу юридичній особі майнового сертифіката, то такий дохід додається до загального місячного (річного) доходу платника податку й підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Такий дохід оподатковується на загальних підставах за ставкою 15 % і 17 % (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).

Я приватний підприємець на загальній системі оподаткування. Надаю послуги з утримання собак на період відсутності господарів. Чи повинен я отримати дозвіл від санітарних служб для здійснення такої діяльності?
У чинному законодавстві України діє нормативний акт «Правила тримання собак, котів і хижих тварин у пунктах Української РСР» від 17.06.1980 р. Ці правила поширюються на підприємства, установи, організації, а також на громадян, що тримають собак, котів і хижих тварин у містах та інших населених пунктах України.
У п. 2 зазначених Правил сказано, що підприємства, установи, організації і громадяни – власники собак, котів і хижих тварин зобов’язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх тримання за умови обов’язкового гарантування безпеки людей. У пп. б) п. 2 Правил вказується, що дозволяється тримати собак, котів і хижих тварин у зоокутках, живих кутках з дозволу санітарно-епідеміологічної і ветеринарної служби. Ми можемо вважати готель для собак чимось подібним до «зоокутків» та «живих кутків».
Кліщі, блохи, клопи, які можуть знаходитись у шерсті собак і котів, є рознощиками інфекційних захворювань.
Тому вважаємо, що при наданні послуг з тимчасового розміщення собак обов’язково потрібно дотримуватись чинних санітарно-ветеринарних норм і суб’єкту слід отримати дозвіл (погодження) на здійснення такої діяльності .
Крім того, в пп. 3.1 п. 3 Положення «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками та котами у м. Києві», затвердженого Рішенням Київської міської Ради від 25.10.2007 р. № 1079/3912 зазначається, що утримання собак у куточках живої природи дозволяється у встановленому порядку за погодженням з державними органами санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини.

Для погашения задолженности по договору возвратной финансовой помощи был выдан вексель. Предусмотрена ли законодательством выдача векселя для погашения такой задолженности? Если нет, то какие последствия грозят за выдачу такого векселя?
В первую очередь обращаем внимание, что возвратная финансовая помощь не относится к товарам (работам, услугам). А так как выдавать простые или переводные векселя, согласно ст. 4 Закона Украины «Об обращении векселей в Украине» от 05.04.2001 г. № 2374-III (далее – Закон № 2374-III), можно только для оформления денежного долга за фактически поставленные товары (работы, услуги), кроме финансовых банковских и казначейских векселей, то, следовательно, выдача векселя для погашения возвратной финансовой помощи законодательством не предусмотрена. Кроме того, вексельная форма расчета должна быть обязательно предусмотрена в основном договоре. Исходя из вышеизложенного, вами был выдан «бестоварный» вексель. За такое нарушение, ст. 16312 Кодекса Украины об административных правонарушениях предусмотрена административная ответственность в размере от 400 до 500 НМДГ.
Данная норма также предусматривает административную ответственность за отсутствие в основном договоре формулировки относительно вексельной формы расчетов, а также за указание в векселе суммы большей, чем сумма обязательств по оплате товаров (работ, услуг).
Согласно ст. 5 Закона Украины
№ 2374-III, вексель от имени юридического лица подписывает его руково­дитель и главный бухгалтер (при наличии) или другие уполномоченные лица. Поэтому, несмотря на то что ст. 16312 КоАП не конкретизирует, кто может быть привлечен к административной ответственности, можно предположить, что речь идет о лицах, имеющих право его подписывать. Привлечение к ответственности осуществляется судом на основании протокола об административном правонарушении.
На основании ст. 131 Закона
№ 2374-III в таком же размере штраф может быть применен и к субъекту хозяйствования.
Применить санкции к виновным вправе органы Миндоходов, НБУ, финансовая инспекция, а также НКЦБФР.
Выдача «бестоварного» векселя влечет за собой определенные налоговые последствия.
В соответствии со ст. 4 Закона
№ 2374-III обязательства по оплате за товары (работы, услуги) при выдаче векселя пропадают и переходят в обязательства по уплате векселя. Но если вексель «бестоварный», то обязательства не пропадают, они все равно остаются. И в случае непогашения задолженности в течение срока исковой давности для предприятия, выдавшего вексель, на основании пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 НКУ превращается в безвозвратную финансовую помощь. А для предприятия, получившего вексель, соответственно будет безнадежная задолженность.
Кроме того, если предприятие, получившее такой вексель, впоследствии его продаст, то полученная за него сумма может квалифицироваться как безвозвратная финансовая помощь.

Підприємство «Джерельце» в своїй діяльності використовує телекомунікаційні послуги на постійній основі, які надаються одним і тим самим провайдером протягом довгого періоду. Компанія-провайдер щомісяця надає документ «Рахунок-акт», в якому датою виписки вказує останній календарний день місяця (30 або 31 число). Крім того, в рахунку-акті зазначається, що цей документ є підтвердженням надання послуг за місяць, та вказується зміст послуги – абонентна плата.
Чи можемо ми на підставі такого документа відносити вартість телекомунікаційних послуг до складу витрат у податковому обліку при розрахунку оподатковуваного прибутку?
Відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) надання послуг визнається:

• або відносинами за договором підряду (ст. 837 ЦКУ), тобто одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник – прийняти та оплатити виконану роботу. Приймання та оплата роботи є обов’язком замовника. Отже, необхідною умовою є складання докумен­та, що підтверджує юридичний факт приймання роботи замовником;
• або відносинами за договором про надання послуг (ст. 901 ЦКУ), тобто одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник – сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Законодавством не передбачено обов’язку замовника прийняти надані послуги.

Приймання роботи замовником є правочином. Згідно зі ст. 208 ЦКУ, правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документах, якими обмінялися сторони.
Для бухгалтерського обліку підставою є документ, що відповідає вимогам первинного документа, зокрема містить обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату й місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У Податковому кодексі України (далі – ПКУ) в п. 44.2 зазначається, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням обмежень ПКУ. Підставою для визнання витрат, які включаються для розрахунку об’єкта оподаткування, є первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів (п. 138.2 ПКУ).
Також потрібно мати обґрунтування, що телекомунікаційні послуги використовуються в господарській діяльності, тобто забезпечують отримання доходу (пп. 14.1.36 ПКУ).
Отже, документ «рахунок-акт» за наявності всіх реквізитів первинного документа, підписів зі сторін замовника та виконавця, є документом, який підтверджує приймання робіт (послуг) та фактичне здійснення господарської операції, зокрема для цілей застосування п. 137.1 та п. 138.2 ПКУ.

Працівник підприємства, який перебуває у відпустці, вирішив звільнитися у вихідний день. Чи можна приймати працівника на роботу й звільняти його у вихідний або святковий день?
Дуже часто такі питання виникають у відділі кадрової служби тоді, коли працівник у такій ситуації хоче зберегти безперервний стаж, а також коли працівник, наприклад, не хоче виходити на роботу з відпустки або лікарняного.
Питання щодо прийняття та звільнення працівників регулює Кодекс законів про працю України, яким не передбачено вимоги щодо початку або закінчення трудових відносин саме в робочі дні тижня, не заборонено приймати на роботу або звільняти у вихідний день.
Вихідні дні – різновид часу відпочинку працівників, передбачений трудовим законодавством, яке по-різному регулює порядок надання вихідних днів на підприємствах різних видів, залежно від виду діяльності та характеру організації виробничого процесу. На підприємствах, які працюють цілодобово та мають робочі зміни щодня незалежно від категорії працівників, вихідні та святкові дні можуть бути робочими. Згідно зі ст. 69 КЗпПУ, «на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації». Таким чином, на підприємствах, в організаціях умови трудового до­говору з працівником можуть передбачати початок його роботи у вихідний день (для чергування, заміщення відсутнього працівника або якщо перша його зміна припадає, наприклад на неділю, святковий або неробочий день). Отже, за необхідності підприємство може прийняти працівника на роботу в суботу, неділю, святковий або неробочий день.
Немає заборони й звільняти працівників у їх вихідний день (якщо, звичайно, є підстави для такого звільнення). Згідно з п. 2.26 Інструкції № 581, днем звільнення вважається останній день роботи. Разом з тим, для випадку звільнення в день, коли працівник не працював, у КЗпПУ передбачена навіть спеціальна норма порядку проведення розрахунків із працівником, який звільняється. Згідно зі ст. 116 КЗпПУ, якщо працівник у день звільнення не працював, то призначена йому при звільненні сума має бути виплачена не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Можливість звільнення останнім днем відпустки, тобто в день, коли працівник не працював, прямо передбачена і в ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
Звертаємо увагу, що при звільненні у вихідний або неробочий день слід дотримуватися всіх організаційно-правових гарантій – зокрема й щодо видачі в день звільнення трудової книжки та копії наказу про звільнення для уникнення конфліктних ситуацій.

Касир нашої фірми видає з каси кошти для здійснення розрахунків із постачальниками товарів – юридичними особами. При заповненні видаткових касових ордерів (далі – ВКО) в реквізиті «Видати» він зазначає назву постачальника, в реквізиті «Підпис одержувача» ставить підпис особа, яка отримала кошти, та зазначаються дані документа, що посвідчує особу одержувача. Чи правильно касир заповнює реквізити ВКО? Якщо ні, то які можливі негативні наслідки?
Для початку звернемося до Постанови НБУ № 637 від 15.12.2004 р. Згідно з п. 3.6. цієї Постанови, касир здійснює видачу готівки тільки особі, вказаній у видатковому документі.
Якщо особа не має змоги власноручно поставити підпис у видатковому касовому ордері або відомості, то видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України.
Враховуючи, що юридична особа не може ставити підпис, це має робити фізична особа, яку така юридична особа довіреністю уповноважує отримати належні їй готівкові кошти.
У разі видачі готівки з каси особі за дорученням у реквізиті ВКО «Видати» після зазначення одержувача готівки, бухгалтер (або відповідальна особа) вказує прізвище, ім’я і по батькові особи, якій довірено отримати готівку. Довіреність залишається в касира й додається до ВКО.
Як передбачено ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органа юридичної особи. Довіреністю є письмовий до­кумент, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. Довіреність має містити наступні реквізити: дату видачі та термін дії, повну назву юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, прізвище, ім’я та по батькові повіреного (представника), паспортні дані повіреного та місце його проживання; дії, які повірений уповноважений вчиняти (наприклад: отримати належні довірителю готівкові кошти від зазначеної організації у чітко визначеному або зазначеному максимальному розмірі, що виплачуються відповідно до вказаної підстави). Оскільки довіреність залишається в касира, доцільно оформити разову довіреність на кожне отримання коштів.
При проведенні перевірок виплат з каси контролю­ючими органами відповідно до Методрекомендацій № 210 від 23.04.2009 р. використовуються касові книги, касові ордери, видаткові відомості, банківські виписки тощо. Під час перевірки визначається правильність заповнен­ня всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів та платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей, достовірність підписів одержувачів коштів.
При виявленні під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (п. 3.5 Постанови № 637), сума готівки за такими документами додається до залишку готівки в касі в день оформлення таких документів. Сума за видатковим ордером, підписаним іншою особою, ніж особа-отримувач, без наявності застереження щодо отримання цих коштів довіреною особою, додається контро­люючими органами до залишку готівки в касі. До сум, які перевищують ліміт залишку готівки в касі, застосовується штраф у двократному їх розмірі відповідно до п. 1 Указу № 436 від 12.06.1995 р.

Як відобразити в бухгалтерському обліку вихід учасника з товариства?
Які податкові наслідки з ПДВ?
По-перше, стосовно податкових зобов’язань з ПДВ, все залежить від того, що отримує учасник (грошові кошти або майно).
Якщо його частка в чистих активах товариства виплачується грошима, то ПДВ не нараховується (згідно з пп.пп. 14.1.191, 14.1.185, п. 185.1 ПКУ, оскільки немає об’єкта оподаткування поставки товарів).
Якщо учаснику товариства передають запаси, основ­ні засоби (або нематеріальні активи), це визнається поставкою (пп. 14.1.191 ПКУ). Це аргументується тим, що учасник набуває права власності (володіння).
Згідно з п. 185.1, передача запасів минулому учаснику – це поставка, що оподатковується ПДВ на загальних підставах, тобто за ставкою 20 %, за умови, що на момент поставки ці об’єкти знаходяться на території України (п. 186.1 ПКУ).
По-друге, щодо бухгалтерського обліку на підприємстві можемо відповісти наступне:
Спочатку бухгалтер показує частку чистих активів підприємства, належну учаснику при його виході:
За дебетом 452 «Вилучені вклади й паї», за кредитом 672 «Розрахунки за іншими виплатами» – сума перевищення виплати над номінальною вартістю частки;
За дебетом 401 «Статутний капітал», за кредитом 672 «Розрахунки з учасниками» – номінальна сума частки статутного капіталу.
Передача майна відображається в бухгалтерському та податковому обліку як продаж.

Приклад
ПП «Лілія» прийняло рішення про вихід з ТОВ «Троянда». Вартість чистих активів, належних до виплати ПП «Лілія», – 200 тис. грн. Номінальна вартість його частки в статутному капіталі ТОВ «Троянда» – 80 тис. грн.
За домовленістю учасників частку ПП «Лілія» виплатять у натуральній формі – верстатом. Його первісна вартість, за даними бухгалтерського та податкового обліку, – 140 тис. грн, нарахований знос – 5 тис. грн. Статутний капітал за рішенням власників зменшують.

* Результат продажу об’єкта ОЗ визначають як різницю між його вартістю реалізації без ПДВ (з урахуванням індексації згідно з п. 146.21 ПКУ) і залишковою вартістю: 166 667 грн – (140 000 грн – 5000 грн) = 31 667 грн.