№11-12(46-47)(2015)

Новий світовий порядок – економічно вигідно те, що екологічно безпечно, який задекларовано восени 2015 року в США в рамках Саміту зі сталого розвитку Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, став знаковою подією, що позначила контури нової епохи, коли від зусиль кожної країни залежатиме результат мирного та безпечного існування людства в найближчі десятиліття.

Зміна клімату неодноразово називалася екзис­тен­ціальною загрозою, оскільки її негативні наслідки можуть стати перепоною для прогресу в економічній, соціальній та еколо­гічній галузях. Однією з умов подолання цієї загрози є «енергетичне повернення» до низьковуглецевих джерел енергії. З доступних на сьогод­нішній день енергетичних джерел найменшу емісію діоксину водню впродовж всього життєвого циклу (будівництво, експлуатація і виведення з експлуатації) виробляють вітрові ферми (11 г/кВт ⨯ год) та атомні станції (15 г/кВт ⨯ год), що втричі менше в порівнянні з фотоелементами, у 30 разів – у порів­нян­ні з газом і в 50 – з вугіллям (700 г/кВт ⨯ год).

ХХІ Конференція ООН з питань зміни клімату (СОР21), яка відбулася з 30 листопада по 12 груд­ня 2015 року в Ле-Бурже (Франція) і в якій Україна брала участь, завершилася підписанням угоди з намірами щодо досягнення амбітної далекосяжної мети, що передбачатиме утримання рівня потепління на земній кулі на позначці 1,5⁰С. Для цього, як зазначено в угоді, має якнайшвидше розпочатися зменшення викидів парникових газів, щоб у другій половині XXI ст. було досягнуто паритету між викидами та їх поглинанням екосистемами.

Ця угода замінить Кіотський протокол і має активізувати діяльність країн, спрямовану на зменшення викидів, адаптацію до змін клімату та боротьбу з глобальним потеплінням. За результатами досліджень незалежної екологічної організації Germanwatch (Німеччина), яка визначає Індекс протидії змінам клімату, Україна в 2014 році потрапила в тридцятку найбільших стихійних країн світу, а 2015‑го опустилася на 46-ту сходинку внаслідок відставання (порівняно з іншими державами) у розвитку відновлюваних джерел енергії, недостатнього енергозбереження, кліматичних проблем та довкілля. Про це, зокрема, свідчить «Очікуваний національно визначений внесок України», відправлений до ООН напередодні СОР21, в якому Україна взяла на себе зобов’язання щодо рівня викидів парникових газів 2030 року, який не повинен перевищувати 60 % від рівня викидів таких газів у базовому 1990 році.

У період стрімкого розвитку глобалізаційних процесів ці документи відіграють важливу роль для створення правового поля входження в нову світову економічну систему в контексті зусиль, спрямованих на трансформацію енергетичної галузі України, орієнтованої на впровадження інноваційних низьковуглецевих технологій, не порушивши при цьому балансу енергозалежної економіки держави. За даними Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), опублікованими у звіті Global Trends in Renewable Energy Investment у 2015 році, за попередній рік сумарні інвестиції у відновлювані джерела енергії у світі зросли на 17 % і досягли $270,2 млрд. Проте вони не змогли досягти рівня 2011 року, коли у галузь було вкладено $279 млрд.

У сучасних умовах модернізація ринку електроенергетики та маркування енергоефективності, наслідком яких є зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу та декарбонізація економіки, не може реалізовуватися без міжнародної координації та взаємодії, оскільки енергетичний сектор, як і його інфраструктура, стає все більш глобалізованим та взаємопов’язаним.

Впровадження нової моделі функціонування ринку електричної енергії в Україні зумовлене як зовнішніми (Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, Протокол до Енер­ге­тичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів), так і внутрішні­ми (Стратегія стало­го розвитку «Украї­на-2020», Прог­рама діяльності Кабінету Мі­ніст­рів України, Коаліційна уго­да)чин­ни­ками.

Україна ініціює проведення відповідних внутрішньодержавних процедур, які необхідні для приєднання до Міжнародного енергетичного співтовариства. Однак ключовим викликом, що потребує нагального реагування, є незадовільний технічний стан енергетичного сектору держави, який продовжує погіршуватися внаслідок старіння основних фондів. Про необхідність пошуку нових механізмів залучення інвестицій у модернізацію енергетики говорить більшість фахівців у сфері енергетики. Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко стверджує, що нині рівень зносу основних фондів теплової генерації сягає 90 %. Необхідно вже зараз чітко формулювати умови, на яких залучатимуть інвесторів, щоб будувати нові потужності, впроваджувати нові технології.

В умовах зростаючої міжнародної політизації виходом із ситуації може стати зменшення енергетичної залежності країни через поліпшення умов міжнародного співробітництва в енергетичній сфері, забезпечення технічних принципів підвищення енергетичної ефективності, використання стандартів у процесі реалізації глобальної відповідальності, що стосується життєдіяльності та зменшення ризиків стихійних лих. Україні вкрай необхідні фінансові ресурси та новітні технології для розвитку енергетичного ринку. Саме ця тема була основною під час зустрічі голови Держенергоефективності Сергія Савчука з представниками проекту INOGATE, що відбулася наприкінці 2015 року.

бговорювалися фінансові потреби та інвестиційні можливості у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики в Україні. Пораховано, що для реалізації прийнятого урядом у жовтні 2014 року Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року необхідно близько €16 млрд.
Представник проекту INOGATE Хейккі Норо повідомив, що INOGATE під егідою Європейської комісії проводитиме дослідження потреби України у фінансовій допомозі від міжнародних інститутів у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики. Одне із завдань цього дослідження полягає в оцінці того, наскільки Україна потребує подальшого або альтернативного фінансування від міжнародних фінансових інститутів. Держенергоефективності спів­працює з проектом INOGATE відповідно до Протоколу про наміри між Проектом технічної допомоги в рамках програми INOGATE «Технічний секретаріат INOGATE та Комплексна програма на підтримку енергетичних цілей Бакинської ініціативи та Східного партнерства».

Нині в Україні прийняті закони, які покликані стимулювати розвиток конкурентоспроможно­го виробництва електроенергії з від­новлюваних джерел, ринок енерго­сервісу в бюджетній сфері. Водночас адаптація вітчизняного законодавства до законодавчого пакету Європейського Союзу покликана забезпечити поступову трансформацію традиційної економіки до більш енергоефективної, яка отримала назву «зелена економіка», та сформувати організаційно та фінансово незалежну систему функціонування ринку енергетики України.

Цьому сприятиме й укріплення ролі МВФ щодо підтримання глобальної фінансової стабільності та прийняття Конгресом США законодавства про затвердження реформування квот і управління 2010 року. Саме міжнародні стандарти покликані забезпечити підтримку державної енергетичної політики, яка повинна базуватися на довірі до технічних характеристик та вимог техніки безпеки; сприяти забезпеченню виконання зобов’язань у політичній сфері та надання допомоги розробникам національного законодавства в стимулюванні пошуку шляхів їх вирішення. У більшості прийнятих на міжнародному рівні документів на період 2014–2024 рр. йдеться про необхідність забезпечення загальної доступності енергії, підвищення енергоефективності та розширення використання відновлювальних джерел енергії на ін­новаційній основі. Конкретні заходи Єврокомісії та Дорожня карта Енергетичного союзу вимагають від України кардинальної зміни вектору енергетичної політики в напрямі розвитку інтелектуальної електроенергетики за рахунок застосування нових технологій, інструментів та методів.

Між Україною та Європейським Союзом підписано Меморандум про порозуміння щодо співробіт­ництва в енергетичній галузі, участі у багаторічних програмах дій у сфері енергетики, зокрема програмі, визначеній у Європі через «Платформу європейських розумних мереж електропостачання», у міжнародних фінансових інституціях та розширення двосторонньої співпраці між урядами. Сприятиме цьому приєднання України до низки міжнародних угод, зокрема з розширення доступу до міжнародного вуглецевого фінансування і створення механізму впровадження «зелених облігацій» та інших механізмів «посткіотського» періоду.

Приведення національних вимог щодо діяльності паливно-енергетичного сектору у відповідність до загальновживаних стандартів Євросоюзу, що забезпечують функціонування мереж, передачі, транскордонних з’єднань, потребує встановлення спільних норм та правил, визначених Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), Технічним комітетом ІSО/ТС 242 «Управління енергією», Європейською асоціацією системних операторів у галузі електроенергетики (ENTSO-E), Міжнародним агентством із відновлювальної енергетики (IRENA). Важливим є узгодження принципів цифрової якості енергії та інтеграції технологій, які розглядалися на 79-й Генеральній асамблеї Міжнародної електротехнічної комісії в жовтні 2015 року в Мінську.

Метою національних програм є пришвидшення модернізації систем магістральних та розподільчих мереж та стимулювання інвестицій в «інтелектуальні» технології, інструменти та обладнання, які сприяють гнучкості, функціональності, сумісності, інформаційній безпеці та оперативній ефективності. Наприклад, Національний план дій США щодо управління попитом (Demand Response – DR) спрямований на досягнення таких цілей:

• визначення технічних вимог для надання допомоги регіо­нам з метою використання максимального обсягу ресурсів DR, які можуть бути роз­роб­лені і реалізовані;
• розроблення та визначення вимог для створення національної програми розповсюдження інформації, яка включає освіту і підтримку споживачів;
• розроблення та визначення аналітичних інструментів, інформації, зразків нормативних положень, контрактів та інших допоміжних матеріа­лів для використання споживачами, регіонами, енергетичними підприємствами та постачальниками послуг щодо зменшення попиту.

Під управлінням попитом розуміють зміну структури енергоспоживання кінцевих споживачів у відповідь на стимули, які отримуються від системних операторів магістральних мереж. DR розглядається в різних директивних документах ЄС, зокрема в Директиві з електроенерге­тики ЄС (2009/72/ЄC) та Дирек­ти­ві з енергоефективності ЄС (2012/27/EU). Директива з енергоефективності ЄС закликає країни-члени ЄС усунути стимули, які включені в тарифи на передачу електроенергії магістральними і розподільчими мережами, з метою підвищення рівня участі споживачів у DR (згідно з оцінками експертів, наразі в ЄС задіяні лише 10 % потенціалу DR).

Нині світ стоїть на порозі кардинальних змін. Поточний рік знаменує собою можливість початку нової віхи світового економічного розвитку і входження країн, у тому числі України, у шостий технологічний уклад. Про це свідчать результати зустрічей міністрів фінансів та керівників центральних банків «групи 20» 4–5 вересня 2015 року в Анкарі, які були присвячені проблематиці зростання обсягів інвестицій у реальну економіку та заходів, що сприятимуть скороченню викидів вуглекислого газу в атмосферу як одного з пріоритетних завдань у рамках міжнародних зусиль щодо стримування глобального потепління.

Нова енергетична доктрина Європи щодо зміни клімату, прий­нята в лютому 2015 року, декларує новий дизайн ринку електроенергії. Вимоги Євросоюзу до України в контексті енергозабезпечення чіткі: якщо в 2013 році частка відновлювальної енергетики в енергобалансі України становила 4,7 %, то до 2020-го вона повинна збільшитися до 11 %. Для України, яка оголосила стратегічний курс на вступ до Європейського Союзу, активна участь у глобальному русі світової спільноти є одним із вирішальних чинників інтеграційного процесу.

Конкретні заходи Єврокомісії та Дорожня карта Енергетичного союзу щодо зміни вектору енергетичної політики в напрямі розвитку інтелектуальної електроенергетики вимагають від України невідкладних управлінських рішень та системних заходів із підтримки енерге­тично­го ба­лан­су країни.

Головним завданням майбутньої ідеології розвитку енергосистеми України має стати консолідація позиції у питаннях впровад­ження реформ в енергетиці між Президентом Украї­ни, органами державної влади, громадянським суспільством та бізнесом, забезпечення єдності ідеології та управ­ління науково-технічними процесами з метою побудови вітчизняної інтелектуальної електричної мережі, які визначені в Європі через Платформу європейських розумних мереж електропостачання.

Постає нагальна необхідність у створенні єдиної консолідованої платформи цільової експертної команди відповідно до вимог Енергетичної Хартії для формування системних новаторських підходів в енергетичній галузі. Створення Проектного офісу з енергетики з метою створення національної ефективної інтелектуальної енергосистеми нового типу узгоджується з діяльністю Національної ради реформ та Виконавчого комітету реформ і сприятиме прискоренню впровадження реформ у галузі енергетики в рамках діяльності цих організацій.