Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№9-10(44-45)(2015)
Арбітражний керуючий в Україні повинен бути універсальним спеціалістом, оскільки в процесі своєї діяльності йому необхідно знати і займатись усіма сферами роботи підприємства. За загальними вимогами особи, які претендують на отримання свідоцтва арбітражного керуючого, повинні мати повну вищу юридичну або ж економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройти навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіти державною мовою та скласти кваліфікаційний іспит. Фактично арбітражний керуючий на підприємстві виступає і в ролі керівника-організатора, і антикризового менеджера, і фінансового аналітика, і бухгалтера, і юриста, і економіста, і організатора торгів, і миротворця-модератора.
Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343 зі змінами та доповненнями (далі – Закон про банкрутство) арбітражний керуючий – це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Тобто, виконуючи повноваження розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора підприємства, арбітражний керуючий з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника та, відповідно, несе відповідальність за всю діяльність боржника чи банкрута, складає і подає всі види звітності, звільняє працівників, проводить претензійно-позовну роботу щодо повернення майна та коштів від третіх осіб, інвентаризує і реалізує ліквідаційну масу банкрута, а також виконує ще великий перелік обов’язків.
Але не слід забувати і про самого арбітражного керуючого. Статтею 4 Закону про банкрутство з 19 січня 2013 року чітко визначено, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Цей факт, у свою чергу, додає до обов’язків арбітражного керуючого ще й права та обов’язки щодо реєстрації в податковому органі, ведення обліку своєї діяльності та подання податкової звітності. До речі, можна згадати, що до 19 січня 2013 року такі вимоги щодо самозайнятої особи законом не передбачались. Арбітражний керуючий був суб’єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) та міг на вибір обрати спрощену або ж загальну систему оподаткування.
Визначення самозайнятої особи наведене у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого, не може бути підприємцем у межах такої діяльності та повинна пройти процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця згідно із законодавством. Водночас чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого, бути підприємцем та здійснювати іншу (відмінну від діяльності арбітражного керуючого) підприємницьку діяльність, не заборонену законом. При цьому така фізична особа зобов’язана подавати податкову звітність і здійснювати розрахунки за зобов’язаннями перед бюджетом у терміни, передбачені ПКУ для фізичних осіб-підприємців. Таке обмеження стосується лише помічника арбітражного керуючого, який відповідно до ч. 6 ст. 100 Закону «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212 (далі – Закон № 4212) не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або місцевого самоврядування чи інших юридичних особах, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності.
Що стосується обліку в податкових органах, то відповідно до ст. 63.2 ПКУ, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Крім ПКУ, взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку та збору, регламентується також Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 09.12.2011 р. № 1588. Так, п. 1.5 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на платників податків – юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), їх відокремлені підрозділи та постійні представництва нерезидентів, а також самозайнятих осіб. Інформація про таких платників податків, отримана для їх обліку згідно з цим Порядком, вноситься до Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків – нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.
Розділ VI вказаного Порядку визначає взяття на облік за основним місцем обліку самозайнятих осіб:
6.7. Взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі – фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб-підприємців:
У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою N 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.
Зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку:
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Відповідальним за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачається ведення бухгалтерського обліку самозайнятими особами. А тому податкове законодавство з метою обліку доходів та витрат таких осіб передбачає ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, форма та порядок ведення якої затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.09.2013 р. № 481.
Самозайняті особи повинні купувати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована, з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі ДПС за основним місцем обліку самозайнятої особи.
Крім того, ст. 117 ПКУ передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, а саме:
«Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом, –
• тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень,
у разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, –
• тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень».
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає та встановлює певний перелік прав та обов’язків арбітражного керуючого. Так, ст. 110 передбачено обов’язкове страхування його відповідальності (договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)). При цьому мінімальний розмір щорічної страхової суми становить триста мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на початок року.
Стаття 111 Закону про банкрутство визначає порядок відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого.
Але при цьому є і «приємні» статті Закону. Так, у ст. 115 визначений перелік та випадки винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 % від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 % від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.
Тепер про витрати. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регулюється ст. 178 ПКУ.
Відповідно до п. 178.2 цієї статті Кодексу передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 15 % (крім випадків, визначених у пунктах 167.2–167.4 ст. 167 ПКУ), а у разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, тобто 12180,00 грн, ставка податку становить 17 % суми перевищення.
Як уже зазначалось, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Необхідно застерегти арбітражних керуючих, що у разі неотримання довідки про взяття на облік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Пунктом 178.7 ст. 178 ПКУ передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Норми пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПКУ щодо не включення до складу витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку при визначенні сукупного чистого доходу, на фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не поширюються.
Щодо застосування податкової соціальної пільги у п. 169.2.3 ст. 169 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Як завжди, наше законодавство не стоїть на місці. До кінця 2013 року обмежень щодо включення фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, витрат, пов'язаних із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку, не передбачалось. Але з початку 2014 року в податкових органів для застосування у роботі (та й для арбітражних керуючих теж) з’явився наказ Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. № 877, яким було затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо переліку витрат фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). По суті, наразі це єдиний документ, який намагається деталізувати витрати самозайнятих осіб. Серед основних положень Узагальнюючої податкової консультації зазначено наступне.
Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
При цьому Кодексом не встановлений перелік витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Отже, при визначенні сукупного чистого доходу арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) доцільно враховувати витрати, які пов'язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону № 4212, однак, які не пов’язані з виконанням арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у конкретній справі про банкрутство.
До витрат фізичної особи, яка здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), можуть бути віднесені документально підтверджені витрати, зокрема:
В Узагальнюючій консультації № 877 податківці наголосили, що до витрат арбітражного керуючого не можуть бути віднесені витрати, котрі не пов’язані з виконанням його повноважень у конкретній справі про банкрутство, тобто не забезпечують здійснення діяльності такого арбітражного керуючого. Це, по суті, і випливає з норм абз. 1 п. 178.3 ПКУ.
До того ж уточнено, що під час визначення сукупного чистого доходу арбітражних керуючих доцільно враховувати:
У консультації податківці уточнили, коли саме оплата за комунальні послуги може потрапити до витрат. Тож, якщо арбітражний керуючий орендує приміщення для ведення діяльності, він може включити в податкові витрати лише орендну плату. Якщо ж він використовує власне нежитлове приміщення, тут до витрат потрапляє оплата за комунальні послуги. Слово «або» в тексті Узагальнюючої консультації № 877 між орендною платою та оплатою комунальних послуг дає зрозуміти, що останні витрати відсутні під час найму офісу арбітражним керуючим.
З одного боку, обнадіює, що фіскальники дозволили арбітражним керуючим включити у витрати оплату за комунальні послуги, а з іншого – такі витрати дозволені лише в певному випадку. Сподіваюсь, незабаром контролери переглянуть свою позицію, й арбітражні керуючі, які орендують приміщення, також зможуть «розраховувати» на витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг.
Варто зазначити, що арбітражному керуючому не вдасться зменшити дохід на суму витрат, пов’язаних із придбанням електронних цифрових підписів. Це пояснюється тим, що, на думку Міндоходів, витрати на ЕЦП підлягають амортизації як об’єкти нематеріальних активів (підкатегорія 102.09.01 ЗІР). Тоді як арбітражні керуючі не можуть обліковувати в себе нематеріальні активи, а тим більше вести облік їх витрат.
Кардинальної різниці між Узагальнюючою консультацією № 877 і роз’ясненням в ЗІР немає. Засмутила лише неможливість включення до витрат оплати за придбання ЕЦП та оплати за комунальні послуги в разі найму приміщення. Та в будь-якому разі, озброївшись переліком витрат, наведеним у коментованій Узагальнюючій консультації, можна бути впевненим у відсутності відповідальності за включення відповідних витрат до витрат арбітражного керуючого для зменшення його оподаткованого доходу (п. 53.1 ПКУ).
Хотілось би ще звернути увагу, що цей перелік витрат не є вичерпним, адже головними критеріями віднесення витрат арбітражного керуючого до податкових є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності, а також їх документальне підтвердження.
Таким чином, до витрат арбітражного керуючого можна віднести практично всі поточні витрати звичайної діяльності СПД за винятком оплати за ЕЦП, комунальних послуг, амортизаційних відрахувань та придбання основних засобів. Така позиція фіскальних органів у частині придбання основних засобів пояснюється відсутністю обов’язку для самозайнятих осіб ведення бухгалтерського обліку, відповідно не обліковується балансова, залишкова вартість основних засобів та їх амортизація. Хоча з позиції господарської діяльності витрати на амортизацію (поступове перенесення витрат на придбання необоротних активів на витрати діяльності) мають повне право на участь у формуванні чистого доходу для сплати ПДФО. Крім того, у переліку витрат явно не вистачає витрат на оренду, утримання та забезпечення паливно-мастильними матеріалами автомобіля для арбітражного керуючого. У випадку наявності власного автотранспорту в підприємства, щодо якого порушено процедуру банкрутства, арбітражний керуючий як посадова особа підприємства-боржника має повне право користуватись ним. Але такі «ідеальні» варіанти трапляються рідко – практично завжди арбітражний керуючий користується власним або найманим автотранспортом. І якщо витрати на ПММ та на поточний ремонт (не завжди) ще можна віднести на витрати підприємства-боржника, то орендну плату або ж суми амортизації автотранспорту не відшкодовуються. А тому, вважаю, що аналогічно із витратами на орендну плату за користування орендованим приміщенням, у тому числі його поточний ремонт, витрати на оренду, ПММ, поточний ремонт автотранспорту також можуть зменшити чистий дохід для оподаткування.
Щодо подання звітності арбітражними керуючими, то в обов’язковому порядку подається податкова річна декларація, а також звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску особисто за себе, а у випадку наявності найманих працівників – щомісячна та щоквартальна звітність за найманих працівників щодо податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Відповідно до п. 178.4 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ платники податку на доходи фізичних осіб подають податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним.
У пп. «б» п. 176.2 ст. 176 цього Кодексу визначено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (податковий розрахунок за формою № 1ДФ) до органу ДПС за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій, то дані, вказані в додатку 5 до розділу III податкової декларації, повинні збігатися з даними, наведеними в розділі III податкової декларації і, відповідно, з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску).
Отже, у графі 2 таблиць 1 та 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку) у рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. При цьому в місяцях, у яких дохід не отримувався (на підставі даних Книги обліку доходів і витрат), у таких графах проставляється прочерк (на паперових носіях), у разі надсилання Звіту в електронній формі поле залишається незаповненим.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
І наостанок про найболючіше. З 2014 року, крім податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, самозайнятим особам необхідно сплачувати військовий збір у розмірі 1,5 % від суми доходу. Але якщо самозайнята особа буде сама мобілізована на військову службу, то законодавство передбачає певні пільги для такої особи (підрозділ 10 ПКУ):
Самозайняті особи (фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.
Замість P.S. Якщо арбітражний керуючий, починаючи з 19.01.2013 р., не зареєструвався самозайнятою особою та не отримав при цьому жодної копійки винагороди, то варто подумати про документально підтверджені витрати та розмір сплати податку з доходів фізичних осіб (15–17 %) і єдиного соціального внеску (34,7 %), інакше більшу частину отриманої винагороди необхідно буде сплатити державі (51,7 %). Як кажуть в Одесі: «Оно Вам надо?».
Main
