№3(14)(2013)

Напевне, кожен із нас пам’ятає той казковий час з дитинства, коли можна просто заплющити очі і потайки відправитися в будь-яку країну своїх мрій, де немає кордонів та перешкод. Але це залишилося в минулому. Зараз ми подорослішали, все стало інакше, вже нікого не здивуєш тим, що якщо хочеш по­їхати у відпустку до країни своїх мрій, тобі потрібен, перш за все, закордонний паспорт, а також ще один дуже важливий документ, який надасть право безперешкодного перетину кордону. Саме про цей документ я спробую надати вам деяку інформацію.

Мабуть, кожен чув таке слово «віза», але, може, не всі знають, що ж воно означає. Отже, шановний читачу, давай трохи повернемося назад, в історію. Дуже активно віза почала використовуватися після Другої світової війни для контролювання та зменшення потоків міграції, підтримки безпеки у країні, а також з метою слідкування за ворожими агентами. До цього віза, яка була маленьким папірцем, використовувалась дуже формально, видавалася майже у всіх країнах світу у прикордонних пунктах та мала характер реєстрації іноземних громадян без реальної заборони в’їзду. У Вікіпедії зазначено, що віза – це дозвільний документ, який дає право людині на перетин тих чи інших кордонів, тобто фактично дозвіл на поїздку в іншу державу. Візу зазвичай вклеюють у паспорт з вашою фотографією або без неї.
Як правило, міграційний контроль у країнах, що підписали угоди про безвізовий режим, не скасовується, а от у державах, що знаходяться у візових союзах (наприклад, Євросоюз), міграційний контроль відсутній і можна подорожувати без перешкод. Ще 14 червня 1985 року була підписана Шенгенська угода про скасування паспортно-візового контролю на кордонах деяких держав Європейського союзу. Спочатку її підписали Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Германія, а 26 березня 1995 року угода набрала чинності та 1 травня 1999 року була доповнена шенгенським законодавством країн ЄС. Нагадаємо, які країни входять до складу Шенгенської зони: Австрія, Бельгія, Угорщина, Германія (без Бюзингена-на-Верхньому-Рейні), Греція (без Афона), Данія (без Гренландії та Фарерських островів), Ісландія, Іспанія, Італія (без анклаву Левігно), Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія (без Шпіцбергену та Ведмежих островів), Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія. Але досі за ме­жами Шенгенської угоди залишаються Великобританія, Ірландія, Болгарія, Румунія, хоча ці країни є членами Євросоюзу. Україна не є членом Євросоюзу та членом Шенгенської угоди.

З угодами та «шенгеном» ми розібралися, отже час переходити до нашої візи. Спочатку з’ясуємо, які її різновиди існують. Так от, шановний читачу, є такі види візи:
транзитна;
туристична;
бізнес-віза;
робоча;
для возз’єднання родини;
студентська;
дипломатична;
журналістська;
для оформлення браку;
імміграційна;
електронна.
Всі ці вищезазначені різновиди можна назвати виїзними, але раніше існувала практика, коли видавалися візи навіть для виїзду з країни. Таке було у фашистській Італії та Германії під час Другої світової війни, але й досі залишилося у деяких пострадянських країнах, таких як Узбекистан та Вірменія.
Візи також поділяються на одноразові та багаторазові. Той, хто був у Туреччині, Єгипті або Тунісі, пам’ятає, як в аеропорту вклеювали маленький папірець у паспорті, що надає право перебування у країні на 30, 60 чи 90 днів. Ось це приклад одноразової візи, в якій конкретно вказано термін перебування у країні та яка одразу ж надається в аеропорту. А що ж робити, якщо збираєшся їхати до Європейського союзу та учасників Шенгенської угоди, аби казкова подорож до країни своїх мрій не закінчилася, ще не встигнувши початися? Дуже важливо приготуватися до цього заздалегідь. Мабуть, у вас виникає питання, що робити тим, хто навіть не знає, з чого почати. Так от, по-перше, треба вирішити та вибрати країни, до яких ви так давно хотіли поїхати у відпустку, але досі не наважувались. По-друге, візьміть свій закордонний паспорт та уважно перевірте його термін дії, тобто період, до якого він чинний, та якщо до кінця терміну залишилося менш ніж 180 днів, то негайно отримайте новий закордонний паспорт, інакше ніхто навіть не прийме документи на відкриття візи.

Якщо з вашим паспортом все добре, термін його дії в нормі, тоді прямуйте до консульства тієї країни, куди збираєтесь їхати. Зараз кожна цивілізована європейська держава відкрила багато візових центрів, де вам нададуть корисну інформацію, перелік усіх необхідних документів для успішного відкриття візи. Чому я написав успішного, бо, мабуть, ви чули про таке поняття, як відмова у відкритті візи (буває навіть і таке). Так от, щоб цього не сталося, до збору документів потрібно поставитися дуже уважно, з усією відповідальністю. Зазвичай у переліку для відкриття шенгенської візи немає нічого незвичайного чи неможливого, як правило, це стандартний набір майже для всіх країн Шенгенської угоди та Європейського союзу. За переліком вас попросять надати довідку з місця роботи з зазначенням заробітної плати, посади, яку обіймаєте, та з обов’язковою фразою у довідці, що за вами на час відпустки залишається та зберігається посада. Нічого незвичайного в цій довідці немає, вона обов’язково повинна бути на фірмовому бланку тієї організації чи підприємства, де ви працюєте, в деяких консульствах навіть просять цю довідку перекласти на мову країни, до якої виїжджаєте. Звичайно, у вас може виникнути питання, навіщо ця довідка чужій державі? Річ у тім, що в Європейському союзі дуже ретельно вивчають всі надані документи та просто хочуть побачити, що ваша заробітна плата дозволяє оплачувати всі витрати, що вам є за що купити квитки на подорож та інше.
На додаток до довідки про заробітну платню у вас попросять довідку з банку, якщо маєте рахунок, із зазначенням залишку. Це необхідно тільки для того, щоб побачити, що у вас є гроші на проживання, перебування, їжу, що не будете жебракувати. Якщо не маєте рахунку, то раджу придбати у будь-якому банку тревел-чеки – це чеки різного номіналу в євро чи доларах з розрахунку 100 євро на день, зробіть ксерокопії чеків та додайте їх до пакету документів, які будете подавати для отримання візи. Так вже склалося, що Євросоюз, особливо для пострадянських країн, висуває такі дивакуваті умови та турбується, щоб ми з вами мали гроші на поїздку та на перебування за кордоном, бо, звісно, без підтвердження майнового стану одразу виникає питання про мету перебування і для чого ви взагалі збираєтесь до Євросоюзу.

Якщо у вас є документи про володіння нерухомістю, автомобілем, земельною ділянкою, то на підтвердження свого майнового стану можете сміливо додавати їх до пакету документів. Звичайно, у вас виникне питання, навіщо надавати таку інформацію. На це я відповім, що в Європейському Союзі дуже бажають бачити, що до них їдуть люди, які мають гроші на рахунку, нерухомість у власності, стабільну заробітну платню, посаду, що у вас немає намірів на неповернення назад додому, що ви не плануєте залишитися нелегальним емігрантом і не збираєтесь вчиняти безлади чи злочини або щось таке аморальне, що суперечить нормам, законам ЄС. Звісно, не забудьте зробити фотографію на візу 3,5 на 4,5 см. Зазвичай у всіх фотосалонах знають розміри фотографій, і якщо ви скажете, що потрібно фото на шенгенську візу, вас зрозуміють.

Коли ви зберете всі документи згідно з переліком, можете сміливо йти до консульського відділу чи візового центру, але перед цим раджу в Інтернеті знайти адреси візових центрів та консульств чи посольств. На їх офіційних сайтах є також перелік необхідних документів для відповідного типу візи, а якщо потрібно, то можете в онлайн-режимі заповнити візову анкету, записатися на прийом до консула чи просто проконсультуватися з будь-яких питань, що стосуються відкриття візи. Після подачі документів у візовому центрі їх при вас ретельно перевірять, щоб потім не виникло будь-яких проблем чи «сюрпризів». Якщо з якимось документом буде щось не так, вам одразу про це скажуть і попросять переробити чи замінити. В деяких візових центрах, консульствах можуть запитати про мету поїздки чи до кого збираєтесь.
Майже забув: якщо маєте знайомих чи друзів, які проживають за кордоном, і якщо вони напишуть вам запрошення, то додайте його до документів, це буде тільки на користь. Зазвичай запрошення пишеться у довільній формі, в якому зазначається ступінь вашого знайомства, мета подорожі, місце, де ви будете проживати, та, звісно, те, що ви у строк повернетесь додому та жодним чином не збираєтесь порушувати закони.
Ось і фінішний етап, документи подані, а разом із ними і ваш закордонний паспорт, залишається тільки чекати. Як правило, строки розгляду сягають від двох тижнів до місяця. На сайтах консульств ви навіть можете слідкувати за результатом розгляду документів чи замовити послугу доставки паспорта кур’єром вам особисто. Якщо ви зробили все згідно з вимогами країни, до якої збираєтесь, то віза у вашому закордонному паспорті неодмінно буде, ну а якщо отримали відмову, то не треба засмучуватись, а спробувати ще раз. Найголовніше при зборі візових документів – це дотримуватися всіх умов згідно з переліком, який ви отримали. Недостовірність даних чи фальсифікація документів з метою, як на вашу думку, покращити свій пакет документів для успішного відкриття візи може з вами недобре пожартувати, тому робіть тільки те, чого потребує закон, і не треба щось вигадувати.

Шановний читачу, я все ж таки сподіваюсь, що надав корисну інформацію. Звісно, про проблеми чи питання відкриття візи можна багато чого розповідати, роз’яснювати. Всім, хто вже в процесі отримання візи чи тільки думає про це, я бажаю успіхів та удачі, і нагадаю: куди б ви не поїхали, будьте шанобливими та законослухняними та поважайте традиції тієї держави, в якій знаходитись, будьте чемні та несіть і розповідайте з гідністю про культуру України. І знайте: мрії з дитинства про мандрівку у країну своїх бажань завжди збуваються.