Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№9(32)(2014)
Медичні препарати придбано у нерезидента в березні 2014 р., коли не діяли ставки обкладення ПДВ у розмірі 7 %. Частину цих товарів ми повертаємо зараз постачальнику-нерезиденту у зв’язку з виявленим браком. Як обкладати ПДВ таке повернення?
Відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПКУ, ставка податку на додану вартість у разі ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також лікарських засобів, дозволених для застосування в межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, установлюється в розмірі 7 % від бази оподаткування. Ця норма ПКУ є чинною з 1 квітня 2014 року.
Таким чином, на операції з імпорту медичних препаратів, придбаних до 01.04.2014 р., поширювалось звільнення від обкладення ПДВ, передбачене вимогами пп. 197.1.27 ПКУ (чинного до 31.03.2014 р.).
Відповідно, при перетині митного кордону товарів медичного призначення до 01.04.2014 р. імпортний ПДВ не сплачувався.
Після 01.04.2014 р. операції з постачання медичних препаратів обкладаються ПДВ за ставкою 7 %, за умови, що такі препарати внесені до Державного реєстру лікарських засобів.
Зворотне повернення таких медичних препаратів відбувається вже в період дії ставки обкладення ПДВ у розмірі 7 %. Отже, операція з повернення постачальнику-нерезиденту раніше придбаних ТМЦ відповідатиме режиму експорту та буде засвідчена належним чином оформленою ВМД.
Якщо причину повернення товарів постачальнику буде належним чином задокументовано (наприклад, актом інвентаризаційної комісії) та повідомлено постачальника, то таке повернення можна визнати реекспортом (згідно з вимогами ст. 86 Митного кодексу).
Пунктом 185.1 ПКУ до об’єктів обкладення ПДВ віднесено операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України.
Пунктом 195.1 ПКУ до переліку операцій, що обкладаються ПДВ за нульовою ставкою віднесено, зокрема, операції з вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту та реекспорту (якщо товари поміщені в такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України). Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Порядок заповнення вантажно-митної декларації (далі – ВМД) регулюється Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (Наказ Державної митної служби України від 30.05.2012 р. № 651).
Звертаємо увагу на те, що на сьогодні вже втратив чинність Наказ Державної Митної Служби України від 15.02.2011 р. № 107 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення». Проте митними органами досі не підготовлено оновлений відомчий класифікатор, наслідком чого є використання в роботі вимог Наказу № 107.
Операції з реекспорту товарів у розпорядження постачальника-нерезидента засвідчуються у ВМД відміткою
ЕК 11 «Реекспорт».
У листі Міністерства доходів та зборів № 7860/7/99-99-19-04-02-17 від 04.04.2014 р. зазначено, що при реалізації медичних препаратів, придбаних до 01.04.2014 р., використовується ставка обкладення ПДВ у розмірі 7 %, незалежно від того, що їх придбання здійснювалося в період дії звільнення від обкладення ПДВ.
Таким чином, подальша реалізація медпрепаратів, придбаних до 01.04.2014 р., а також операції з реекспорту таких товарів повинні оподатковуватись після 01.04.2014 р. за чинними ставками обкладення ПДВ.
Підсумовуючи наведене вище, операція з реекспорту медичних препаратів, імпортованих до 01.04.2014 р., обкладається ПДВ за нульовою ставкою.
В ПТУ вчиться учень, він інвалід з дитинства ІІІ групи та сирота. Яку стипендію він має отримувати: як сирота чи як інвалід, чи обидві?
Виплачується стипендія в розмірі, який на 50 % перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також 100 % заробітної плати, нарахованої в період виробничого навчання та виробничої практики;
до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачені для навчальних закладів у відповідних бюджетах (ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 р. № 2342).
Крім того, звертаємо увагу, що Постановою КМУ 05.03.2008 р. № 165 у чинній редакції «Деякі питання стипендіального забезпечення» зафіксовано розміри соціальної стипендії, починаючи з 01.09.2012 р.:
Зверніть увагу, що згідно з Постановою КМУ № 882 від 12.07.2004 р.:
– особи, зазначені у пп. 3 і 4 п. 6 Постанови № 882 (з інвалідністю І-ІІІ груп), яким призначено академічну стипендію, додатково отримують соціальну стипендію (9 % мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії відповідного типу навчального закладу), крім інвалідів по зору і слуху та інвалідів війни.
Тобто, якщо учень ПТУ, який є сиротою та інвалідом віком до 23 років, отримує соціальну стипендію в розмірі, визначеному Постановою КМУ 05.03.2008 р. № 165 (850/1760 грн), то на додаткові 9 % мінімальної стипендії (24,75 грн) він не має права.
Крім того, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» визначено право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України й соціальний захист інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів шляхом установлення державної соціальної допомоги у відсотках від прожиткового мінімуму. Розмір державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у 2014 році буде розраховуватися з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р.
№ 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам надається із прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, у розмірі для інвалідів ІІІ групи – 60 %. Надбавка на догляд надається інвалідам ІІ та ІІІ групи (старшим за 18 років) – 15 % прожиткового мінімуму для непрацездатних. Суми прожиткового мінімуму на 2014 рік установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719, згідно з яким прожитковий мінімум осіб, що втратили працездатність, становить 949,00 грн. Таким чином, державна допомога по інвалідності має складати 711,75 грн (949,00×0,6 + 949,00×0,15).
Представництво отримало безоплатно від материнської компанії (нерезидента) рекламні матеріали. Через кілька місяців невикористані матеріали планується повернути. Як оподаткувати таку операцію (представництво є платником ПДВ)? Як у ВМД відобразити таке повернення?
Діяльність іноземних представництв на території України регулюється Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон про ЗЕД). Зокрема, ст. 3 Закону про ЗЕД відносить до переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності також структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.
У першу чергу наголошуємо, що в запитанні не уточнюється статус представництва: із правом ведення господарської діяльності (постійне представництво) або без права ведення господарської діяльності (непостійне представництво).
Ми припускаємо, що матеріали, передані безоплатно представництву, не планувалось повертати материнській компанії.
Підпунктом 133.1.5 ПКУ передбачено, що платниками податків є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I
цього кодексу, за винятком представництв. Якщо матеріали було первісно передано представництву на безоплатній основі винятково для провадження підготовчої та допоміжної діяльності, і водночас представництво не отримує інших доходів, окрім пасивних, то така безоплатна передача не спричинить податкові наслідки для представництва.
Якщо така безоплатна передача матеріалів може свідчити про наміри представництва самостійно провадити комерційну діяльність (наприклад, безоплатна передача торгового обладнання), то наслідком може бути донарахування податкових доходів представництву на всю вартість отриманих ТМЦ.
Відповідно, повернення материнській компанії безоплатно отриманих ТМЦ матиме відображення в податковому обліку залежно від того, яким чином було відображено надходження таких ТМЦ. У будь-якому випадку таке повернення відповідатиме режиму експорту та буде засвідчене належним чином оформленою вантажно-митною декларацією (далі – ВМД).
Стосовно відображення у ВМД операції з безоплатної передачі ТМЦ у розпорядження представництва та зворотного вивезення таких ТМЦ за межі митної території України повідомляємо наступне.
Пунктом 185.1 ПКУ до об’єктів обкладення ПДВ віднесено операції платників податку зі ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України.
З метою обкладення ПДВ до операцій зі ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється також переміщення товарів у будь-якому митному режимі, визначеному Митним кодексом України.
Така операція підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %, оскільки відбувається експорт товарів.
Порядок заповнення вантажно-митної декларації регулюється Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (Наказ Державної митної служби України від 30.05.2012 р. № 651).
За встановленою практикою при переміщенні безоплатно отриманих товарів через митний кордон України у ВМД митними органами проставляються такі відмітки:
– гр. 1 «Декларація» – ІМ 40;
– гр. 24 «Характер угоди» – прочерк.
Якщо матеріали ввезено в Україну тимчасово, у гр. 1 ВМД проставляється відмітка ІМ 31.
Звертаємо увагу, що на сьогодні вже втратив чинність наказ Державної митної служби України від 15.02.2011 р.
№ 107 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення». Проте митними органами досі не підготовлено оновлений відомчий класифікатор, наслідком чого є використання в роботі вимог Наказу № 107.
У випадку прийняття материнською компанією рішення про повернення представництвом безоплатно отриманих матеріалів така операція має характер експорту, у ВМД відповідно проставляється відмітка ЕК 10.
Вивезення за межі митного кордону матеріалів, раніше ввезених в Україну на тимчасовій основі, засвідчуватиметься у гр. 1 ВМД відміткою ЕК 00. Звертаємо увагу, що таке вивезення має бути здійснене протягом трьох років від дати перетину митного кордону України (ст. 108 Митного кодексу України).
Работник предоставил больничный, последний день которого совпадает с первым днем его командировки. Как мы должны оплатить такой день – как больничный или как командировку?
Конечно, больного сотрудника работодатель вообще не вправе направлять в командировку, ведь такой человек находится на больничном. Однако даже если сотрудник дал согласие отправиться в командировку в день закрытия больничного, день временной нетрудоспособности ему не оплатят.
Ведь работу командированным сотрудникам оплачивают в соответствии с условиями, определенными в трудовом или коллективном договоре. Причем в соответствии со ст. 121 Кодекса законов о труде, такая оплата не может быть меньше среднего заработка.
В таком случае на основании приказа о командировке работодатель должен выплачивать работнику суточные и на основании подтверждающих документов возмещать расходы, понесенные в служебной поездке. При этом дни пребывания больного работника в командировке оплачивать в общем порядке по большему из двух показателей: или среднедневным, или дневным заработком (письмо Минсоцполитики Украины от 05.03.2012 г. № 204/13/184-12).
Конечно, сказанное не относится к случаю, когда работник заболел уже в командировке. Потому что в такой ситуации дни пребывания на больничном оплачивают сотруднику в общем порядке в течение всего периода его нетрудоспособности (п. 9 р. II Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Минфина от 13.03.1998 г. № 59). При этом дни временной нетрудоспособности не включаются в период командировки, и табелируют их как дни болезни.
На склад предприятия доставлен приобретенный товар, а оттуда – покупателю. В акте об оказании транспортных услуг стоимость этих двух операций указана одной суммой. Подскажите, как ее отобразить в налоговом и бухгалтерском учете?
Рассмотрим, чем отличаются расходы по доставке приобретенных товаров со склада продавца от расходов по доставке реализованных товаров на склад покупателя.
Расходы по доставке приобретенных товаров со склада продавца.
Такие расходы в бухгалтерском учете обозначаются как транспортно-заготовительные и включаются в первоначальную стоимость запасов в качестве затрат на их транспортировку вне зависимости от того, каким видом транспорта осуществлялась доставка товара: собственным, арендованным или транспортом сторонней организации.
Налоговый учет транспортно-заготовительных расходов совпадает с бухгалтерским, то есть нормы НКУ совпадают с правилами П(С)БУ 9. На основании п. 138.6 ст. 138 НКУ транспортно-заготовительные расходы включаются в себестоимость приобретенных и реализованных товаров.
Суммы таких расходов можно учитывать двумя методами:
Расходы по доставке реализованных товаров на склад покупателя.
Такие расходы согласно п. 19 П(С)БУ 16 относятся к расходам на сбыт, а согласно п. 14 П(С)БУ 9 – к расходам того периода, в котором они были понесены. Как видите, в отличие от транспортных расходов на приобретение товара, транспортные расходы по доставке реализованных товаров не включаются в первоначальную стоимость запасов.
Такая же ситуация и в налоговом учете. Транспортные расходы по доставке реализованных товаров покупателю, согласно п. 138.5 ст. 138 НКУ, являются расходами периода, в котором они были понесены, и согласно правилам бухучета, а также в соответствии с абз. «е» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 НКУ, зачисляются в состав расходов на сбыт.
Как видно из вышеизложенного, для отображения в бухгалтерском и налоговом учете транспортных затрат по доставке приобретенного и реализованного товара покупателю характерны свои правила. Следовательно, оплату таких расходов необходимо разделить.
Как же разделить общую сумму транспортных услуг, указанную в акте? За основу необходимо взять основной показатель, согласно которому формируется стоимость таких услуг, а именно пробег автомобиля. Общую сумму транспортных услуг, указанную в акте, следует распределить пропорционально расстоянию от склада предприятия-поставщика до склада предприятия-покупателя. При этом рекомендуем такой порядок распределения оговорить в любом распорядительном документе предприятия, например, в приказе об учетной политике.
Можно ли ломбарду, который является субъектом малого предпринимательства, составлять финансовую отчетность по формам, утвержденным П(С)БУ 25 для субъектов малого предпринимательства?
Ломбард в первую очередь финансовое учреждение, которое предоставляет финансовые кредиты физическим лицам за счет собственных или привлеченных средств под залог имущества и имущественных прав на определенный срок под проценты, а также сопутствующие ломбардные услуги.
С 1 января 2013 года предприятия, которые осуществляют хозяйственную деятельность по предоставлению финансовых услуг, должны составлять финансовую и консолидированную финансовые отчетности по международным стандартам (абз. 3 п. 2 Порядка предоставления финансовой отчетности, утвержденного постановлением КМУ от 28.02.2000 г. № 419).
Исключение составляют:
В п. 2 П(С)БУ 25 отмечается, что на предприятия, которые в соответствии с законодательством составляют финансовую отчетность по МСФО, нормы настоящего Положения (стандарта) не распространяются .
В то же время в п. 1 p. IV П(С)БУ 1 указано, что предприятия, которые для составления финансовой отчетности применяют МСФО для малых и средних предприятий, должны использовать формы отчетов, утвержденные настоящим Национальным положением (стандартом).
Таким образом, учитывая все вышеизложенное, несмотря на то что ломбард является субъектом малого предпринимательства, отчитываться придется полным комплектом финансовой отчетности.
На начало года наше предприятие имело статус неприбыльной организации. С первого июля по собственному решению мы покинули ряды неприбыльных организаций. Какую отчетность в такой ситуации нам следует подавать в конце года?
Чтобы получить статус неприбыльности и пользоваться отдельными правилами, организация должна быть включена в Реестр неприбыльных учреждений и организаций и иметь соответствующее решение контролеров с указанием признака неприбыльности.
Доходы, расходы и прибыль, которая подлежит налогообложению, при деятельности неприбыльных учреждений и организаций регулируются ст. 157 НКУ. Форма налогового отчета, которую заполняют неприбыльные учреждения и организации в части использования денежных средств, утверждена приказом Министерства доходов и сборов Украины от 27.01.2014 г. № 85.
При определении по общим нормам налога на прибыль неприбыльные учреждения и организации учитывают не все доходы (абз. «в» пп. 136.1.8 НКУ). При этом, несмотря на ст. 157 НКУ, налог от неосновной деятельности надо платить (п. 152.6 НКУ).
С 2013 года неприбыльные учреждения и организации о результатах своей деятельности отчитываются в течение 60 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) года, то есть раз в год (п. 57.1 ст. 57 НКУ).
Положением о Реестре неприбыльных учреждений и организаций, утвержденным приказом Министерства финансов Украины от 24.01.2013 г. № 37, предусмотрена отмена двумя путями признака неприбыльности, а именно:
В вашем случае предприятие по собственному желанию поменяло налоговую принадлежность, покинув ряды неприбыльных организаций и учреждений.
Поскольку смена налоговой принадлежности произошла в середине года (с 01.07.2014 г.), то отчитываться в переходный период вам придется по двум пакетам отчетности. Причем независимо от того, сколько времени в течение года вы были неприбыльной организацией, а сколько – прибыльной, и в Налоговом отчете, и в Декларации о прибыли необходимо указать отчетный период – год.
Итак, с учетом всего вышеизложенного, в вашей ситуации необходимо по итогу года подать следующую отчетность:
Кроме того, нужно подать Отчет о суммах налоговых льгот, утвержденный постановлением КМУ от 27.12.2010 г. № 1233, за соответствующие периоды.
Каким образом расходы на приобретение лицензий и сертификатов отображаются в бухгалтерском учете?
Существуют виды хозяйственной деятельности, которые подлежат обязательному лицензированию, они представлены в ст. 9 Закона № 1775. Плата за выдачу лицензии соответствует минимальной зарплате, действующей на дату принятия решения о выдаче лицензии (ст. 15 Закона № 1775, п. 1 Постановления № 1755). То есть в 2014 году за получение лицензии такая плата составляет 1218 грн.
Касательно налогового учета, согласно пп. «ж» пп. 138.10.6 НКУ, стоимость лицензии относится к составу прочих расходов обычной деятельности, не связанных непосредственно с производством и/или реализацией товаров, выполнением работ, предоставлением услуг. Такие расходы отображаются в строке 06.4.9 приложения ИВ к Налоговой декларации по налогу на прибыль предприятия (далее – декларация).
Однако если углубиться в экономическую сущность таких расходов на приобретение «производственной» лицензии, то их можно полностью отнести к производственным, поскольку такие расходы связаны непосредственно с производством, хотя и косвенно. Поэтому их следует включать в состав общих производственных расходов, которые затем попадут в себестоимость продукции. В таком случае налогоплательщик должен определить самостоятельно, какую точку зрения соблюдать и включать ли указанные расходы в прочие расходы или считаться с их сущностью и относить к ОПР.
Кроме того, следует отметить, что большинство таких лицензий стоимостью менее 2500 грн выдается на срок более года, поэтому по таким видам лицензий не выполняется критерий стоимости, так что стоимость этих лицензий в полной сумме включается в состав расходов. Лицензии, стоимость которых превышает 2500 грн, а срок действия – более года, амортизируются в общем порядке (группа 6 НА, п. 145.1.1. НКУ).
Касательно бухгалтерского учета, здесь лицензии учитываются в составе прочих НА, независимо от их стоимости и срока использования, но при условии соответствия критериям признания активов. Следует учесть, что лицензия выдается на неограниченный срок. Согласно п. 25 П(С)БУ 8, НА с неопределенным сроком полезного использования амортизации не подлежат. Таким образом, если предприятие приобретает лицензию с неограниченным сроком и не устанавливает ожидаемый срок ее использования, оно не сможет ее амортизировать. Поэтому предприятие, которое желает амортизировать лицензию, должно определить ожидаемый срок ее использования.
Согласно пп. 145.1.1 НКУ, срок использования НА, на которые в правоустанавливающих документах нет срока действия, предусматривается плательщиками самостоятельно, но не может быть меньше двух и больше десяти лет. То есть на лицензию с неограниченным сроком действия предприятие может установить срок полезного использования, например, десять лет и спокойно амортизировать ее в течение этого периода.
По поводу расходов на сертификацию нужно отметить, что под сертификацией понимается процедура, с помощью которой признанный в установленном порядке орган документально удостоверяет соответствие продукции, систем качества, систем управления качеством, систем экологического управления, персонала установленным законодательством требованиям (ст. 1 Закона № 2406). Такая процедура состоит из нескольких этапов: подготовительного; экспертного; этапа аккредитации; аттестации; испытания; контроля и регистрации.
В налоговом учете расходы на сертификацию в соответствии с пп. «ж» пп. 138.8.5 НКУ включаются в состав общепроизводственных расходов. Это полностью соответствует экономической сущности таких расходов. Данные расходы полностью включаются в себестоимость продукции на основании п.п. 138.4, 138.8 НКУ.
В бухгалтерском учете расходы на сертификацию учитываются в составе общих производственных расходов и отображаются на счете 91. Однако нужно учесть, что документ о сертификации выдается на определенный срок – например, на три года. То есть расходы, понесенные в процессе сертификации, нужно осуществлять на протяжении данного периода.
Изначально такие расходы целесообразно учитывать на счете 39, а потом в течение срока действия документа списывать на общепроизводственные расходы, на соответствующий счет 91 соответствующим методом, исходя из условий получения будущих экономических выгод, например, равными частями в течение всего срока действия сертификата.
Main
