№9(32)(2014)

Наша країна знову занурилася у виборчі баталії.

Складається враження, що в Україні безперервний виборчий процес.

Після «революції гідності» громадяни зрозуміли, що так далі тривати не може. Адже розвиток держави неможливий без змін на краще, а зміни на краще неможливі без ефективної влади – як законодавчої, так і виконавчої.

Однак чи відбудуться ці довгоочікувані зміни після дострокових парламентських виборів 2014 року? Багато політологів, політиків, представників громадськості висловлюють величезні сумніви щодо цього. Адже обличчя в політиці залишилися ті самі, їхні апетити тільки зросли, а правила гри у вигляді виборчої системи не зазнали жодних змін.

Постійно йдуть розмови про необхідність зміни виборчої системи в Україні. Проте чи настільки принциповим є зазначене питання, чи його використовують швидше як метод маніпуляції масами, як виправдання для лузерів у політичних перегонах?

Для багатьох громадян неважливо, за яким видом виборчої системи проводять вибори, значно важливіше, щоб вони проходили чесно, відкрито й без фальсифікацій, а до влади приходили достойні представники волі народу. Яка ж із виборчих систем зводить до мінімуму застосування різних способів підтасовування результатів виборів під потрібних кандидатів та партії?

У світі існує понад 150 видів виборчих систем, проте основних три: мажоритарна, пропорційна та змішана

Основною ознакою мажоритарної виборчої системи є те, що при її застосуванні перемагає той кандидат, який набрав більшість голосів. Отримана більшість може бути абсолютною, відносною та кваліфікованою.

При абсолютній більшості кандидату потрібно зібрати більше ніж половину голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос. У випадку якщо жоден кандидат не отримав потрібної кількості голосів, проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь два кандидати, котрі набрали найбільшу кількість голосів у першому турі виборів.

Найбільш простим типом мажоритарної виборчої системи є мажоритарна виборча система відносної більшості. Вибори проходять в один тур, перемогу одержує кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів.

При кваліфікованій більшості перемогу одержує кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів, що закріплюється законодавчо та, зазвичай, перевищує абсолютну більшість.

При пропорційній виборчій системі виборці голосують за списки кандидатів від партій. Мандати розподіляються між кандидатами від партій пропор­ційно отриманій кількості голосів виборців за партію. Пропорційну виборчу систему теж класифікують за різними критеріями. Найпоширенішою кваліфікуючою ознакою є типи списків, за якими проводяться вибори. Виборчі списки при пропорційній виборчій системі поділяють на закриті та відкриті.

При системі із закритими списками партія сама готує список кандидатів від партії чи блоку. Голосуючи за партію, виборець не може впливати на те, хто саме з кандидатів потрапить до парламенту, адже пропор­ційно до кількості отриманих голосів за партію проходить певна кількість кандидатів відповідно до черговості в партійному списку.

У разі застосування відкритих списків на виборах виборці можуть вплинути на те, хто саме з кандидатів від партії потрапить до парламенту, адже окрім голосування за партію виборець голосує за конкретного кандидата, якому він імпонує. При застосуванні такої системи до парламенту можуть потрапити навіть кандидати, які розміщуються в кінці списку партії.

Змішана виборча система характеризується наявністю ознак як мажоритарної, так і пропорційної систем. У випадку використання цієї системи частина депутатів (або одна палата двопалатного парламенту) обирається за мажоритарною системою, а частина – за пропорційною. Саме за такою виборчою системою проходитимуть дострокові парламентські вибори 2014 року в Україні.

Аналізуючи різні виборчі системи й обираючи з-поміж них «правильну», українці мають враховувати такий важливий аспект, як формування уряду при різних видах виборчих систем. Як свідчить світова практика, при мажоритарній виборчій системі уряд безперешкодно формується партією, яка отримує в парламенті більшість, що, у свою чергу, дозволяє їй реалізовувати програму, яку партія декларувала перед виборами, і сприяє формуванню стабільних урядів. При пропорційній виборчій системі парламент фрагментується, що часто ускладнює швидке формування уряду та прийняття рішень. Між партіями, коаліціями можуть довго вестися дискусії, що часто призводить до періодів без уряду в країні.

Важливим елементом виборчої системи є виборчий округ. При мажоритарній виборчій системі виборчий округ одномандатний, тобто обирається один переможець, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. При пропорційній виборчій системі діє багатомандатний виборчий округ, у якому обираються декілька переможців.

Складно визначити, який саме тип виборчої системи є найкращим та найефективнішим. У світі застосовуються різні модифікації як мажоритарної, так і пропорційної та змішаної виборчих систем. У 18 країнах Європейського Союзу вибори проводять із використанням пропорційної виборчої системи.

Суперечки щодо вибору найоптимальнішої виборчої системи для України точаться з моменту проголошення незалежності. А з наближенням виборів ця тема особливо загострюється та стає ключовою для передвиборчих маніпуляцій.

Після Євромайдану та перед проведенням дострокових парламентських виборів 2014 року гостро постало питання прийняття змін у виборче законодавство. Багато діячів громадськості та деякі парламентарі просували ідею необхідності законодавчого закріплення саме пропорційної виборчої системи з відкритими списками, але зміни так і не були прийняті. Потреба в таких змінах пояснювалася, зокрема, можливістю проведення свого роду парламентської люстрації та оновлення влади, оскільки саме з пропорційною виборчою системою до влади могли потрапити нові обличчя та кандидати, які б репрезентували справжню волю виборця.

Під час використання мажоритарної виборчої системи дуже зручно та майже легітимно можна перекроювати, «форматувати» виборчі округи під певних кандидатів, де виборець віддасть за них потрібну кількість голосів. Хоча однією з важливих переваг цієї виборчої системи є, безсумнівно, тісний зв’язок кандидата й виборця в певному окрузі. Це спонукає кандидата відстоювати в парламенті інтереси конкретних виборців, які підтримали його своїми голосами. Також важливим питанням є застосування персональної відповідальності депутата перед виборцями та можливість відкликати депутата, якщо він недобросовісно виконує взяті на себе повноваження.

Одним з елементів виборчої системи є наявність прохідного бар’єру. В українському законодавстві на парламентських виборах застосовується п’ятивідсотковий прохідний бар’єр. Точилися дискусії щодо зниження прохідного бар’єру, але чи принесло б це користь, однозначно сказати важко. З одного боку, в теперішніх умовах у разі зниження прохідного бар’єру Верховна Рада України могла б оновитися свіжими обличчями та новими партіями. З іншого боку, зниження прохідного бар’єру може призвести до можливості потрап­ляння в новий парламент старих гравців, таких, як комуністи та регіонали, а також невеликі партії із сумнівним фінансуванням. У свою чергу, високий прохідний бар’єр сприяє стабілізації та консервації політичної системи. Це напрочуд дієвий підхід, проте лише в тому разі, якщо в країні є партії, що вже встигли добре себе зарекомендувати, підтвердити свою спроможність вести країну до зростання й економіко-соціального розвитку.

Основною рисою парламентських перегонів 2014 року є спекуляція на темі люстрації, миру, війни, децентралізації, економічного становища, корупції. Для більшості кандидатів це звичайний популізм, адже багато з них уже були народними депутатами, але так і не спромоглися прийняти необхідні для країни закони та не зробили жодних кроків для сприяння стабілізації, розвитку економіки й соціальних стандартів.

Під час застосування будь-якої виборчої системи одним із аспектів її ефективного функціонування є прозоре фінансування виборчої кампанії. Адже, як відомо, усе купується та все продається. Тому необхідно на законодавчому рівні встановити рамки дозволеного для кандидатів, щоб унеможливити фінансування передвиборчих кампаній кандидатів у депутати олігархами, представниками криміналітету, які в подальшому очікуватимуть від кандидата прийняття «правильних» рішень.

Безперечно, українське виборче законодавство необхідно змінювати, адже воно не відповідає вимогам суспільства. Уже неодноразово обговорювалося питання прийняття нового закону про вибори та затвердження Виборчого кодексу. У новому Виборчому кодексі необхідно передбачити процедуру регламентації прибутків та видатків як депутатів, так і членів їх сімей, установити суворі вимоги до ведення передвиборної агітації, жорсткі санкції за порушення вимог виборчого законодавства. У нашій країні складно прийняти Виборчий кодекс насамперед тому, що це має бути компроміс інтересів різних політичних кланів, кожна партія хоче переписати виборче законодавство «під себе».

Виборча кампанія – 2014 розпочалася, і кандидати в народні депутати України знову наступають на ті ж граблі: підкуп виборців гречкою, дитячими майданчиками, брехливими обіцянками, вигаданими рейтингами в засобах масової інформації та недостовірними даними різних соціологічних досліджень.

Утім, сама лише зміна виборчої системи, на жаль, не зможе змінити ситуацію на краще, адже за час незалежності в Україні практикувалося застосування різних виборчих систем. Визначити, яка з виборчих систем для нашої країни найкраща, складно, оскільки проведення чесних виборів у першу чергу залежить від добросовісності учасників парламентських перегонів, їхньої поваги до закону та виборця.

Вважаємо, що найважливішою передумовою проведення чесних виборів є свідомий виборець, який розуміє важливість свого голосу, відчуває відповідальність за долю країни й усвідомлює, до яких наслідків може призвести його продажність. Залишається сподіватися, що громадяни будуть розсудливими та прискіпливими, зможуть відкинути весь популізм партій і кандидатів та зроблять відповідальний вибір, який допоможе сформувати чесний парламент, що відстоюватиме інтереси українського народу.