№10(33)(2014)

3 жовтня в київському Центрі культури і мистецтв МВС України пройшов семінар на тему «Зміни до Кримінального процесуального кодексу з призначення та проведення обов’язкових експертиз». Послухати доповіді професійних судових експертів, оцінювачів, аудиторів, адвокатів і науковців та поставити їм запитання можна було абсолютно безкоштовно, для цього достатньо було зареєструватися на сайті громадської організації «Незалежна науково-дослідна експертна спілка».

Саме ННДЕС спільно з Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України стала головним організатором семінару. Серед присутніх у Центрі культури МВС окрім спеціалістів із судової експертизи знаходилися також і слідчі різних рівнів та сфер діяльності, для яких семінар послужив своєрідним лікбезом, адже доповідачі семінару поділилися з колегами своїми думками та побажаннями щодо вдосконалення норм КПК України з особливостей проведення судових експертиз у різних сферах насамперед економічних злочинів.

Модерував захід заступник голови ННДЕС Володимир Іван­ков. Програма семінару передбачала доповіді сімох експертів із різних сфер судової експертизи, а також окремий блок спілкування з аудиторією у форматі запитання-відповідь.

Розпочався семінар з вис­тупу заступника голови ННДЕС Бог­дани Ісакович, яка у своєму вступному слові окреслила основні цілі та завдання семінару. За її словами, українське експертне середовище ще остаточно не призвичаїлося до нової редакції Кримінального процесуального кодексу України, а без допомоги експертів багатьом слідчим досить важко розібратися в усіх нюансах справ у сфері економічних правопорушень.

«Новим КПК слідчі поставлені в досить жорсткі часові рамки – для особливо тяжких злочинів така межа складає не більше 12 місяців, у той час як складні експертні дослідження можуть тривати до 90 днів», – зауважила вона.

Водночас замголови ННДЕС зазначила, що якість дослідження залежить не лише від компетентності окремих судових експертів, а й від якості матеріалів експертизи, що прямо відображається на результатах слідства.

«Також одним із найважливіших питань для організації судової експертизи в Україні є визначення статусу приватних судових експертів. Чи є вони рівними з державними судекспертами? З цього приводу в багатьох суб’єктів експертизи виникають серйозні сумніви, однак хочу підкреслити, що згідно зі статтями 7 і 10 Закону України «Про судову експертизу», до проведення судових експертиз можуть долучатися будь-які експерти, що мають кваліфікаційне свідоцтво, – це свідчить про процесуальну та правову рівність між державними та приватними судовими експертами», – розповіла Ісакович.

Продовжив семінар виступ представника державних органів влади – заступника директора департаменту судової роботи та експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Геннадія Пампухи, який озвучив основні питання, що обговорювалися на останньому засіданні координаційної ради при Мін’юсті щодо реформування законодавства із судової експертизи.

За його словами, нова редакція Закону України «Про судову експертизу» була запропонована чиновниками Міністерства ще в серпні минулого року, а головним завданням координаційної ради при Мін’юсті наразі є виведення процесу обговорення цього проекту на своєрідну «фінішну пряму».

«За цей час ми отримали дуже багато різноманітних пропозицій та побажань. Серед усього іншого одним з основних напрямків змін у нормативному регулюванні судової експертизи в Україні є створення єдиної інструкції і для експертів Мін’юсту, і для науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів при МВС України, і для працівників приватних експертних структур», – розповів Пампуха.

Також він наголосив на важливості законодавчого затвердження поняття суб’єкта судової експертизи, що значно спростило би процес призначення судових досліджень під час слідства.

«В законі буде чітко визначено поняття суб’єкта судекспертизи та буде наданий перелік установ, у яких можуть працювати судові експерти», – пояснив чиновник.

Продовжуючи тему співвідношення між приватними та державними судекспертами, Пампуха зазначив украй незадовільну вартість експерто-годин, за якою оплачується діяльність спеціалістів із судової експертизи.

«За останні 7–10 років попит на послуги з судової експертизи значно зріс, роботи в державних експертів суттєво побільшало, а іншу частину потреб галузі взяли на себе приватні структури. Однак незважаючи на це, ціна послуг судових експертів залишається невиправдано низькою, адже за останні роки вона підвищувалася лише за рахунок інфляції і девальвації гривні. Зараз розцінки за складну експертну роботу знаходяться на рівні 74 гри­вень, а згідно з новою калькуляцією аналогічні роботи будуть коштувати по 112–115 грн/год», – зазначив Пампуха.

Наприкінці своєї доповіді чиновник Мін’юсту зазначив, що оскільки експертна діяльність є, по суті, делегованою функцією держави приватним особам, її головною метою не може бути фінансове збагачення. За його переконанням, цей момент також необхідно відобразити законодавчо.

У свою чергу, судовий експерт, оцінювач і науковий співробітник Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Інна Поліщук розповіла слухачам семінару про обов’язкові випадки призначення судової експертизи та про особливості проведення досліджень у сфері охорони авторського права.

За її словами, сьогодні далеко не кожен юрист здатен добре орієнтуватися у сфері дослідження особливостей правопорушень, пов’язаних з інтелектуальною власністю, що ще більшою мірою стосується також і звичайних слідчих. Саме тому справи, пов’язані з інтелектуальною власністю, мають бути одним із випадків призначення судової експертизи в обов’язковому порядку.

«Після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу почало діяти декілька принципових нововведень, що стосуються судової експертизи: зокрема, експертне дослідження наразі може призначати також і сторона захисту, економічна експертиза стала обов’язковою, та й загалом, список випадків обов’язкової судової експертизи значно розширився», – зазначила Поліщук.

Окрім цього, вона навела декілька прикладів із власної практики та пояснила слухачам, як правильно потрібно ставити запитання для судекспертизи, що також є надзвичайно важливою частиною дослідження.

«Найпоширенішими об’єктами судекспертизи є торгівельні марки – цей напрям найбільше комерціалізований, що відкри­ває багато можливостей для зловживань. Також дуже часто виникає потреба проводити судекспертизу порушення прав власності на аудіовізуальні твори. Втім, куди більш складною є експертиза у сфері охорони авторського права на винаходи, корисні моделі чи раціоналізаторські пропозиції – у даному випадку необхідно проводити комплексне дослідження», – зауважила вона.

Водночас Поліщук підкреслила, що в процесі проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності важливим є не лише встановлення збитків чи нанесеної шкоди, а й визначення власне потерпілих сторін, що, враховуючи специфіку юридичних відносин у цій сфері, подекуди буває не так уже й просто.

Разом із тим, за словами судового експерта й заступника голови ННДЕС зі зв’язків з органами законодавчої, виконавчої та судової влади Людмили Онищенко, конкретних методик оцінки нематеріальної шкоди наразі просто не існує, а поняття матеріальних цінностей у жодному національному правовому документі досі не визначено.Окрім цього вона навела перелік питань, що обов’язково мають вказуватися в постанові слідчого про призначення судової експертизи.

«В постанові необхідно надати перелік матеріальних носіїв, якими в ході дослідження будуть користуватися експерти. Це можуть бути візуальні зображення постраждалих об’єктів до та після певної події, перелік їх споживчих чи технічних характеристик (наприклад, оформлені в довідці з Бюро технічної інвентаризації – БТІ). Однак при цьому дуже важливо, що джерело даної інформації має бути єдиним», – зазначила Онищенко.

За її словами, для полегшення роботи експерта всі матеріали експертизи повинні бути чіткими й однозначними, а повноваження самого дослідника щодо проведення власного розслідування також необхідно чітко прописати.

«Формально дослідник не має права самостійно шукати матеріали для експертизи, однак у постанові слідчого межі ініціативи експерта можуть бути суттєво розширеними», – пояснила вона.

Утім, як показує практика, судова експертиза призначається далеко не завжди, тому в багатьох випадках слідчі та адвокати використовують у ході розслідувань послуги спеціалістів. Особливості роботи спеціаліста під час досудового слідства проаналізувала аудитор, судовий експерт та адвокат Інна Лукашкова.

За її переконанням, сліди злочинної діяльності нерідко бувають «нетрадиційними», тому базової підготовки слідчих та звичайних експертів для відбору й аналізу таких слідів у подібних випадках зазвичай не вистачає.

«Спеціаліст допомагає слідчому визначити важливі для досудового розслідування ознаки та характеристики тих чи інших об’єктів, при цьому не порушуючи їх», – розповіла Лукашкова.

Вона також зазначила, що головна відмінність спеціаліста від експерта полягає в тому, що перший має право лише консультувати слідчого, у той час як експертизу може виконувати лише кваліфікована й атестована для цього особа.

«Консультації спеціаліста, на відміну від висновків експерта, не можуть кваліфікуватися як доказові матеріали. Проте саме спеціаліст може визначати принципову можливість і доцільність проведення експертизи в кожному конкретному випадку та вказувати коло документів, що можуть бути використані в ході експертного дослідження», – підкреслила експерт.

Майже тригодинну сесію конференції завершували виступи експерта судово-економічної експертизи, аудитора та заступника голови ННДЕС з організаційної роботи Олени Морозової, яка розповіла про особливості визначення економічного збитку державі чи кредиторам при банкрутстві підприємства, а також професора кафедри фінансів Одеського національного економічного університету й судового експерта Віри Хомутенко, яка назвала головні проблеми оподаткування спільної діяльності у сфері будівництва житла.

У ході своєї доповіді Морозова надала слухачам практичні рекомендації стосовно оцінювання розміру матеріальної шкоди, що завдається в разі доведення того чи іншого суб’єкта господарської діяльності до банкрутства.

За її словами, ключовим моментом подібних досліджень є встановлення факту доведення підприємства до стійкої фінансової неспроможності, що може бути результатом чітко спрямованих дій або навмисної бездіяльності.

«Для цього треба визначити сам факт банкрутства, зокрема вирахувати показники ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості і т.п., що допоможе також звернути увагу дослідників на конкретні дії керівників даного підприємства чи фірми», – пояснила Морозова.

У свою чергу, Віра Хомутенко навела цілий ряд прикладів з експертної практики при дослідженні питань з обкладення суб’єктів спільної діяльності податком на додану вартість і податком на прибуток. Водночас вона навела декілька цікавих статистичних розрахунків, згідно з якими, зокрема, рівень доступності житла в Києві складає 32 роки – саме стільки часу потрібно безперервно працювати звичайному киянину для того, щоб купити власне житло. Також, за словами Хомутенко, із 2006 року основними суб’єктами діяльності у сфері житлового будівництва є фінансові компанії, третина яких із часом банкрутують, залишаючи свої проекти нереалізованими.

На цьому семінар завершилася. Окрім цінної інформації від доповідачів та можливості поставити їм запитання, кожен учасник заходу отримав особистий сертифікат про участь у семінарі, а також примірник першого випуску збірника інформаційно-консультаційних матеріалів із судової експертизи, підготовленого авторами – членами ННДЕС спільно зі слідчим апаратом МВС України. Разом із тим бажаючі більш детально ознайомитися з виступами кожного з доповідачів семінару зможуть переглянути відповідні відеоматеріали, які розміщені у відкритому доступі на сайті ННДЕС.

Тож у спеціалістів та представників професійної спільноти із судової експертизи ще є достатньо часу для обговорення нових змін до КПК України щодо вдосконалення умов проведення криміналістичних досліджень. Дискусія триває, однак головне, щоб судекспертів чули не лише їхні колеги по цеху, а й представники владних структур нашої держави.