№1-2(48-49)(2016)

Майже кожен протягом свого життя позичав гроші друзям, родичам чи знайомим. Інколи маленькі суми, а траплялося – і великі. В одних випадках просто «під чесне слово», в інших – з оформленням відповідної письмової розписки. Зазвичай на папері власноруч зазначаються паспортні дані боржника, місце його реєстрації, сума позики й обов’язкова умова (якщо ви хочете побачити свої гроші знову) – строк повернення боржником кредиторові позиченої суми. Звичайно, є й інші способи гарантування повернення коштів. Наприклад, оформлення договору позики в нотаріальній формі разом із забезпеченням заставою (рухомим або нерухомим майном боржника). Але це вже інше. Питання, яке ж несподівано постає перед кредитором: що робити, коли твій боржник помер? І тут починається найважче, оскільки питань з кожним днем стає все більше, а корисної інформації – все менше.

Розглянемо кілька варіантів розвитку подій

Але для початку звернемося до норм закону, який регулює ці правовідносини.

Так, відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України:

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
2. Відкриттям спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

У ст. 1281 ЦК України зазначено:

1. Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
4. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Частина 1 ст. 1282 ЦК України встановлює:

1. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, все нібито чітко та зрозуміло прописано в законі. Однак на практиці спори про спадщину завжди дуже конфліктні та «криваві».

Однією з умов пред’явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців є строк, протягом якого він має заявити про свої вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину.

Вищевказаними нормами ЦК України встановлено два такі строки:

• шість місяців – від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини (смерть боржника);
• один рік – від настання строку вимоги, якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини (смерть боржника).

Однак ще однією з умов пред’явлення кредитором своїх вимог є обов’язковість прийняття спадщини спадкоємцями. Отже, якщо у вас є розписка, у померлого боржника є спадкова маса (майно), але спадкоємці останнього не прийняли спадщину, то, як то кажуть, «плакали ваші грошики». Слід також звернути увагу читача, що згідно з ч. 1 ст. 1270, ч. 5 ст. 1269 ЦК України особа, яка прийняла спадщину, може відкликати її протягом шести місяців (строку, встановленого для прийняття спадщини). Таким чином, обставина, що спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини, ще не дає гарантій, що спадкоємці не відкличуть заяви та не залишать кредитора «з носом». Хоча, якщо вже розглядати всі варіанти, то й подача таких заяв також нічого не гарантує, оскільки в померлого може взагалі не бути виявлено жодного майна, за рахунок якого можливе погашення боргу.

Але повернемося до строку, протягом якого кредиторові належить заявити свої вимоги.

Усе добре, якщо спадкоємцям відомо про борги померлого і вони є законослухняними громадянами, які на вимогу ч. 1 ст. 1281 ЦК України повідомили кредитора про дату смерті боржника та відкриття спадщини. А що ж робити, якщо не знали про борги? Або якщо знали, але не сказали. Припустімо, кредитор про смерть боржника дізнався від третіх осіб. З цього моменту він має півроку. Виникає наступне питання: як дізнатися, хто спадкоємці та як до них звернутися?

На практиці досить непоодинокі випадки, коли кредитор, просто не знаючи куди бігти та що робити, банально пропускає відведений йому законом строк, оскільки звертається не туди і не з тим.

А відповідно до висновків Верховного Суду України, зроблених в ухвалі від 23.03.2011 р. у справі № 6-59949св10, строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Наприклад, якщо звернутися до нотаріуса із заявою про надання інформації, чи заводилася спадкова справа та хто є спадкоємцем померлого боржника, то нотаріус надасть відповідь приблизно такого змісту:

«На Ваше звернення щодо заведення спадкової справи та спадкоємців ОСОБА_1 повідомляю наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний дотримуватися нотаріальної таємниці. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що оформлюються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У зв’язку з тим, що Вами не подано документів, які б підтверджували, що Ви є спадкоємцем померлого, надати запитувану Вами інформацію не вбачається можливим. Приватний нотаріус ОСОБА_2».

Або:

«На Ваш запит про надання Витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру та Витягу про наявність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомляю, що відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 р. № 1810/5, витяги зі Спадкового реєстру про наявність засвідченого заповіту і спадкового договору, заведеної спадкової справи та Свідоцтва про право на спадщину видаються будь-якій особі в разі пред’явлення Свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, спадкодавця. Тому, у зв’язку з непред’явленням Вами Свідоцтва про смерть ОСОБА_3, надання Витягу зі Спадкового реєстру неможливе. Приватний нотаріус ОСОБА_4».

Зазвичай уже після отримання таких відповідей кредитор звертається за допомогою до адвоката, розуміючи, що без юридичної допомоги йому не обійтись.

Адвокат же, знаючи правильний алгоритм дій (наглядний перелік яких розглянемо нижче), має змогу допомогти клієнту у вирішенні незрозумілих питань щодо пред’явлення вимог до спадкоємців.

Варіант перший. Кредиторові вчасно стало відомо про смерть боржника, тому він має півроку, які збігаються із шістьма місяцями, встановленими ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини. У цей період до нотаріуса (на сьогодні це може бути будь-який нотаріус, не лише державний, який займається спадковими справами) звертаються спадкоємці для прийняття спадщини, а також безпосередньо і кредитори.

Процедура заведення спадкової справи нотаріусом встановлена у п. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, а також у Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, затверджених Міністерством юстиції України 29.01.2009 р.

Так, відповідно до пп. 2.1 п. 2 вказаного Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини … претензії кредиторів. А згідно з пп. 2.2 та пп. 2.4 п. 2 цього Порядку при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз’яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження. Відповідно до вказаних Методичних рекомендацій нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прий­няли спадщину.
Ось і все, що необхідно знати кредиторові. Просто потрібен нотаріус, який прийме належним чином оформлену письмову вимогу кредитора. Якщо ж у кредитора померлого є знайомий нотаріус, який займається спадковими справами, то є всі шанси завести спадкову справу саме в цього нотаріуса, що надасть кредиторові більшої впевненості в правильності всієї процедури зі спадщиною.

Варіант другий. Кредиторові стало відомо про смерть боржника більш ніж через півроку. У такому випадку також є певні ризики, оскільки за цей час спадкоємці могли встигнути оформити на себе спадкове майно та продати його третім особам. Хоча ст. 1282 ЦК України і передбачає, що спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого майна, але якщо такого майна у спадкоємців вже немає (й іншого, реалізація якого могла б погасити борг, також немає), то і шанси на повернення позики відповідні.

У будь-якому випадку, навіть якщо спадкоємці виявились не такими спритними, на кредитора чекає судовий процес з усіма його наслідками. Головне – пам’ятати, що у кредитора є лише все ті ж шість місяців для пред’явлення вимоги. Тому зволікати не варто. Необхідно з’ясувати таку інформацію: хто успадкував майно і яке саме, у якого нотаріуса перебуває спадкова справа, де знаходиться майно, чи не відчужене воно, визначитись із підсудністю справи тощо. Тобто без допомоги юриста/адвоката та відповідних затрат на правову допомогу не обійтися.

Варіант третій. Кредиторові нічого не відомо про смерть боржника. У такому випадку законодавець надає лише рік на пред’явлення вимог до спадкоємців від настання строку вимоги за договором позики, розпискою. І загальна норма про строк позовної давності в три роки тут не діє, оскільки, як уже зазначалося, строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Підсумовуючи, можна порекомендувати не позичати гроші малознайомим «товаришам», у яких нічого за душею немає, найкраще завжди оформлювати заставу. Ну і, звісно, потрібно цікавитись, як там поживає боржник, оскільки пропустивши строки для пред’явлення вимоги до спадкоємців боржника, кредитор залишається ні з чим.