№9(32)(2014)

Для України настали вкрай важкі часи: війна забирає не лише життя кращих патріотів нашої держави, а й потребує значних фінансових ресурсів, які в мирний час ми могли б витратити на розвиток і відродження вітчизняної економіки та промисловості. Як із критичною ситуацією у сфері державних фінансів справляється український уряд, які в керівництва нашої країни є ідеї щодо порятунку української економіки від колапсу, та де держава планує брати кошти на відбудову зруйнованих районів Донбасу й фінансування АТО?

Про ці та інші важливі для нашої країни економічні проблеми журналістові «Незалежного АУДИТОРА» вдалося поспілкуватися з чинним міністром фінансів України Олександром Шлапаком.

Розмовляв: Сергій ШЕВЧУК

Олександре Віталійовичу, ще 21 липня в одному зі своїх публічних виступів Ви заявляли про критичну ситуацію з державним бюджетом України, якому, за Вашими підрахунками, загрожувала «дірка» у 13 млрд грн. Як з того часу змінилася ситуація, і наскільки суттєво покращилося становище нашої держави у результаті останнього секвестрування головного фіндокументу країни?

Так, останній секвестр бюджету на 2014 рік дав змогу вирішити ряд найнагальніших проблемних питань. У нас зараз є додаткові витрати, яких раніше не було, адже зараз ми вимушені враховувати ситуацію на сході України – на потреби зміцнення боєздатності держави було передбачено ряд додаткових видатків. Зокрема, на відновлення зруйнованої інфраструктури Донецької і Луганської областей вже було виділено в сумі 1,9 млрд грн. Але, на жаль, війна ще не закінчилася. І дай Боже, щоб вона припинилася найближчим часом. Але нам вже зараз необхідні гроші для підтримки нашої армії, яку треба пере­озброювати, а ще ж маємо підтримувати тих людей, які повернуться з війни.

Крім того, нами передбачено додаткові ресурси для здійснення видатків, обсяг яких залежить від курсу гривні до іноземних валют. Зокрема – виконання Україною найближчим часом боргових зобов’язань у сумі 1 млрд грн.

Усі ці зміни до бюджету відповідають переглянутому Меморандуму, що сприяло отриманню Україною другого траншу від МВФ.

Що стосується доходної частини, то за період січень-серпень цього року до держбюджету надійшло 97,6 % коштів, це понад 237 млрд грн. Тільки за серпень до бюджету надійшло майже на 1 млрд грн більше коштів порівняно з липнем.

Окрім цього, хотілося б звернути увагу на те, що сьогодні ми почуваємося досить впевнено, щоб сподіватися на виконання бюджету й усіх своїх зобов’язань. Щоправда, про такий сценарій ми можемо говорити за умови, що воєнні дії на сході у найближчий час припиняться. Я вже неодноразово про це говорив і можу ще раз підкреслити: наші казначейські рахунки зараз мають достатньо коштів, щоб розрахуватися перед державним бюджетом і перед місцевими бюджетами до кінця цього року.

Очевидно, що одним з найголовніших моментів для покращення справ із фінансами для України є пошук альтернативних джерел для здійснення запозичень. Які додаткові джерела фінансування розглядає наразі керівниц­тво нашої держави? Чи буде Україна здійснювати запозичення на зовнішніх ринках під держгарантії інших країн, як це було у травні, коли Мінфін отримав $1 млрд під гарантійною «егідою» США?

Звісно, ми б хотіли мати можливість знову здійснити випуск єврооблігацій під гарантію США, однак у цьому питанні все залежатиме від позиції керівництва Сполучених Штатів і часу, коли ми знову отримаємо таке право. Слід зазначити, що вартість запозичення під гарантію США значно нижча, ніж за інших форматів запозичень. У травні поточного року Україна здійснила випуск єврооблігацій строком на 5 років за ставкою 1,844 % річних, що є найнижчим показником дохідності за всю історію випусків єврооблігацій України.

На початку вересня МВФ опублікував ряд поправок до програми кредитування України, де йшлося, зокрема, про зниження обов’язкових обсягів ЗВР України до кінця нинішнього року з $19,2 млрд до $16,2 млрд. У фонді таке рішення пояснюється серйозним відтоком капіталу з України (тільки за перше півріччя 2014 року було виведено близько $2,3 млрд), а також відмовою деяких міжнародних кредиторів (зокрема, йдеться про Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку) фінансувати українські проекти в обіцяних обсягах. У зв’язку з цим, як уряд планує боротися з виведенням капіталу з нашої країни? Чи можна в нинішніх умовах говорити про перспективи покращення інвестиційного клімату в нашій державі?

Співробітництво України з Європейським інвестиційним банком є дуже важливим індикатором для іноземних інвесторів, які прагнуть працювати на українському ринку. Досвід ЄІБ у підготовці та реалізації проектів дозволив вивести відносини України з Банком на якісно новий рівень, що стало можливим завдяки укладенню міжнародних угод з метою реалізації масштабних інфраструктурних проектів. Їх упровадження дозволяє підвищувати надійність роботи гідроелектростанцій, поліпшувати стан автомобільних доріг тощо. Наразі на стадії реалізації у державному секторі знаходяться 5 інвестиційних проектів на суму близько €1 млрд, на стадії підготовки – 4 проекти на суму €500 млн, на стадії ініціації – проекти загальною вартістю €1,9 млрд.

Одним з основних пріоритетів для України є стимулювання притоку інвестицій, необхідних для модернізації та розвитку транспортного та енергетичного сектору, сфери енерго­збереження, модернізації міської інфраструктури, забезпечення населення більш якісними послугами водо- та теплопостачання.

У цілому, мандат Європейського інвестиційного банку на роботу за межами ЄС передбачає 100 % покриття ризику з боку Європейської Комісії.

Однак останнім часом представниками ЄІБ зазначається, що поточні рейтинги України не дозволяють фінансувати нові проекти в Україні без суверенних гарантій. Мова йде про неможливість, наприклад, надавати позики Укрексімбанку, Ощадбанку (ЄІБ класифікує ці установи як суб-суверенний ризик) для подальшого фінансування реального сектора економіки України. Це стримує також і реалізацію проголошених намірів щодо допомоги нашій державі з боку Євросоюзу. Проте, за робочою інформацією ЄІБ, у Євросоюзі з розумінням ставляться до природи утворення наведеної проблематики суверенних рейтингів України, тому Європейський інвестиційний банк звернувся до Європейської Комісії з пропозицією не застосовувати рейтингові обмеження мандату банку виключно по відношенню до України.

Таке рішення Єврокомісії дозволило б у стислі терміни залучити додаткові ресурси українськими держбанками для подальшого фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємств реального сектора економіки (Trade Development Program), інвестицій великих, малих та середніх підприємств у модернізацію існуючих та створення нових виробництв (SME & Mid-Caps InvestmentProgram), поліпшення ефективності використання енергії промисловими підприємствами, розвиток відновлюваної енергетики тощо.

У цілому ж я б відзначив, що співробітництво України з Європейським банком реконструкції та розвитку відбувається в плановому режимі.

Одним з найбільш принципових моментів співпраці України з МВФ є бюджетне фінансування НАК «Нафтогаз України». Чи дійшли сторони згоди з цього приводу? Якою є принципова позиція України, та які обсяги докапіталізації компанії планується здійснити найближчим часом?

Бюджетом на 2014 рік передбачена капіталізація НАК «Нафтогаз України» на суму 96,6 млрд грн. Це досить великий показник, однак ми узгодили його з МВФ, що знайшло своє відображення в останньому Меморандумі. Станом на сьогодні капіталізацію НАК «Нафтогаз України» проведено в повному обсязі. Це зроблено з метою здійснення своєчасних розрахунків за газ та погашення єврооблігацій компанії у вересні поточного року.

Ще в березні нинішнього року український уряд вирішив повернутися до старої практики відшкодування податку на додану вартість шляхом випуску ПДВ-облігацій. Тоді борги держави перед підприємствами оцінювались, як мінімум, у 16,4 млрд грн. Наскільки така практика виявилась ефективною?

Я вважаю, що сьогодні ми маємо підстави говорити про дієвість та ефективність такого механізму відшкодування ПДВ. У червні постановою Кабміну було встановлено обсяг випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум ПДВ, задекларованих до 1 січня 2014 року та не відшкодованих до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», у сумі 7 млрд грн.

На 1 вересня цього року по спецфонду держбюджету було випущено таких облігацій на суму 6,7 млрд грн, в тому числі у серпні – на 1 млрд грн. Вже здійснено три випуски облігацій внутрішньої державної позики для оформлення відшкодування ПДВ. Залишок по них становить всього 300 млн грн.

Що стосується обліку та нарахування ПДВ, то останнім часом в ініціативах Мінфіну та Державної фіскальної служби України не­одноразово йшлося про скасування пільгових режимів ПДВ для найбільших українських агропідприємств. Багато власників агробізнесу та секторальних експертів висловлювали думку, що таке рішення завдасть вітчизняним агрохолдингам непоправної шкоди. Наскільки ця ідея близька до свого втілення, і чи є якісь альтернативні та компромісні варіанти з цього приводу?

На сьогодні Податковим кодексом України передбачено непряму державну підтримку сільськогосподарських виробників за рахунок спеціального режиму оподаткування ПДВ. Це стосується діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Спеціальний режим дозволяє не сплачувати податок на додану вартість до бюджету та залишити його у своєму розпорядженні. Слід зазначити, що лише за 5 років, з 2009 по 2013 роки, завдяки такому спецрежиму непряма державна підтримка становила 57,7 млрд грн.

Однак існуюча система оподаткування ПДВ у даній сфері не є досконалою, у зв’язку з чим державний бюджет втрачає велику частину доходів. При цьому безпосередні виробники сільськогосподарських товарів, які потребують державної підтримки, не отримують її у необхідному обсязі.

З квітня ми працюємо над можливими шляхами реформування системи оподаткування податком на додану вартість діяльності сільськогосподарських товаровиробників. У цьому сенсі Мінфін перебуває у постійному діалозі з представниками парламентських фракцій, секретаріатом парламенту, центральними органами виконавчої влади, науковцями, міжнародними консалтинговими компаніями, професійними асоціаціями та громадськими організаціями.

Від початку варіантів реорганізації було декілька. Пропонувалося оподаткування ПДВ на загальних підставах; розглядали збереження спеціального режиму оподаткування із запровадженням відсоткової сплати ПДВ як до держбюджету, так і на спеціальні рахунки; прораховували збереження спецрежиму оподаткування з одночасним введенням знижених ставок ПДВ для сільського, лісового господарства, а також рибальства (наприклад: для сільського господарства – 11 %, для лісового господарства та рибальства – 9 %); одним із варіантів також був спецрежим для середнього та малого аграрного бізнесу і водночас загальні підстави сплати ПДВ для великих платників податку.

Однак поки що конкретного рішення у нас немає, тому ми намагаємося використати цей час для пошуку компромісного варіанту з даного питання разом з бізнесом.

У якому стані зараз знаходиться Фонд гарантування вкладів фізичних осіб? З початку року неплатоспроможними було визнано 11 банків, серед яких такі гіганти, як банк «Форум» та «Брокбізнесбанк». Фонду вже довелося брати кредит у Нацбанку на 4,2 млрд грн, а Кабмін не виключає можливості у крайньому разі фінансувати його за рахунок безвідсоткових кредитів. Чи збирається уряд і надалі підтримувати його діяльність?

Можливість отримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб кредиту або безповоротної фінансової допомоги держави передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також можливість отримання державної допомоги закріплена у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» – уряд має право випускати державні облігації в обмін на фінансовий вексель Фонду.

Тож на засіданні Уряду 17 вересня було прий­нято рішення щодо надання у рамках державної підтримки Фонду кредитних коштів. З цією метою Мінфін здійснює випуск облігацій внутрі­шньої державної позики в розмірі понад 10 млрд грн.

Бюджетний кодекс України передбачає граничний розмір держборгу на рівні 60 % від ВВП. Яка вірогідність того, що нашій країні вдасться втриматись у цих рамках? Якщо цього не станеться, то до якого рівня може бути підвищена верхня допустима межа держборгу України?

Дійсно, статтею 18 Бюджетного кодексу чітко визначено, що «загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати шістдесят відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України». Все, що можу сказати з цього приводу: ми не плануємо підвищувати цю межу, але стосуватись вона буде виключно державного боргу.

Перший варіант держбюджету на 2015 рік уряд планував представити до уваги народних депутатів 15 вересня, однак, зрозуміло, що головний фіндокумент країни буде прий­нятий вже новим складом Верховної Ради. Втім, попередні показники бюджету Мінфін озвучував ще наприкінці травня – тоді, зокрема, у міністерстві розраховували на зростання реального ВВП у 2015 році на 1,7 %. На чому базувався такий прогноз? На які основні показники бюджету-2015 Мінфін орієнтується зараз?

Прогноз макропоказників був попередньо орієнтовною оцінкою розвитку економіки – він був врахований у проекті основних напрямів бюджетної політики на 2015 рік, затверджених урядом у квітні поточного року.

Наприкінці серпня уряд схвалив макропрогноз на наступний рік з урахуванням в бюджетних розрахунках наближеного до прогнозу МВФ сценарію. На його основі відбувався перший перегляд програми з Міжнародним валютним фондом. Цей сценарій передбачає зростання реального ВВП на 2,0 %, номінальний ВВП в обсязі 1759,9 млрд грн, зростання споживчих цін на 9,8 % у вимірі грудень до грудня, а також більш інтенсивне впровадження економічних реформ, що створить кращі умови для відновлення тенденцій прискореного зростання економіки країни.

У той же час урядом було розроблено два проекти державного бюджету на 2015 рік на основі однакових макропоказників.
Перший проект бюджету розроблено на чинному бюджетному, податковому та іншому законодавстві, він не передбачає реалізації реформ.

Другий проект враховує висловлені Кабміном ініціативи щодо реформ, зокрема, стосовно виконання плану дій з відродження країни, бюджетної децентралізації, проведення податкової реформи, системи справляння єдиного соціального внеску, зменшення кількості контролюючих органів та інших законодавчих ініціатив.

Ще в травні Міністерство фінансів оголосило про випуск так званих «військових» облігацій на суму в 100 млн грн. Нещодавно в міністерстві відзвітували про продаж населенню цієї категорії цінних паперів на 60,3 млн грн. Чи задоволені Ви обсягами купівлі населенням облігацій військового призначення? Як Ви ставитеся до ідеї зміни номіналу військових облігацій, адже, на думку деяких експертів, ціна облігації у 1000 грн для широких верств населення України є зависокою?

В цілому я задоволений темпами купівлі зазначеного виду цінних паперів. З початку цієї акції (з 21 травня по 18 вересня 2014 року)
установами Державного ощадного банку України було реалізовано казначейських зобов’язань «Військові» на загальну суму майже 65 млн грн. Усі ці кошти надійшли до бюджету та спрямовані на задоволення нагальних потреб українського війська.

Що стосується номінальної вартості в тисячу гривень, то її можна буде змінити тільки при проведенні розміщення нової серії казначейських зобов’язань.

Загалом якою є наразі ситуація з фінансуванням української армії? Скільки коштів потрібно вже зараз вкладати у створення в Україні боєздатних збройних сил? На які потреби уряд витрачає, зокрема, кошти, отримані від реалізації військових облігацій, а також від інших добровільних пожертвувань громадян?

На сьогоднішній день з урахуванням резервного фонду видатки для Міноборони у 2014 році складають 26,9 млрд грн (загальний фонд – 25,4 млрд грн, спеціальний фонд – 1,5 млрд грн). Це майже вдвічі більше, ніж минулого року.

Ці кошти спрямовані на закупівлю та утримання військової техніки, військового майна, засобів зв’язку, паливно-мастильних матеріалів, а також на харчування та предмети індивідуального захисту. Також 4,7 млрд грн з цієї суми – це виплати грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі виплата винагороди в розмірі стопроцентного грошового забезпечення особам, які безпосередньо задіяні в АТО.

Благодійна допомога на підтримку Збройних сил України склала 148,5 млн грн. Ці кошти йдуть на матеріально-технічне та медичне забезпечення наших бійців. Як я вже сказав, майже 65 млн грн вдалося залучити від реалізації казначейських зобов’язань «Військові».

За інформацією Міноборони, на кошти, перераховані населенням, було закуплено 10,9 тисяч бронежилетів та 59,4 тисяч пар взуття (берці). Втім, хочу відмітити, що Мінфін та Міноборони регулярно звітують про те, куди та скільки грошей витрачається, – у цьому сенсі ми намагаємося діяти максимально прозоро.

Після реформування Міністерства доходів та зборів у Державну фіскальну службу багато розмов точиться навколо можливої ліквідації чи реорганізації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Які варіанти реформування регуляторів фінансового ринку розглядаються у міністерстві, та коли слід чекати конкретних проектів пропозицій з цього приводу?

Ми розглядали різні варіанти та вивчали світовий досвід ведення нагляду за фінансовим сектором. Так, різні моделі існують в тому числі і в Європейському Союзі. Одна з них припускає зосередження наглядових повноважень в центральному банку, інша – існування спеціального єдиного державного наглядового органу, третя є поєднанням елементів першої і другої моделей.

Наприклад, у Німеччині ще у 2002 році відбулося злиття трьох федеральних наглядових відомств (колишнього відомства з банківського нагляду, відомства з нагляду за страховою діяльністю та відомства з нагляду за цінними паперами). Результатом стала поява нового єдиного наглядового органу – Федерального відомства фінансового нагляду (BaFin). При цьому в Німеччині банківський нагляд є спільною відповідальністю Німецького федерального банку та BaFin.

У той же час повноваженнями Федерального міністерства фінансів Німеччини передбачено певний вплив на діяльність регулятора ринків фінансових послуг, який на практиці виявляється у питаннях стратегії.

Водночас у сучасному світі багато ринків фінансових послуг живуть і без мегарегулятора – варто лиш згадати США та Китай.

Мінфін запропонував механізм, який передбачає перерозподіл повноважень Нацкомфінпослуг між Нацбанком (регулювання та нагляд за діяльністю кредитних спілок, страхових компаній, ломбардів, бюро кредитних історій, компаній, що надають послуги з лізингу та факторингу) та НКЦПФР (регулювання та нагляд за недержавними пенсійними фондами).

Відповідний законопроект 1 серпня цього року був розміщений для обговорення на офіційному сайті Мінфіну.

Олександр Шлапак

Український політик і держслужбовець першого рангу, чинний міністр фінансів України

• Народився 1 січня 1960 року в російському місті Іркутськ.
• У 1982 році майбутній міністр отримав кваліфікацію інженера-системотехніка, закінчивши факультет автоматики Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Автоматизовані системи управління».
• Трудову діяльність Олександр Шлапак починав у своєму інституті, де з 1982 року працював інженером-програмістом.
• З 1984 року Шлапак починає політичну кар’єру – у цей час він стає секретарем комітету Комсомолу Львівського політехнічного інституту. У структурах ВЛКСМ працює до 1990 року, обіймаючи за цей час посади завідувача відділу комсомольських організацій Львівського обкому ЛКСМУ, першого секретаря Львівського міськкому ЛКСМУ та першого секретаря Львівського обкому ЛКСМУ.
• У 1990 році Олександр Шлапак змінює «політичну прописку» й очолює обласну раду Демократичної спілки молоді Львівщини, у рамках якої займається громадською діяльністю, опікуючись проблемами студентської молоді Львова.
• Першу серйозну посаду в приватному секторі майбутній чиновник зайняв у 1993 році, ставши директором Львівської філії комерційного банку «Приватбанк». Із цього часу й до 1998 року Шлапак також займав у цій фінустанові посади директора Західного головного управління та заступника голови ради банку.
• У 1998 році Олександр Віталійович стає держслужбовцем, очоливши групу радників віце-прем’єр-міністра України з питань економіки. З лютого 2000-го по липень 2001 року він займає посаду заступника міністра економіки України.
• З 10 липня 2001 року Олександра Шлапака призначено міністром економіки України. Цю посаду він обіймає до 30 листопада 2002 року
• (з 30 серпня 2001 року міністерство змінило свою назву на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції). Також з 2001 по 2002 рік
• Шлапак був членом Ради національної безпеки і оборони України.
• У січні 2002 року Олександр Шлапак переходить на службу в Нацбанк України, де до 2005 року займає посаду заступника голови НБУ.
• У своїй кар’єрі держслужбовця обіймав посади голови Держ­казначейства України (2005–2006 рр.), керівника Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України (2006–2007 рр.), а також першого заступника голови Секретаріату Президента України – представника Президента у Кабінеті Міністрів (2007–2010 рр.).
• Після того, як Президентом України став Віктор Янукович, Олександр Шлапак повернувся на роботу до приватних структур: до 2014 року працював віце-президентом ТОВ «ІМГ інтернешнл холдинг компані», яка займається торгівлею цінними паперами.
• 27 лютого 2014 року Олександра Шлапака призначено міністром фінансів України в уряді Арсенія Яценюка.

Факти з життя Олександра Шлапака

• Економічну освіту діючий міністр фінансів та колишній міністр економіки України Олександр Шлапак отримав лише у 2009 році, закінчивши Український інститут фінансів та міжнародної торгівлі за спеціальністю «Міжнародна економіка».
• Олександр Віталійович досі продовжує обіймати посади співпрезидента Польсько-української господарчої палати, віце-президента Асоціації платників податків (асоціацію очолює Валентина Арбузова – мати екс-віце-прем’єра Сергія Арбузова), а також голови громадської організації «Товариство «Україна – В’єтнам».
• Олександр Шлапак є кавалером ордена князя Ярослава Мудрого V ст. (січень 2010 року), ордена «За заслуги» III ступеня (2004 рік), а також ордена Дружби Соціалістичної Республіки В’єтнам (2011 рік). Крім того, у 2008 році за «значний особистий внесок у забезпечення інтеграції України до Світової організації торгівлі» Шлапак отримав звання заслуженого економіста України.
• У 2013 році Олександр Шлапак задекларував 1,097 млн грн доходів, серед яких заробітна плата склала 282,7 тис. грн. Сам міністр фінансів та члени його сім’ї володіють квартирами площею 199,6 кв. м та 270 кв. м, житловим будинком площею 724 кв. м, а також автомобілями Lexus LS 600h, Lexus LX 570 та Volvo XC 60.